Рішення № 73758879, 11.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17795/16-ц

Провадження № 2/521/304/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності, за заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА- БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів в частині покупця, визнання покупцем цінних паперів, визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування права власності.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, вказавши в якості відповідачів – ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА-БРОК» та третьою особою вказав ОСОБА_4. Уточнені позовні вимоги були про визнання удаваним договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання покупцем цінних паперів, визнання права власності на квартиру та скасування свідоцтва про право власності.

У 2017 році ОСОБА_5, як третя особа з самостійними вимогами, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА-БРОК», третя особа ОСОБА_4 про визнання удаваним договору купівлі-продажу цінних паперів, переведення прав покупця, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності, посилаючись на такі обставини.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 та третя особа із самостійними вимогами – ОСОБА_5 вказували на те, що 2002 році ОСОБА_1 переніс малий ішемічний інсульт, у листопаді 2011 року переніс операцію по ендопротезуванню тазобедреного суглобу. 18.05.2012 року при наполяганні дочки ОСОБА_2, ОСОБА_5 за письмовою згодою свого чоловіка ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири у м. Миколаєві. Післяопераційний стан ОСОБА_1 проходив важко, він потребував сторонньої допомоги, подружжя ОСОБА_1 погодилося на переїзд до м. Одеси, підшукуванням купівлі квартири займалася відповідач ОСОБА_2, яка в подальшому знайшла продавця цінних паперів (1 шт.) 20.05.2012 року грошові кошти в сумі 560 000, 00 грн., що еквівалентно 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США ОСОБА_5 дала відповідачу ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_6 та онуки ОСОБА_7 для здійснення необхідних передплат за квартиру АДРЕСА_1, проведення ремонту, на підтвердження чого надала розписку, датовану 20.05.2012р.. 10.07.2012 року ОСОБА_5 сповістила відповідача ОСОБА_2, що не має можливості приїхати до м. Одеси на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів так, як немає на кого залишити чоловіка ОСОБА_1. Цього ж дня, ОСОБА_2 без згоди позивачів уклала з ОСОБА_3 ОСОБА_8 № Б-32/2012-1 купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ.

14.02.2013 року відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2.

01.10.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. У кінці липня 2014 року позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ділять своє майно, набуте ними у шлюбі, в тому числі і вказану кватиру. Оскільки вказана квартира не є власністю ОСОБА_2, позивачі запропонували їй переоформити спірну квартиру на них, однак отримали відмову, у зв’язку з чим змушені звернутися до суду з позовом за захистом своїх майнових прав. Позивачі вважають, що укладений договір купівлі-продажу цінних паперів є недійсним у частині покупця цього майна, оскільки фактичним покупцем цінних паперів були позивачі, так як заплатили за це майно свої грошові кошти.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив визнати договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – недійсним у частині, що стосується прав покупця; визнати покупцем за Договором № Б-32/2012-1 від 10.07.2012 року купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 в ? частці; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2; скасувати право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстроване на ім'я ОСОБА_2.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримала та просила визнати договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – недійсним у частині, що стосується прав покупця; визнати покупцем за Договором № Б-32/2012-1 від 10.07.2012 року купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 в ? частці; визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2; скасувати право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстроване на ім'я ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 визнала у повному обсязі пояснивши суду, що позивачі по справі дійсно були покупцями цінних паперів, так як надали для цього грошові кошти. Оскільки ОСОБА_1 був важкохворий, а ОСОБА_5 здійснювала догляд за ним та не мала змоги приїхати на підписання вищевказаного договору, тому оформити купівлю-продаж цінних паперів вимушена була на себе, жодних майнових прав на спірну квартиру вона не має та не було намірів ними заволодіти, так як житлом забезпечена.

ОСОБА_3 позовні вимоги визнав у повному обсязі та пояснив суду, що купівлю-продаж цінних паперів укладав з ОСОБА_2, яка, при підписанні договору, переймалася тим, що її мати, ОСОБА_5 не змогла приїхати на підписання договору, оскільки не має на кого залишити хворого батька, який в той час хворів, а тому вимушена укладати даний договір на своє ім’я, квартира придбавалася для батьків та за їх кошти.

Представник ТОВ «АСТАРТА БРОК» у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином за адресою своєї реєстрації, яку він неодноразово вказував у своїх заявах. В матеріалах справи є відзив ОСОБА_4, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу та третій особі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 18.05.2012 року ОСОБА_5 за письмовою згодою свого чоловіка ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу продала у АДРЕСА_3 будинку №3 «а» по вул. Радянській. Продаж вчинено за 377 900грн.(а.с.80 т.1).

