Рішення № 73757448, 13.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/974/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів Краснової І.В., Юдицького К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати,-

учасники справи: позивач ОСОБА_1.;

представник відповідача Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Носенко А.М.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати. Просить суд стягнути з відповідача 25 699,58 грн. заборгованість по заробітній платі відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року; 28 004, 83 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати неоспорюваної частини заборгованості по заробітній платі; 90 128,64 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.07.2014 року по 03.04.2015 року, підтверджений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року; 453 0965,68 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.04.2015 року по 15.03.2018 року; 168 881,77 грн. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сукупного середнього заробітку за сукупний час затримки розрахунку з 15.07.2014 року по 01.03.2018 року; 31 084,82 грн. 3% річних загалом за користування належними виплатами.

Свої вимоги мотивували тим, що працював на підприємстві відповідача з квітня 2012 року спочатку на посаді заступника начальника відділу, а з вересня 2012 року на посаді начальника юридичного управління підприємства. Наказом від 23.10.2014 року № 273/ос він був звільнений 22.05.2014 року з посади начальника юридичного управління за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Відповідно до листа відповідача від 11.12.2014 року № 3777 неоспорювана сума виплат становить 25 699 грн. 58 коп., яка по даний час йому не сплачена. Крім того станом на 15.03.2018 року розраховано суми, які підлягають стягненню відповідно розрахунку, а саме компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати неоспорюваної частини заборгованості по заробітній платі; середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.07.2014 року по 03.04.2015 року, підтверджений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року; середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.04.2015 року по 15.03.2018 року; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сукупного середнього заробітку за сукупний час затримки розрахунку з 15.07.2014 року по 01.03.2018 року; 3% річних загалом за користування належними виплатами, які просить позивач стягнути.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у змісті позовної заяви та розрахунках сум долучених до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

В судовому засіданні встановлено, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699 грн. 58 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 90 128 грн. 64 коп., а всього 115 828 (сто п"ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

У решті заявлених вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.11.2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні коштів та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 115 828,22 грн. та судових витрат в розмірі 1 158,28 грн. змінено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти у сумі 25 699, 58 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 44 757,76 грн. а всього 70 457,34 грн. та судовий збір в розмірі 704,57 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.11.2015 року скасовано, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено в силі, у частині відмови стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних скасовано та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При звільненні працівника, згідно до ст. 116 КЗпП України, виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникові перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення позивача, але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, провести з ним розрахунок та виплатити всі суми, що належать йому, які на сьогодні відповідачем не виплачені, що не спростовується останнім.

З вини відповідача позивачу не виплачено при звільнені всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по дань постановлення рішення.

Згідно п.21 вказаної Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Порушення термінів виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні складає визначену суму - 453 095 грн. 68 коп., за 739 робочих днів з 03.04.2015 по 15.03.2018 року. (739 робочих днів *613.12 грн. середній заробіток), що підтверджується розрахунком наданим стороною позивача в судовому засіданні.

Відповідно, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь позивача 453 095 грн. 68 коп., - заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач також просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 196 886 гривні 60 копійок.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачем наданий суду розрахунок інфляційних втрат, що відповідає вимогам закону, а тому судом приймається як належний та допустимий доказ, який свідчить про розмір компенсації за період з 15 липня 2014 року по 01 березня 2018 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 196 886 грн. 60 коп. втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача 25 699,58 грн. заборгованість по заробітній платі відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року та стягнути 90 128,64 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.07.2014 року по 03.04.2015 року, підтвердженого рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року, однак суд не вбачає підстав для задоволення даних вимог, оскільки питання про стягнення зазначеної заборгованості було вирішено відповідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року, яке в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено в силі Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач виплатив позивачу 25 699,58 грн. заборгованість по заробітній платі відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10295 від 19.03.2018 року та не заперечувалось сторонами в ход с удового розгляду.

Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 31 084,82 грн.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства, тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання, на трудові правовідносини не поширюється, у зв"язку з чим у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.

Правильність зазначеного висновку підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2759цс15.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати - підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти:

453 095 грн. 68 коп середній заробіток за час затримки розрахунку ; 196886.6 грн. Інфляційні втрати за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а всього стягнути 649 982 грн. 28 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 23 квітня 2018 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 адреса для листування: АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2

Відповідач- Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» м.Київ, вул. Алма - Атинська, 37 ЄДРПОУ 0473711

Суддя