Рішення № 73755449, 02.05.2018, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/432/18

провадження № 2/632/304/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" травня 2018 р. м. Первомайський

м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Росоха А.В., за участю секретаря Венгер В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Первомайський Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом та просить його задовольнити, посилаючись на те, що між сторонами 14.02.2011 року був укладений договір № б/н, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушив умови договору, не виконав їх і не виконує на даний час, допускаючи прострочення платежів, у зв’язку з чим, станом на 31.01.2018 року має заборгованість у сумі – 25261 грн. 18 коп., яку позивач і просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати за подання позову до суду.

06 квітня 2018 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження призначено перше судове засідання на 02 травня 2018 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає, у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом, на підставі письмових доказів по справі, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами 14.02.2011 року був укладений договір № б/н відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг – позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був повідомлений про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено в самій анкеті.

Згідно з положеннями статтей 634, 638 ЦК України, відповідач, підписавши анкету-заяву, прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній анкеті-заяві.

Відповідач порушив умови договору, не виконав їх на даний час, допустивши прострочення платежів, у зв’язку з чим, станом на 31.01.2018 року за ним числиться заборгованість за вище зазначеним договором загальною сумою 25261 грн. 18 коп., яка складається з наступного: 1936 грн. 82 коп. – заборгованість за кредитом; 21545 грн. 26 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1179,10 грн. –штраф (процентна складова) ( а.с. 6-7).

Всього стягнути заборгованість в сумі – 25261 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стосовно стягнення сум штрафів, а саме фіксована частина 500 грн. та процентна складова 1179,10 грн., суд має зазначити, що згідно із п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Кредитним договором передбачено відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. ОСОБА_2 за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

ОСОБА_2 неправомірно просить одночасно застосувати подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів задоволенню не підлягають.

Статтею 611 ЦК України, передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності суд виходить з наступного.

З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що на її думку позов подано в межах строку позовної давності, так як відповідно до правил і умов користування платіжною карткою гранічний строк дії картки вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. Згідно умов договору строк виконання зобов’язання спливає 30.11.2014 року. Крім того, умовами та правилами користування платіжною карткою строк позовної давності збільшено до 50 років, а тому підстав для застосування строку позовної давності не вбачається.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Умови та правила надання банківських послуг Затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Наявних доказів підписання відповідачем умов та правил користування платіжною карткою строк судом не встановлено, а тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Крім того, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої цієї статті за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки, яка є невід’ємною частиною договору, яку підписав відповідач по справі розмір щомісячного платежу становить 7% від заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється до 25 числа наступного місяця. (а.с. 9).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, останній платіж відповідач здійснив 06.09.2014 року.

ОСОБА_2, у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав з 07.10.2014 року, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 14.03.2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 253, 257, 258, 259, 261, 266, 267, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 631, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50, МФО 305299, код 14360570 на р/р № 29092829003111.

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення складено 02.05.2018 року.

Суддя: ОСОБА_3