20.05.2012 року подружжя ОСОБА_1 для придбання для них квартири АДРЕСА_4, надали відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 560 000,00 грн., що еквівалентно 70 000,00 доларів США про що склали розписку в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_7

В судовому засіданні ОСОБА_4, який спочатку мав статус відповідача у справі, а потім статус третьої особи без самостійних вимог підтвердив, що подружжя ОСОБА_1 дійсно передавало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 560 000грн., що еквівалентно 70 тис. дол. США для купівлі спірної квартири, вказану квартиру вони придбали за 70 тис. дол. США, а інші кошти пішли на її ремонт та на потреби сім’ї.

Разом з тим вказував, що і його мати також дала грошові кошти в аналогічній сумі для придбання цієї квартири.

Однак згідно звіту про визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_5 від 20.08.2014р. ринкова вартість зазначеної квартири станом на 20.08.2014р. складає 762 700грн., що на той час еквівалентно 57692,89 дол. США. (т.1 а.с.178-186). Доказів того, що цінні папери 1 (одна) штука були придбані за 560 000грн., (70 000дол.США) ОСОБА_4 не надав.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 травня 2017 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 – ОСОБА_9 про призначення ретроспективної комплексної судової технічно-будівельної експертизи відмовлено.

Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 із-за хвороби останнього не могли приїхати на підписання договору купівлі-продажу цінних паперів у м. Одесу, 10.07.2012 року відповідач ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_3 уклала договір купівлі - продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320,00 грн. на своє ім’я.(а.с. 22 т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 стала власником вищевказаних цінних паперів, сплативши відповідачу ОСОБА_3 за даним договором грошові кошти у розмірі 280 320,00 грн., які їй були надані позивачами по справі для придбання вищевказаної квартири, яка повинна бути їхньою власністю. 14.02.2013 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно а саме на квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 77 т.1).

Позивачі вказують, що договір купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320,00 грн. від 10.07.2012 року є удаваним правочином, оскільки ОСОБА_2 не платила свої кошти або кошти своєї сім’ї за придбання цінних паперів.

Відповідно до ст.6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

В розумінні положень статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А тому основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні правочину, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Як встановлено в судовому засіданні, 10.07.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким відповідач ОСОБА_3 продав відповідачу ОСОБА_2 цінні папери, однак у відповідача ОСОБА_2 при укладенні спірного договору купівлі-продажу цінних паперів не було намірів на придбання спірної квартири для особистих потреб, або потреб своєї сім»ї, а були наміри на придбання житла, а саме вищевказаної квартири на забезпечення та проживання своїх батьків, позивачів по справі, тому договір купівлі-продажу цінних паперів є удаваним в частині покупця, ОСОБА_10.

ОСОБА_1, будучи допитаним як свідок, суду пояснив, що він з дружиною мав намір придбати квартиру. Пошуками квартири займалася ОСОБА_2. Вона ж і готувала всі документи для укладення правочину. Він був обізнаний про придбання квартири, проте не знав, що будуть придбаватися цінні папери, а не сама квартира. ОСОБА_2 в подальшому отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Гроші для придбання квартири надавала його дружина ОСОБА_5, що підтверджується розпискою (а.с.12 т.1). ОСОБА_4 участі у придбанні цінних паперів не приймав, грошей на їх придбання не надавав, тому жодного права на квартиру не має.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 1998р. по жовтень 2014р.

У березні 2014р. ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 за участю третіх осіб – ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про визнання майна особистою приватною власністю, в якому вказувала, що її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_11 подарували їй грошові кошти на придбання спірної квартири у розмірі 70 000 дол. США, зо еквівалентно 560 000 грн., про що надали письмову розписку.

Дійсно в матеріалах справи є копія розписки від 20.05.2012р., яка підписана ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, в якій зазначається, що ОСОБА_5 надала ОСОБА_2 560 000грн. (еквівалент 70 000дол.США) для придбання спірної квартири, в дар. (а.с.121 т.1)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.06.2015 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб – ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про визнання майна особистою приватною власністю встановлено, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6, однак не встановлено, що вона є спільною сумісною власністю, а тому у ОСОБА_4 відсутні підстави вважати її спільним майном подружжя. Даним судовим рішенням встановлено, що нікчемний правочин (розписка від 20.05.2012р.) не створює юридичних наслідків, тому не може бути доказом походження коштів, за які було придбано цінні папери 1 (одна)штука, як таких що належали особисто ОСОБА_2, а тому і не може створювати юридичних наслідків і для ОСОБА_4 (а.с.14-16 т.1)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів встановлено, що рішення апеляційного суду Одеської області від 04.06.2015 року містить висновок про те, що квартира придбана ОСОБА_2 у період шлюбу і не містить висновків про те, що квартира придбана, у тому числі за кошти, які надано в дар ОСОБА_13 В цьому рішенні зазначено, що для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя суд має встановити не тільки факт набуття майна у період шлюбу, а і факт того, що джерелом набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя; сам факт видачі ОСОБА_13 розписки про передачу грошових коштів, за відсутності інших належних і допустимих доказів, не є підставою для ствердження того, що грошові кошти були використані в інтересах сім’ї ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (а.с. 81 т.1)

Допитана в якості свідка третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 пояснила суду, що вони проживали у м. Миколаєві у 3-х кімнатній квартирі з євроремонтом, чоловік став хворіти. Дочка проживала у м. Одесі, та вмовляла переїхати до них в м. Одесу, а квартиру у м. Миколаєві продати. Квартиру продавали три роки, її купили сусіди з усіма речами, що там знаходилося. З квартири ми повинні були з’їхати зразу після її продажу. Вона з чоловіком – ОСОБА_1 18.05.2012 року продали власну квартиру у м. Миколаєві з наміром придбати квартиру у м. Одесі, так як стан чоловіка був важким і доглядати було важко, хотілося бути поближче до дочки. Крім квартири вони продали автомобіль та гараж. 18.05.2012 року вони переїхали проживати на дачу. 19.05.2012 року приїхала ОСОБА_2 з ОСОБА_4 і вона вирішила передати грошові кошти та написати розписку. Ніяких коштів вона в дарунок не передавала. 20.05.2012 року грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США було передано відповідачу ОСОБА_2. 21.05.2012 року дочка поїхала у м. Одесу. Пошуками квартири займалася дочка, ОСОБА_2, а вони з чоловіком надали гроші та всі необхідні документи. ОСОБА_4 ніякої участі у придбанні цінних паперів не приймав, грошей на їх придбання не надавав, тому жодного права на квартиру не має.

Відповідач ОСОБА_2, яка також була допитана в якості свідка, суду пояснила, що спірна квартира придбана за грошові кошти, які їй надали батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_5. 18.05.2012 року її батьки продали свою квартиру у м. Миколаєві та надали особисто їй грошові кошти у розмірі 560 000,00 грн., що еквівалентно 70 000,00 доларам США. Ні вона особисто ні її колишній чоловік жодного відношення до цих коштів, та до спірної квартири не мають. У зв’язку з тим, що її мати 10.07.2012 року не змогла приїхати на підписання договору у зв’язку з хворобою батька, тому, щоб не втратити квартиру, яка продавалася на вкрай вигідних умовах, вона самостійно вирішила укласти договір купівлі-продажу цінних паперів, так як і гадки не мала, що у її колишнього чоловіка виникне бажання відсуджувати майно, яке йому не належить. Намірів купляти цінні папери особисто для себе або для своєї сім’ї, вона не мала, ОСОБА_4 участі у пошуках та придбанні цінних паперів не приймав, грошові кошти не вкладав. Квартира придбана за 280 320,00 грн., решту коштів витрачено на ремонт квартири. Про те, що ОСОБА_13 давала кошти на квартиру дізналася у грудні 2016р. Автомобілі «ТOYOTA RAV 4» і «HYNDAI TACSON» були придбані за грошові кошти від продажу їхньої квартири у м. Миколаєві. Між нею та батьками була домовленість, що саме цю квартиру будуть придбавати, проте, що відповідачка оформила договір купівлі-продажу цінних паперів на своє ім’я вона сказала позивачу лише в березні-квітні 2014 року, до цього вони її не питали, а вона їм не говорила. Вважає, що покупцем даної квартири повинні бути її батьки.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у 2012 році продали у м. Миколаєві свою квартиру, гроші від продажу дали ОСОБА_2 для придбання у м. Одесі для них квартири. Розписку про передачу коштів всі підписали в тому числі і ОСОБА_4. Свідок в 2012 році закінчувала магістратуру, вони взяли в борг 33,000 грн. за оплату за навчання. У нас ще був кредит за телевізор, який виплачувала її матір – відповідачка по справі. Ремонт в квартирі проводився за кошти позивачів та заробітну плату матері. Те, що квартира не придбавалася, а придбавалися цінні папери та на ім’я ОСОБА_2 вона дізналася в суді. Квартира повинна бути оформлена на ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказувала, що позивача ОСОБА_1 знає давно, він важко хворів, йому зробили операцію по заміні тазобедренного суглобу. У зв’язку з його хворобою діти та онучка наполягали на продажі квартири у м. Миколаєві та переїзд до м. Одеси. Гроші від продажу машини та гаражу дали дочці для оплати першого внеску за квартиру. Після продажу квартири і всього, що в ній було у м. Миколаєві, ОСОБА_1 переїхали на дачу, де деякий час і проживали. Гроші від продажу квартири дали дочці для придбання квартири у м. Одесі.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний відповідач ОСОБА_3, який суду пояснив, що квартиру № 8 по Артилерійській 4-В він хотів придбати для своєї дочки, однак квартири як такої на той час ще не було, йому належали тільки цінні папери, на підставі яких в подальшому необхідно було отримати свідоцтво на квартиру. У 2012 році ця необхідність відпала, однак потрібно було повертати грошові кошти, які він позичав. Тоді він звернувся до агентства нерухомості «Атланта» з проханням продати цінні папери, оскільки на той час права власності на квартиру у нього ще не було. Представник агентства йому зателефонувала і сказала, що є покупець, який хоче придбати цінні папери для своїх батьків, яких має намір перевести у м. Одесу з іншого міста. В обумовлений день та час він прийшов на зустріч, однак на підписання договору прийшла лише ОСОБА_2, яка йому пояснила, що мати немала змоги приїхати, а по її документам договір підписати не можливо, тому вона вирішила виступити покупцем та укласти з ним договір, крім того, він не погоджувався на відстрочку укладення договору так як йому потрібні були грошові кошти для повернення боргу. ОСОБА_2 дала йому 280 320,00 грн., як вказано у договорі від 10.07.2012р. При підписанні договору інших осіб не було.

