Постанова № 7375693, 01.12.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-13808/09/0470 Категорія статобліку- 6.11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

при секретарі Чупіній О.В.

за участю представника відповідача - Монастирьова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»

про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві представником позивача було зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (№ 875-XII від 21.03.1991р., зі змінами та доповненнями), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 43736 грн. 64 коп. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у звязку з чим була нарахована пеня у сумі 2453 грн. 44 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 46190 грн. 08 коп., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 13.11.2009р. (а.с. 14). Представником позивача 30.11.2009р. до суду була надана заява про розгляд справи без його участі (а.с. 16).

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обовязок покладається на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос» не відмовлялось від працевлаштування інвалідів і було готове надати їм робочі місця, проте інваліди не звертались з метою працевлаштування, ні самостійно, ні за направленням відповідних державних органів. Крім того, за місцезнаходженням відповідача фізично відсутня необхідна для забезпечення нормативу кількість працездатних інвалідів, що мали намір працювати. За таких умов вина відповідача у не працевлаштуванні інвалідів відповідно до нормативу відсутня (а.с. 15).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, який приймає участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Посадовою особою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів була проведена невиїзна перевірка стану виконання ст. 19 та ст. 20 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем за результатами якої було складено акт № 449 від 08.10.2009р. Перевіркою було встановлено, що відповідачем у 2008р. не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, звіт за формою 10-ПІ за 2008р. надано некоректно і несвоєчасно, внаслідок чого підприємством не були самостійно нараховані адміністративно-господарські санкції (а.с. 4). Даний акт перевірки став підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації,

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто відповідальність за працевлаштування інвалідів несуть у рівній мірі як органи державної служби зайнятості , так і підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох” відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом .

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

У звязку з наведеним, відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. В даному звіті чітко зазначено, що на підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 161 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 4 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 2347 , 2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 14,6 грн. (а.с. 7). Проте, за результатами невиїзної перевірки стану виконання ст. 19 та ст. 20 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було встановлено, що відповідачем звіт за формою 10-ПІ за 2008р. надано з помилками, а саме вірними є наступні данні: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 3 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника 14578,88 грн. Виявлення помилок у звіті призвело до збільшення суми адміністративно-господарських санкцій, які повинні бути сплачені відповідачем до 43736,64 грн. (а.с. 4). В судовому засіданні представник відповідача визнав, що дійсно звіт за формою 10-ПІ за 2008р. було подано підприємством з помилковими данними.

Частина 3 пункту 2 Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Відповідач не подавав протягом 2008р. до органів центу зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування працівників-інвалідів, що підтверджується листом Солонянського районного центру зайнятості № 462 від 14.10.2009р. (а.с. 8).

В судовому засіданні та в своїх запереченнях проти позову представник позивача зазначив, що відповідачем були вчинені всі дії відповідно до вимог законодавства, а саме: надавались всі звіти в порядку та в формі, що передбачена законодавством, хоча представник відповідача зазначив, що інших доказів на обґрунтування заперечень проти позову, ніж ті, які містяться в матеріалах справи надати не може.

Тому зазначене твердження відповідача щодо його звітування до відповідного центру зайнятості не було взято судом до уваги.

Інших дій стосовно працевлаштування інвалідів як то участь в круглих столах, звернення до ЗМІ, кадрових агентств, громадських організацій інвалідів, тощо, відповідач не вчиняв.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

У ГК України відсутнє визначення поняття “правопорушення”. Але застосовуючи аналогію закон ми можемо звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства Відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як лист Солонянського районного центру зайнятості № 462 від 14.10.2009р., акт перевірки № 449 від 08.10.2009р. свідчать про те, що Відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, тобто порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, а саме: не надавав звіти до центру зайнятості, додатково з метою працевлаштування інвалідів не приймав участь в круглих столах, не звертався до ЗМІ, кадрових агентств, громадських організацій інвалідів, тощо .

А відтак суд вважає, що на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос» не було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ. Позивач відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому вимога останнього про зобов'язання Відповідача за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснити розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати вказаних санкцій на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 162, 163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити .

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» (код ЄДРПОУ 30205462, р/р 26000301352 у філії ВАТ «Державний ощадний банк України» Солонянське відділення № 3002, МФО 306373) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, р/р 31219230700305, отримувач Солонянський р-н, банк отримувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно-господарські санкції у сумі 43736 (сорок три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 64 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарські санкції у сумі 2453 (дві тисячі чотириста пятдесят три) грн. 44 коп.

На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви апеляційна скарга на постанову суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови викладений 07.12.2009.

Суддя І. В. Юхно