Ухвала суду № 73758360, 27.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15229/18

Провадження № 1-кс/761/10434/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., за участю секретаря Ворошило Я.І., адвоката Глушка І.П., розглянувши клопотання представника ТОВ «Амаркорд» - адвоката Глушка Ігоря Петровича про скасування арешту майна, ?

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ТОВ «Амаркорд» - адвокат Глушко І.П. з клопотанням в порядку ст.174 КПК України, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Амаркорд», які знаходяться на рахунках № 26009465053 (грн.), №26008465065 (дол. США), 26006465067 (євро), №2610322504 відкритих в АТ «Райфаайзен Банк Аваль» у м. Києві та на рахунку №26007052627473 (грн.) відкритого у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» м. Київ.

В обґрунтування доводів посилається на те, що представник підприємства не був присутнім при розгляді клопотання про накладення арешту, а тому судом не були враховані його доводи.

Окрім того, вказує на те, що жодна посадова особа товариства не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні в межах якого здійснюється досудове розслідування.

Вважаючи, що арешт накладено необґрунтовано, а у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року.

У судовому засіданні адвокат Глушко І.П. підтримав вимоги, викладені у клопотанні, вказав на те, що накладення арешту блокує діяльність товариства.

Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши доводи адвоката Глушка І.П, вивчивши матеріали клопотання а також матеріали які стали підставою для накладення арешту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Тімкова О.С. в рамках кримінального провадження № 42018100000000093 за 3 ст. 191 КК України та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Амаркорд», що знаходяться на рахунку зазначених вище банківських установ.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).

В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч.3 ст.170 КПК України за змістом якої, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З наявних матеріалів не вбачається, що грошові кошти ТОВ «Амаркорд» які знаходяться на рахунках відкритих в АТ «Райфаайзен Банк Аваль» у м. Києві та у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» м. Київ, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, як речового доказу, а тому спірне майно не є доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України в рамках кримінального провадження №42018100000000093.

Слідчий в судове засідання не з'явився, даних на підтвердження зазначених обставин не навів, належних доказів на обґрунтування такої правової позиції не надав.

Положеннями ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В судовому засіданні адвокат Глушко І.П. зазначив, що спірні грошові кошти набуті ТОВ «Амаркорд» в результаті законної господарської діяльності.

Поряд з тим до матеріалів клопотання на підтвердження зазначених обставин, долучені документи фінансово-господарської діяльності підприємства, які у сукупності спростовують твердження слідчого, що спірні грошові кошти ТОВ «Амаркорд», які знаходяться на відповідних рахунках вказаних вище банківських установ, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, як речового доказу, а тому вони не є доказом та предметом кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні.

Щодо інших підстав для накладення арешту, то обов'язковими передумовами вирішення питання для накладення арешту на майно в порядку ст. 170 КПК України є наявність у кримінальному провадженні спеціальних суб'єктів: підозрюваного або обвинуваченого, а у визначених законом випадках також особи, яка несе цивільну відповідальність за їх дії, а також наявність спеціальної мети - забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно зі ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Поряд з тим, заявник в судовому засіданні зазначив, що жодна посадова особа ТОВ «Амаркорд» не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №42018100000000093, іншого протилежною стороною не доведено.

Отже, доводи заявника знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є обґрунтованими та заснованими на законі.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Отже, підсумовуючи, слідчий суддя вважає не співмірним застосування накладеного арешту та приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 169, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання представника ТОВ «Амаркорд» - адвоката Глушка Ігоря Петровича про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2018 року на грошові кошти ТОВ «Амаркорд» (ЄДРПОУ 21626927), які знаходяться на рахунках № 26009465053 (грн.), №26008465065 (дол. США), 26006465067 (євро), №2610322504 відкритих в АТ «Райфаайзен Банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) та на рахунку №26007052627473 (грн.) відкритого у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» м. Київ (МФО 300711).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 02.05.2018

Слідчий суддя