Постанова № 737607, 05.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.07 р. Справа № 34/49пн

16 годин 00 хвилин м. Донецьк, вул.Артема,157, зал судових засідань (кабінет)-212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” , Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка

до відповідача – Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання незаконною бездіяльність відповідача у відношенні неприйняття заходів надання до органу держказначейства – Відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі - висновку з вказанням всієї суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету за період січень 2006року та зобов’язання відповідача надати до відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі висновку з вказанням всій суми, що заявлена та підлягає відшкодуванню з бюджету за період січень 2006року на суму 20673,52грн.

Представників сторін:

від позивача – Бондарчук Е.В., Гончарова І.Т. (за довіреностями)

від відповідача –Полусмак М.І., Полторацька Т.В. (за довіреностями)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Дочірнім підприємством “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька”, Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання незаконною бездіяльність відповідача у відношенні неприйняття заходів надання до органу держказначейства – Відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі - висновку з вказанням всієї суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету за період січень 2006року та зобов’язання відповідача надати до відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі висновку з вказанням всій суми, що заявлена та підлягає відшкодуванню з бюджету за період січень 2006року на суму 20673,52грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, відповідачем у відношенні позивача порушені вимоги п.7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме неналежним образом виконані зобов’язання з надання до органу держказначейства висновку з вказанням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а також порушені вимоги ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно якої посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституцію та закони України, інші нормативно-правові акти, права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій. Вищезазначені протиправні дії на думку позивача порушують його право на отримання бюджетного відшкодування суми сплаченого податку у розмірі 20673,52грн.

Відповідач у запереченнях від 20 лютого 2007 року (вхід. №02-41/6241) проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, яка підлягає поверненню з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених даним Законом , п.п.7.4.1 ст.7 вказаного Закону передбачає обов’язкову наявність такої підстави як сплата відповідних сум податку до бюджету у звітному періоді, тобто, однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту (що враховується при визначенні суми податку, яка належить сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету) з ПДВ є фактична сплата податку на додану вартість до Державного бюджету.

Відповідач зазначає, що у даному випадку у зв’язку із неможливістю провести зустрічну перевірку неможливо підтвердити сплату до бюджету 20673,52грн із заявлених до відшкодування сум ПДВ.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Позивач 20.02.2006 року надав до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2006року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, згідно графи 25.1 декларації позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку – 459932,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період січень, лютий 2006року, результати якої відображені у акті від 19.04.2006 року №5552-23-2-25330750.

У висновку акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997року зі змінами та доповненнями до податкового кредиту віднесені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними за січень 2006року на суму 521,00грн.

Позивач надав податкове повідомлення-рішення № 0001232341/0 від 26.04.2006року, яким був зменшений податковий кредит за січень 2006року на суму 521,00грн.

Позивач не надав доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Позивачу частково відшкодовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 438737,28грн. по декларації за квітень 2006року.

Як вбачається з акту звірки підписаним відповідачем без заперечень залишок невідшкодованої суми складає 20673,52грн. Тобто відповідачем підтверджується сума, яка заявлена позивачем та підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції яка діє з 01.06.2005року) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 (у редакції яка діє з 01.06.2005року) передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Тобто зазначена правова норма чітко передбачає обов’язок податкового органу у будь – якому випадку надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. З огляду на це не приймається до уваги посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та на необхідність отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого зроблено не було.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) виходячи з положень п.1 ст.3, п.1 ст.17 цього Кодексу, справа за позовом юридичної особи до державної податкової інспекції є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою). Відповідно до абзаців 1.2 пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005року №2953, який набрав чинності з 01.11.2005року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційний інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. На це також зазначає Вищий господарський суд України в Ухвалі від 23.07.2006року по справі №22/66.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за січень 2006року на суму 20673,52грн. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Бюджетного кодексу України, Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність Слов’янської об’єднаної податковою інспекції відносно неприйняття заходів по наданню до органу держказначейства – Відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі - висновку з вказанням всієї суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету ДП “Агрофірма “Шахтар” ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядька” за період січень 2006року.

Зобов’язати Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області надати до відділення державного казначейства в м. Слов’янську та Слов’янському районі висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету за період січень 2006року на користь Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” (84168, Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17, р/р 2600190479015 в КФ КБ “Приватбанк” м. Краматорська, МФО 335548, ЄДРПОУ 25330750) у розмірі 20673,52грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” (84168, Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка, вул.. Комсомольська, 17, р/р 2600190479015 в КФ КБ “Приватбанк” м. Краматорська, МФО 335548, ЄДРПОУ 25330750) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя