Постанова № 737564, 27.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.07 р. Справа № 34/439а

13год.50 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства “ Агро-Бізнес” м. Маріуполь

до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008052342/0 від 27.11.2006року.

За участю:

представників сторін

від позивача – Дика О.В. директор

від відповідача – Мороз О.О., Котлубей О.Д. (за дорученнями)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством “ Агро-Бізнес” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008052342/0 від 27.11.2006року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005року в сумі 24188,00грн., за січень 2006року в сумі 8776,00грн., за червень 2006року в сумі 22479,00грн., разом в сумі 55143,00грн., нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14871,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 7435,50грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню у склад податкового кредиту суми податку, які не підтверджені податковими накладними або документами, які згідно з пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, має право видавати постачальник товару послуг.

Позивач вказує на те, що законодавством не передбачено обов’язок або право платника податку отримувати на підтвердження права на податковий кредит, будь-які документи не від постачальника, а від його контрагентів. Також виникнення право на податковий кредит у платника податку Закон України “Про податок на додану вартість” не ставиться у залежність від отримання будь-яких документів від контрагентів постачальника.

Позивач додатковою заявою від 19 січня 2007року (вхід.№02-41/2115) уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0008052342/0 від 27.11.2006року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005року в сумі 24188,00грн., за січень 2006року в сумі 8776,00грн., за червень 2006року в сумі 22179,00грн., разом в сумі 55143,00грн., нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14871,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 7435,50грн.

Відповідач у письмових запереченнях від 26.12.2006року (вхід.№02-41/50667) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що згідно з п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законодавством .

Відповідно до п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податку, нарахованого (сплаченого) платником податку по ставці, встановленій п.6.1, ст.6 Закону, на протязі такого звітного періоду в зв’язку з : придбанням або виробом товарів, придбанням основних фондів.

Відповідач зазначає, що згідно з п.п 7.7.10, п.7.7, ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Таким чином законодавством передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум до Державного бюджету.

Відповідач вказує на те, що висновок, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті податку, його основної функції – формування доходів Державного Бюджету України, а також поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” зобов’язаний здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідач зазначає, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість”, право відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

З огляду на вищенаведене відповідач просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки відповідачем був складений Акт перевірки № 2064/23/30432602 від 14.11.2006 р.

З висновку акту перевірки вбачається , що позивачем порушені вимоги:

- п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 41204,00грн., в тому числі: вересень 2005р. в сумі 6095,00грн., листопад 2005р. в сумі 26333,00грн., січень 2006р. в сумі 8776,00грн.;

- порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” що призвело до завищення бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі – 40272,00грн., в тому числі : вересень 2005р. в сумі 18093,00грн., червень 2006р. в сумі – 22179,00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008052342/0 від 27.11.2006року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005року в сумі 24188,00грн., за січень 2006року в сумі 8776,00грн., за червень 2006року в сумі 22179,00грн., разом в сумі 55143,00грн., нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14871,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 7435,50грн.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005року в сумі 24188,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі договорів №250805-6я від 25.08.2005року на постачання ячменю в кількості 120тон, №290805-8я від 29.08.2005року на постачання ячменю в кількості 110тон, №150805-2я від 15.08.2005року та додаткова угода від 25.08.2005року на постачання ячменю в кількості 93,410тон ПП “Агро-Бізнес” (покупець) одержало від ПП Мацюк В.О. (продавець) товар та отримало податкові накладні №7 від 23.08.2005року на суму 51375,50грн., в тому числі ПДВ 8562,58грн., №8 від 25.08.2005року на суму 32814,90грн., в тому числі ПДВ 5469,15грн., №9 від 31.08.2005 року на суму 62344,20грн., в тому числі ПДВ 10390,70грн., №8/1 від 26.08.2005року на суму 32148,00грн., в тому числі ПДВ 5358,00грн., всього на загальну суму 178682,60грн.

Позивачем сплачена сума за поставлений товар, що підтверджується копіями платіжних доручень №446 від 05.09.2005року на суму 21660,00грн., №416 від 23.08.2005року на суму 55000,00грн., №426 від 26.08.2005року на суму 30000,00грн., №428 від 29.08.2005року на суму 80000,00грн. всього на загальну суму 186660,00грн.