Доказів того, що на придбання зазначеної квартири були витрачені інші кошти, які були спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а не кошти подружжя ОСОБА_1, матеріали справи не містять.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що оскільки дійсної спрямованої волі ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів на їх придбання для себе або для своєї сім’ї не було, а укладений правочин в частині покупця є прихованим з метою приховати іншого покупця ОСОБА_1 та ОСОБА_5, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, базуються на законі та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Узагальненням Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24 листопада 2009 року, передбачено, що удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.

Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обов’язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК).

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право на захист цивільних прав та інтересів, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Що стосується відзиву ОСОБА_4 на позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд зазначає, що згідно уточнених позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5, ОСОБА_4 визначений позивачами як третя особа без самостійних вимог, а не відповідачем у справі, а тому у відповідності до ст.178 ЦПК України, яка передбачає, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, подання відзиву третьою особою без самостійних вимог не передбачено діючим законодавством. (а.с.152-157, 198-203 т.1)

Згідно ст.ст.257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 41 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

ОСОБА_4 на час розгляду справи мав процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог і таким чином, його заява про застосування строку позовної давності не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню.

Крім того, доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в 2012р. було відомо, що вищезазначені події, не надано.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, які мають значення для розгляду справи суд визнає, що позивачі не пропустили строк позовної давності за захистом своїх майнових прав, оскільки про порушення цих прав дізналися лише у липні 2014 року, коли між ОСОБА_15 та ОСОБА_4 виник спір щодо поділу спільного майна.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що позивачами по справі наведено суду належні докази того, що оспорюваний договір містить ознаки удаваного правочину, тому вимоги позову є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 217, 235, 257, 261, 267, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-80, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру, скасування свідоцтва право власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – недійсним у частині, що стосується прав покупця.

Визнати покупцем за Договором № Б-32/2012-1 від 10.07.2012 року купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 в ? частці.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2.

Скасувати право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстроване на ім'я ОСОБА_2.

Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «АСТАРТА- БРОК», третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, визнання покупцем за договором, визнання права власності на квартиру та скасування свідоцтва про право власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 10.07.2012 року цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – недійсним у частині, що стосується прав покупця.

Визнати покупцем за Договором № Б-32/2012-1 від 10.07.2012 року купівлі-продажу цінних паперів (1 шт.) договірною вартістю 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. без ПДВ, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 в ? частці.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2.

Скасувати право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстроване на ім'я ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ ОСОБА_16