Ухвала суду № 73759763, 27.04.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1306/7754/2012

Провадження № 4-с/442/28/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря - Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_3,

учасники справи

скаржник ОСОБА_1,

представник ДВС ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській областіЛитвиненко Н.В. про арешт коштів № 52837954 від 30.01.2018 року.Скаргу мотивує тим, що в Дрогобицькому МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській областіна примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №1306/7754/2012, від 06.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 405469.00 грн. боргу та 8100 грн. - 3% річних, а всього 413569,00 грн. 3 процесі примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, державним виконавцем 30.01.2018 року винесено оскаржувану постанову відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у всіх банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 455776,90 грн. Таким чином виконавцем накладено арешт на картковий рахунок відкритий для зарахування пенсійних та соціальних виплат, який використовується скаржником виключно для отримання пенсії.

Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги за скаргою підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ній, просив таку задовольнити . Також пояснив, що вже кілька місяців не може отримати пенсії, а тому не має засобів до існування.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зокрема суду пояснила, що діяла в межах своїх повноважень та керувалася ЗУ « Про виконавче провадження», та інструкції з організації примусового виконання рішень № 1302/29432.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 448 ЦПК України регламентовано, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Законом. Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2018 головним державним виконавцем Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Литвиненко Н.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1306/7754/2012 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 455776,90 грн.

Згідно довідки виданої ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» від 22.02.2018 вбачається, що ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в UAN длоя зарахування пенсійних та соціальних виплат та до нього випущено платіжну картку ВІЗА (а/с 6). Крім цього, таке підтверджується історією по картковому рахунку (а/с 7).

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, виданих судами.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 зазначеного вище Закону визначено, що державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

На підставі вказаного рішення суду, Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області був виданий виконавчий лист №1306/7754/2012 від 06.11.2012 р. На підставі виконавчого документу державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП 52827954 з примусового виконання рішення суду , та процесі виконання якого винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» таке провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Відповідно до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не ніше наступного робочого дня після виявлення майна.

У відповідності з ч. ч. 1 -2 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ від 02.04.2012 р. №512/5визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Отже, державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунок, на який зараховується пенсія ОСОБА_1, у зв’язку із чим скаржник позбавлений можливості отримання будь-яких грошових коштів зі свого пенсійного рахунку.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 68 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сули, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи )боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 статті 70 Закону визначено, що з пенсії боржника може бути відраховано більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до ч. 1 ч. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За положеннями ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Так, ст. 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у сарості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом преамбули до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон 1058-ІУ) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та них джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на плату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно до ст. 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 1373 гривні.

Таким чином, законодавець визначив мінімальну суму для збереження життєдіяльності, яка не може бути нижчою ніж 1373 грн. в місяць.

В той же час статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний хист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника №1208615400, який відкритий в АТ «ОСОБА_5 Аваль" та призначений для виплати пенсії, унеможливлює своєчасну плату пенсії, що призводить до порушення конституційних прав заявника та позбавляє його коштів на існування, та суперечить порядку утримання із пенсії.

У відповідності до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Нормами Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання скарги на дії дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України. Доказів понесення сторонами судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору матеріали справи не містять, в зв`язку з чим судові витрати стягненню з заявника, органів державної служби не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-452 ЦПК України , суд -

постановив:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 неправомірними.

Скасувати постанову старшого головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2про арешт коштів боржника ВП №52827954 від 30.01.2018 в частині накладення арешту на рахунок №1208615400 у ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» на ім’я ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 2 травня 2018 року.

Суддя О.Б.Нагірна