Відповідачем у Акті перевірки № 2064/23/30432602 від 14.11.2006 р. ( сторінка акту 16) зазначено, що дана операція відображена по К-Т бух. Рах.63 „Розрахунки з постачальниками”.

У акті № 2064/23/30432602 від 14.11.2006 р. зазначено, що ПП Мацюк В.О. не є виробником відвантаженої ПП “Агро-Бізнес” продукції, а постачальниками продукції ПП Мацюк В.О. є ТОВ “Універсалінвест” на суму 28704,00грн. в тому числі ПДВ 4784,00грн. та ТОВ “Тарпан Мікс” на суму 145126,32грн. в тому числі ПДВ 24187,72грн.

У акті перевірки зазначено, що згідно до листа Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 24.03.2006року №2468/7/15-106 вбачається, що ТОВ “Тарпан-Мікс” перейшло з ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 24.01.2006року до ДПІ у Святошинському районі м. Києва. ТОВ “Тарпан-Мікс” не платник ПДВ. Останній звіт подано до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за 11 місяців 2005року №129280 від 14.12.2005року. На момент надання відповіді підприємство не звітує.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ТОВ “Тарпан-Мікс” є юридичною особою, установчі документи не визнанні недійсними. Відповідачем не надано жодного доказу того, що зазначене підприємство віднесене до фіктивних підприємств, у відношенні його посадових осіб порушена справа про скоєння злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на розрахунковий рахунок за період з 01.09.2005року по 30.09.2005року, результати якої оформлені Довідкою №779/23-4/ 30432602 від 16.12.2005року. За результатами перевірки порушень не встановлено. За даними декларації за вересень 2005р. та реєстру отриманих податкових накладних сума ПДВ у податковому кредиті складає 39083грн., що відповідає реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.46).

З огляду на вищенаведене спростовуються висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Мацюк.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування січень 2006року в сумі 8776,00грн.

Відповідач у п.3.1.5.3 акту перевірки встановив (т.1 а.с.23-24), що позивачем в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не правомірно заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ у січні 2006року в сумі 8776,0грн.

У акті зазначено, що позивачем за грудень 2005року подана декларація в якій визначено позитивне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду яка дорівнює 30261грн.та підлягає сплаті до бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи позивач у декларації з ПДВ за грудень 2005року (т.1 а.с.59-62) у рядку 20 задекларував позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення суми рядків 18 і 19) складає 30261грн. та підлягає сплаті до бюджету. У рядку 26 декларації зазначено, що залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-25), значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду і складає 18971грн.

Позивач цю суму переніс у рядок 23.2 податкової декларації січня 2006року (т.1а.с.63-64). У додатку №3 до декларації „Розрахунок суми бюджетного відшкодування” (т.1 а.с.65) та рядку 25 декларації позивач зазначив суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично оплачену отримувачам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі 8776грн., яка згідно додатку №4 заявлена до відшкодування відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач у акті перевірки не встановив фактів неправомірного формування суми оплаченого ПДВ у попередньому звітному періоді у розмірі 8776грн. Спір стосується правомірності віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування січня 2006року з урахуванням даних декларації за грудень 2005року.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2. п. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів та не спростовано відповідачем сума оплаченого ПДВ у попередньому звітному періоді складає 8776грн. Відтак відповідач правомірно відобразив цю суму у рядку 25 декларації з ПДВ за січень 2006року та у додатку №4 відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того , судом при винесенні рішення враховано, що відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на розрахунковий рахунок за період з 01.01.2006року по 31.01.2006року, результати якої оформлені Довідкою №529/23 від 04.04.2006року (т.1 а.с.67-73). За результатами перевірки порушень не встановлено. У довідці зазначено, що суб’єктом господарювання (позивачем) правомірно заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2006року у сумі 8776грн. (т.1 а.с.72-73). З огляду на вищенаведене спростовуються висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем бюджетного відшкодування за січень 2006року у сумі 8776грн. і вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2006року в сумі 22179,00грн.

Відповідач у п.3.1.5.4 акту перевірки встановив (т.1 а.с.23-24), що позивачем в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування у червні 2006року в сумі 22 178, 73грн. (22179,0грн.)

