Вирок № 73759615, 19.04.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1116/17

Провадження № 1-кп/442/56/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Гарасимків Л.І.

секретаря Петрів В.М.

з участю прокурора Стебельської О.І.

з участю обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Ловінської С.С.

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого - захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобич кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016140110002258 від 01.10. 2016 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Дрогобич Львівської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, одруженого, що на утриманні троє неповнолітніх дітей, невійськовозобов»язаного, позапартійного, працюючого оператором програмного керування в Дрогобицькому Управлінні бурової техніки, раніше не судимого ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 30 вересня 2016 року близько 19 год. 00 хв. знаходячись на подвір»ї будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту із ОСОБА_3, що виник на грунті особистих неприязних відносин наніс останньому один удар кулаком лівої руки в скроневу ділянку з права, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна та синця в правій скроневій ділянці , які згідно висновку експерта № 602 від 03.10.2016року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнав частково та суду пояснив, що визнає той факт, що вмішався в конфлікт між потерпілим та його дружиною, однак наносити тілесні ушкодження нікому не мав наміру. Пояснив, що потерпілий є батьком його дружини, який неодноразово вчиняв насильство в сім»ї по відношенні до своєї дружини, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. В той день потерпілий, перебуваючи у нетверезому стані знову вчинив конфлікт зі своєю дружиною, яка викликали працівників поліції та подзвонила своїй дочці, а його дружині, щоб вона приїхала. Приїхавши на місце вони побачили, що на подвір»ї перебувають працівники поліції, друга дочка із зятям. Спитавши працівників поліції «чому вони нічого не роблять» побачив, як потерпілий почав махати руками та виражатися нецензурними словами в сторону своєї дружини, і щоб захистити останню, він підійшов до нього та штовхнув його кулаком в обличчя, від удару якого потерпілий впав. До нього підійшли друга дочка та зять взяли його за руки та повели до хати писати заяву, а потім забрали його і поїхали. На наступний день та вже і під час розгляду даної справи потерпілий казав, що забере заяву, і що не має наміру більше сваритися з дочкою. Жодних синяків чи будь-яких інших ушкоджень на потерпілому він не бачив. У вчиненому розкаюється, цивільний позов не визнає, вважає, що немає за що платити потерпілому.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом ; повага до людської гідності.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

У відповідності зі ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Суд обгрутовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до таких висновків.

В судовому засіданні стороною обвинувачення, як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_1, було допитано потерпілого, який пояснив, що дійсно в той день між ним та його дружиною виник конфлікт. Дружина викликала працівників поліції. Приїхали дві дочки і зяті. Всі стояли на подвір»ї, підійшов зять ОСОБА_1 вдарив його лівою рукою в обличчя, і він впав. За що він його вдарив, не знає. Все було зненацька. Молодший зять забрав його додому, а потім відвіз до лікарні. Зазначив, що сваритися із дочками більше наміру немає, але відмовивши від обвинувачення, він переживає за сім»ю іншої дочки, а тому вважає, що ОСОБА_1 повинен бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Цивільний позов підтримує, а щодо міри покарання покладається на думку суду.

Свідків ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 які є дочкою та зятем потерпілого ОСОБА_3, та які суду пояснили, що у них в родині неприязні відносини. В той день вони в приїхали в село Унятичі, Дрогобицького району годувати собаку. На подвір»ї побачили працівників поліції, які повідомили що їх викликала теща. Остання постійно провокує потерпілого ОСОБА_3 Коли приїхали друга дочка з чоловіком, почали ображати тата, а ОСОБА_1 підійшов вдарив його по обличчю і він впав. Вони його відвезли до лікарні та батько написав заяву.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, яка є дочкою потерпілого та дружиною обвинуваченого, пояснила, що між ними були нормальні відносини, поки тато не переписав хату без відома мами на сестру та вони почали її виганяти з хати. В той день подзвонила мама і сказала, що батько у нетверезому стані виганяє її з хати, і що вона викликала поліцію. Батько неодноразово її бив, і вона з приводу цього зверталася в правоохоронні органи. Приїхавши до мами, побачили, що на подвір»ї вже була поліція. Коли батько хотів вдарити маму, ОСОБА_1 його відштовхнув і він впав. Він це зробив з нервів. Потім сестра з чоловіком забрали батька до хати писати заяву або забрали до себе додому. Зі слів матері їй відомо, що батько вже на другий день ходив по Дрогобичі, у будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не було. Крім того суду пояснила, що батько неодноразово приходив і казав, що забере заяву, що не хоче сваритися, однак своїх обіцянок не дотримується.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, яка є дружиною потерпілого ОСОБА_3, пояснила, що у них на даний час є судові засіданні з приводу незаконного перепису хати без її відома на одну із дочок. В той день приїхавши після суду додому, потерпілий перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, почав за нею бігати із сокирою, наносити удари, ображати її і вона викликала працівників поліції, які нічого не робили та збиралися вже їхати. Через пару хвилин приїхала дочка ОСОБА_10 із своїм чоловіком, а вона подзвонила до молодшої дочки, яка теж приїхала із чоловіком. Олег не хотів вдарити потерпілого, він просто хотів її захисти і штовхнув його, а той впав. Дочка ОСОБА_10 з зятем його забрали і повезли до себе додому.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду пояснив, що громадянка ОСОБА_3 викликала поліцію, коли приїхали, потерпілий спав. Потім приїхали дві дочки із чоловіками. Обвинувачений підбіг до потерпілого та вдарив його, останній впав. Коли встав, одразу почав писати заяву. Однак момент удару, як то його вдарив, він не бачив та не пам»ятає чи були якісь видимі тілесні ушкодження у потерпілого.

