Постанова № 7375777, 09.11.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9770/09/0470 Категорія статобліку- 6.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Чупіній О.В.

за участю представника позивача - Дубова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта»

про визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулась до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта» про визнання недійсним статуту з моменту реєстрації (14.11.2006р.) та свідоцтва платника податку на додану вартість від 24.11.2006р. № 100001399 НБ № 109648 з моменту реєстрації відповідача (14.11.2006р.).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушені вимоги законодавства під час державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта», оскільки реєстрація товариства здійснювалась на особу, яка не має відношення до діяльності товариства, не підписувала жодних документів, що стосуються створення та діяльності товариства, діяльність від імені товариства здійснювалась невстановленими особами, тому позивач просить визнати недійсним статут та свідоцтво платника податку на додану вартість.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на Закони України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», Цивільний кодекс України .

Поданий позов представник позивача в судовому засіданні підтримав, посилаючись на доводи зазначені в позовній заяві та докази наявні в матеріалах справи, та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином відповідно до положень ст. 35 КАС України, однак, на адресу суду 15.08.2009р. та 10.09.2009р. повернулись конверти з примітками поштових відділень щодо причин невручення адресату (а.с. 25, 34).

Відповідно до положень ст.128 КАС України, за даних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «Арадекта» (код ЄДРПОУ 34734171) зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.11.2006р. за № 1224102 0000 031517, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, будинок 10. Даний факт підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7735 від 15.11.2006р., Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.06.2009р. (АБ № 666844) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (А00 № 769185) (а.с. 5-6, 15).

Засновником (учасником) та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта» значиться ОСОБА_2 (а.с. 6).

Відповідача взято на облік, як платника податків 16.11.2006р. за № 11579 у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується довідкою № 11579 від 16.11.2006р. (а.с. 13). Крім того, відповідач є платником податку на додану вартість, доказом чого є свідоцтво № 100001399 (НБ № 109648) від 24 . 11.2006р. (а.с. 16).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 02.07.2008р. було проведено перевірку відповідності адреси, вказаної у статутних документах підприємства, його фактичному місцезнаходженню, про що складено акт № 151/29/009, відповідно до якого за адресою, вказаною в реєстраційних документах відповідач не знаходиться, фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв'язок не встановлено (а.с. 14).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в ході перевірки проведеної посадовими особами органів податкової міліції встановлено, що згідно пояснень керівника та засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта» ОСОБА_2, він не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, не брав особистої участі в проведенні реєстрації підприємства та не надавав для цього свої документи, не давав ніяких згод та доручень на перереєстрацію товариства не надавав, не формував установчий фонд підприємства, не відкривав рахунки підприємства в банківських установах, здійснювати будь-яку діяльність не мав наміру (а.с. 20-21).

Відділом податкової міліції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська УПМ ДПА у Дніпропетровькій області було виявлено, що невстановлені особи у листопаді 2006р. з метою прикриття незаконної діяльності, скориставшись документами ОСОБА_2 зареєстрували в органах державної реєстрації субєктів підприємництва товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта», яке має ознаки фіктивності (а.с. 19).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що оперативно-розшукова діяльність з приводу виявлення та перевірки факту здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Арадекта» фіктивної діяльності не проводилась. Крім того, з метою отримання відомостей щодо зазначеного факту представник позивача звертався до органів податкової міліції, однак, дло теперішнього часу відповіді не отримав.

Затвердження установчих документів відповідача та реєстрація його як платника податку на додану вартість і отримання свідоцтва платника ПДВ розцінені позивачем як вчинення правочинів, які, на його думку, є фіктивними, оскільки засновник товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта» вчиняв їх не маючи наміру створення правових наслідків, котрі ними б обумовлювалися.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 4 та 5 ст. 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Статут є правовстановлюючим документом відповідача як юридичної особи-суб'єкта господарювання, який носить інформативний характер про суб'єкта господарювання. Розроблення статуту юридичної особи її засновками не є діями, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У зв'язку з цим визнання реєстраційних документів юридичної особи, зокрема статуту, на підставі норм Цивільного кодексу України про правочин є неможливим, а заявлені на підставі таких норм позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.

До того ж жодними іншими нормами чинного в Україні законодавства не передбачено підстав для визнання недійсним статуту суб'єкта господарювання, зокрема, в зв'язку з тим, що засновник такого суб'єкта господарювання не мав наміру здійснювати господарської діяльності.

Також суд вважає необхідним зазначити, що так як органи державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень і мають право звертатися до адміністративного суду з позовами виключно у випадках, встановлених законом, а Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11, не віднесено до компетенції органів державної податкової служби контроль за законністю установчих документів та проведенням державної реєстрації суб'єктів господарювання, останні не мають повноважень на звернення до суду, зокрема, адміністративного, з позовами про визнання недійсними установчих документів суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, що суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним реєстраційного документа відповідача статуту є необґрунтованими і, відтак, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, то вони також не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

У п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Тобто, за наявності вказаних підстав податковий орган наділений повноваженнями з анулювання свідоцтва платника податку.

Чинне законодавство не містить правових підстав та випадків для визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість недійсним.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, однак, позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, а саме: реєстрація підприємства на підставну особу, фіктивність підприємства, здійснення ним підприємницької діяльності, яка спрямована на ухилення від оподаткування.

Крім того, не були представлені суду допустимі та належні докази того, що відповідач здійснює незаконну підприємницьку діяльність. Той факт, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не може бути віднесений до доказів на підтвердження висновку щодо здійснення відповідачем незаконної діяльності.

Отже, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на факти, які не підтверджені ним документально. Відповідно, суд приходить до висновку, що факт порушення закону при створенні юридичної особи - відповідача матеріалами справи не підтверджений.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду із позовом, що розглядається позивач посилається на ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Господарський кодекс України, проте вказані норми не передбачають права органів державної податкової служби на звернення до суду із позовом про визнання недійсними установчих документів.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене позовна заява не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арадекта» про визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Повний текст постанови складений 16.11.2009 року.

Суддя І. В. Юхно