Як вбачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю “Азов-Дак” та позивачем був укладений договір на відвантаження товарів та виконання ремонтних робіт.

На підставі укладеного договору ПП “Агро-Бізнес” одержало товар та ремонтні роботи. У акті перевірки зазначено, що ТОВ “Азов-Дак” не є виробником відвантажених товарів та виконаних ремонтних робіт, товар придбано у ПП “Ісіда” на суму 187939,73грн. в тому числі ПДВ 31323,29грн. за податковою накладною №5/0103 від 01.03.2005року.

Згідно відповіді ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя №13120/23-1-113 від 19.09.2006року провести зустрічну перевірку не можливо у зв’язку з тим, що підприємство не звітує, остання звітність надана за липень 2005року.

Також позивач придбав товар у ПП “Каспій” на суму 204015,42грн. в тому числі ПДВ 34002,57грн.

Згідно відповіді ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя №12883/8/23-5 від 12.09.2006року провести зустрічну перевірку не надається можливим у зв’язку з тим що підприємство не звітує, остання звітність надана за грудень 2005року, згідно акту обстеження від 16.08.2006року ПП “Каспій” за юридичною адресою не знаходиться.

Як вбачається з акту перевірки роботи здійснені ПП “Електроснаб” на суму 66789,38грн. в тому числі ПДВ 11131,88грн., угода субпідряду №4 від 01.09.2005року.

Згідно відповіді ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя №11818/7/23-5 від 28.08.2006року ПП “Електроснаб” не є виробником ремонтних робіт, субпідрядні роботи були виконані ПП “Тамак” на суму 66121,44грн. в тому числі ПДВ 11020,24грн.

З відповіді ДПІ у Іллічівськом районі м.Маріуполя №16112/7/23-5 від 08.11.2006року вбачається, що ПП “Тамак” не є виробником ремонтних робіт, субпідрядні роботи були виконані СПД Ластенко В.Д. на суму 65460,24грн. в тому числі ПДВ 10910,04грн.

Відповідно до листа Приморського відділення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя №10763/7/17-113 від 13.11.2006року СПД Ластенко в реєстрі платників ПДВ не значиться, платником ПДВ за місцем реєстрації в Приморському відділенні Жовтневої МДПІ не реєструвалась, податкову декларацію по ПДВ до Приморського відділення Жовтневої МДПІ не надавала, податок на додану вартість не сплачувала.

Відповідач надав суду письмові пояснення (вхід. №02-41/8389 від 27.02.2007року) у яких зазначив, що за червень 2006року з розрахунку бюджетного відшкодування виключено суми по взаємовідносинам з ТОВ „Азов – Дак” на суму ПДВ 22179,0грн.

З даним твердження відповідача суд не може погодитися за тих підстав, що відповідачем надана Довідка №1311/23-711-1/32787530 від 14.08.2006р. (т.2 а.с.104-107) про результати позапланової перевірки ТОВ „Азов Дак” з питань взаємовідносин з ПП „Агро Бізнес” за квітень – травень 2006р. де зазначено, що ТОВ „Азов Дак” зареєстровано як платник ПДВ у Приморському відділенні Жовтневої МДПІ м. Маріуполя, свідоцтво від 13.01.2003р. №08740903 ІПН 327875305843. Перевіркою підтверджені взаємовідносини з позивачем на підстав угоди підряду №030306-реквід 03.03.2006р. У таблиці (т.2 а.с.106) перелічені всі податкові накладні які були видані позивачу за якими сума ПДВ складає 22178,73грн. в тому числі :

- податкова накладна №301 від 31.05.2006р. на загальну суму 79,20грн. у тому числі ПДВ 13,20грн.;

- податкова накладна №298 від 31.05.2006р. на загальну суму 7500,00грн. у тому числі ПДВ 1250,00грн.;

- податкова накладна №297 від 30.05.2006р. на загальну суму 2582,40грн. у тому числі ПДВ 430,40грн.;

- податкова накладна №281 від 26.05.2006р. на загальну суму 14000,00грн. у тому числі ПДВ 2333,33грн.;

- податкова накладна №275 від 25.05.2006р. на загальну суму 160,30грн. у тому числі ПДВ 26,67грн.;

- податкова накладна №271 від 24.05.2006р. на загальну суму 77,06грн. у тому числі ПДВ 12,84грн.;