А також письмові докази, зокрема: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_12, яка просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_3, висновок експерта №45 від 30.01.2017року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 мались тілесні ушкодження: садно та синець в правій скроневій ділянці, синець в ділянці нижньої щелепи зліва, садно в ділянці правого ліктьового суглобу. При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_3 показав, як після нанесеного йому удару кулаком в ділянку правої скроні він впав з розворотом в ліву сторону на бетонне покриття, вдарившись об нього ділянкою нижньої щелепи зліва та ділянкою правого ліктьового суглобу. Характер тілесних ушкоджень, що були виявлені на тілі ОСОБА_3 не суперечать тому, що вони могли виникнути за механізмом, показаним ним при проведенні слідчого експерименту, висновок експерта №602 від 03.10.2016 року з якого вбачається, що у ОСОБА_3 мались тілесні ушкодження: садно та синець в правій скроневій ділянці, синець в ділянці нижньої щелепи зліва, садно в ділянці правого ліктьового суглобу. Вказані ушкодження виникли внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами в термін, вказаний освідуваним та зазначений в медичних документах, тобто могли виникнути 30.09.2016 року і відносяться до легкого ступеня тяжкості, протокол слідчого експерименту від 30.01.2017року за участю потерпілого ОСОБА_3 та фото таблицею до нього, протоколом слідчого експерименту від 02.12.2016 року за участю як потерпілого ОСОБА_3 так і свідка ОСОБА_6 та фото таблицею до нього, протокол слідчого експерименту від 02.12.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та фото таблицею до нього,

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих правопорушень.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125КК України - не знайшло свого підтвердження, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами не було доведено, що в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Зокрема, пояснення потерпілого та його дружини - свідка ОСОБА_9, так і пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про одні і ті ж обставини є суперечливими, непослідовними.

Суд критично ставиться до пояснень всіх свідків , оскільки між ними, потерпілим та обвинуваченим існують неприязні відносини, що викликає сумнів у їх достовірності.

Відсутні належні докази того, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді садна та синця в правій скроневій ділянці , які згідно висновку експерта № 602 від 03.10.2016 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, утворилися саме в результаті протиправних і умисних дій ОСОБА_1 (тобто, що саме такі наслідки перебувають у причинному зв'язку із діями обвинуваченого), так само як і не доведено його умисел на спричинення саме таких тілесних ушкоджень потерпілому.

А навпаки в судому засіданні було встановлено елемент захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_1, який був визнаний протиправною поведінкою самого потерпілого ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст.125 КК України встановлена кримінальна відповідальність лише за умисне легке тілесне ушкодження. Характерною ознакою суб'єктивної сторони даного складу злочину є лише умисна форма вини.

Частиною 3 ст.373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо висновків судово-медичної експертизи №602 від 03.10.2016 року та № 45 від 30.01.2017року, з яких вбачається що у ОСОБА_3 мається тілесні ушкодження у вигляді садна та синця в правій скроневій ділянці та які могли утворитися в термін, вказаний освідуваним, то даний факт наявності синця не знайшов свого підтвердження того, що його заподіяв саме обвинувачений ОСОБА_1, оскільки суд не надає віри показам потерпілого та свідкам.

Не оспорюючи наявності у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, описаних в у висновках судово-медичних експертизах № 602 від 03.10.2016 року та №45 від 30.01.2017року, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, суд на підставі досліджених доказів не може прийти до висновку про природу виникнення цих тілесних ушкоджень, зокрема до висновку, що згадані тілесні ушкодження виникли у потерпілого внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3

Однак, вказані фактичні дані , підтверджують лише факт тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 та їх тяжкість, проте безпосередньо не підтверджують винність обвинуваченого ОСОБА_14 у предявленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Не підтверджують винність обвинуваченого та спрямованість його умислу завдати тілесні ушкодження ОСОБА_3 представлені стороною обвинувачення інші письмові докази.

На думку суду, вищезазначені докази свідчать про недоведеність участі обвинуваченого ОСОБА_14 у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, а тому за таких обставин обвинуваченого ОСОБА_14, слід виправдати за ч. 1 ст. 125 КК України за недоведеністю його участі у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження.

За наведених обставин, докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Основною із правових підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, тобто, не доказано сам факт кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань свідків, кожен з яких не надав об'єктивних, конкретних і неоспорюваних показів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125КК України, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.125 КК України, надано не було, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведене під час судового розгляду, а тому його необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Можливості для збору додаткових доказів вичерпано.

Так як ОСОБА_1 підлягає виправданню за недоведеністю його участі у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, то підстав для задоволення заявленого потерпілим ОСОБА_3 цивільного позову про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином суд не вбачає.

Речові докази відсутні

На підставі викладеного і керуючись статтями 370-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1825 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

В задоволенні цивільного позову поданого потерпілим ОСОБА_3 відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку, яку негайно після проголошення вироку вручити обвинуваченому та прокурору

Головуюча суддя ______