- податкова накладна №252 від 16.05.2006р. на загальну суму 3249,95грн. у тому числі ПДВ 541,66грн.;

- податкова накладна №255 від 16.05.2006р. на загальну суму 50000,00грн. у тому числі ПДВ 8333,33грн.;

- податкова накладна №251 від 15.05.2006р. на загальну суму 268,06грн. у тому числі ПДВ 44,68грн.;

- податкова накладна №249 від 12.05.2006р. на загальну суму 19000,00грн. у тому числі ПДВ 3166,67грн.;

- податкова накладна №244 від 11.05.2006р. на загальну суму 678,96грн. у тому числі ПДВ 113,16грн.;

- податкова накладна №234 від 11.05.2006р. на загальну суму 80,89грн. у тому числі ПДВ 13,48грн.;

- податкова накладна №230 від 10.05.2006р. на загальну суму 18000,00грн. у тому числі ПДВ 3000,00грн.;

- податкова накладна №227 від 06.05.2006р. на загальну суму 7000,00грн. у тому числі ПДВ 1166,67грн.;

- податкова накладна №203 від 28.04.2006р. на загальну суму 347,26грн. у тому числі ПДВ 57,88грн.;

- податкова накладна №204 від 28.04.2006р. на загальну суму 54,53грн. у тому числі ПДВ 8,09грн.;

- податкова накладна №189 від 28.04.2006р. на загальну суму 10000,00грн. у тому числі ПДВ 1666,67грн.

У Довідці зазначено, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового зобов’язання декларації по ПДВ за квітень – травень 2006року та відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за квітень – травень 2006року. Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі. Отримано оплату у повному обсязі згідно платіжних доручень:

№197 від 26.05.2006р. на суму 14000,00грн;

№9 від 15.05.2006р. на суму 1161,64грн.;

№6 від 15.05.2006р. на суму 50000,00грн.;

№4 від 12.05.2006р. на суму 19000,00грн.;

№1 від 10.05.2006р. на суму 18000,00грн.;

№172 від 06.05.2006р. на суму на суму 7000,00грн.;

№156 від 20.04.2006р. на суму 10000,00грн.;

№204 від 31.05.2006р. на суму 7500,00грн.;

№200 від 30.05.2006р. на суму 6403,50грн.

За результатами перевірки порушень діючого законодавства не встановлено.

Відповідач у акті перевірки не встановив порушень формування позивачем податкових зобов’язань (т.1 а.с.22), податкового кредиту (т.1 а.с.22 зворотна сторона) та від’ємного значення (т.1 а.с.23) за червень 2006року. Відповідач вважає, що позивач не має право на бюджетне відшкодування у зв’язку із не підтвердженням ПДВ по ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд не приймає посилання відповідача про не доведеність надмірної сплата сум ПДВ до Державного бюджету України відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, оскільки зазначене спростовується довідками зустрічних перевірок контрагентами позивача .

Висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , яким було встановлено що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, спростовується матеріалами справи а саме податковими накладними, банківськими виписками та платіжними документами, актами взаємозаліку.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено не прямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивача за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р. (Довідка від 14.11.2006р. №50/23/30432602), якою не встановлено порушень позивачем за червень 2006р.

Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного повідомлення - рішення.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що постачальники позивача, не відображали суми ПДВ, отримані від позивача та його постачальників у відповідних деклараціях з ПДВ в рядку “податкове зобов’язання” у відповідному податковому періоді та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

Неможливість відповідача перевірити рух товару та декларування ПДВ до кінцевого виробника по ланцюгу не свідчать про те, що ці підприємства не сплачували суми податків до бюджету.

Матеріалами справи доведена правомірність формування позивачем податкового кредиту за вересень 2005року, січень 2006року та червень 2006року. Відтак вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27.02.2007 року в присутності представників сторін.

На підставі Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства “ Агро-Бізнес” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0008052342/0 від 27.11.2006року задовольнити повністю .

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя №0008052342/0 від 27.11.2006року .

Присудити Приватному підприємству “ Агро-Бізнес” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Пушкіна,92/2, р/р 260099802285 в МФ АКБ УСБ м. Маріуполя, МФО 334185, ЄДРПОУ 30432602) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3грн.40коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 03.03.2007року.

Суддя