Рішення № 73755009, 15.03.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/103/2018

Справа № 679/890/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Гавриленко О.М., за участю секретаря судового засідання Василюк Л.С., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об’єднання», тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь Нетішин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нетішинська міська рада про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунального об’єднання» (далі КП НМР «Житлово-комунального об’єднання»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь Нетішин» (далі ОСББ «Волинь Нетішин»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Нетішинська міська рада про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю.

Згідно позовної заяви та уточнених позовних вимог, зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_1, в якому між його першим та другим під’їздом розміщене вбудоване полупідвальне технічне приміщення, загальною площею 125 кв.м., яке має окремі два входи. Даний будинок перебуває на позабалансовому рахунку та обслуговуванні КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» і використовується ним для розміщення своїх працівників.

Проте, позивач вважає, що відповідач неправомірно зайняв та користується вищезазначеним приміщенням, мотивуючи це тим, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням, а тому належить усім власникам квартир в будинку № 21а по пр. Незалежності в м.Нетішин на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, а користування відповідачем спірним приміщенням перешкоджає доступу мешканців будинку до своєї власності. Тому просить суд зобов’язати відповідача припинити користування вказаним приміщенням, шляхом його звільнення та в подальшому не чинити перешкоди в його користуванні.

12.01.2018 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області за клопотанням представника відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.02.2018 року провадження по справі було поновлено.

Позивач в судове засідання не з’явився, проте надав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві. Водночас зазначив, що первинне призначення спірного приміщення - кладова, на даний час без цього приміщення будинок не може функціонувати, оскільки через нього проходять комунікаційні мережі, а доступ до нього обмежений, працівниками КП НМР «Житлово-комунального об’єднання», які закривають його на замок. На звернення мешканців будинку про надання їм доступу до вказаного приміщення за необхідності - не реагують. Також зауважив на тому, що відповідач не надав ніяких доказів проте, що спірне приміщення перебуває у власності територіальної громади в особі Нетішинської міської ради, при цьому весь тягар по оплаті за користування та споживання комунальних послуг працівниками КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» лягає на мешканців будинку № 21а по пр.Незалежності в м.Нетішин Хмельницької області. Вказав, що перепланування cпірного приміщення та облаштування окремих входів відповідач здійснював без будь-яких дозволів та погоджень, інвентаризаційна справа відсутня.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, вказавши на те, що спірне приміщення технічно не відноситься до приміщення, яке призначене для експлуатації будинку. При цьому зазначила, що в процесі приватизації мешканцями будинку своїх квартир, вони на них набувають право приватної власності, а також право спільної власності на допоміжні приміщення, до яких спірне приміщення не належить, оскільки є окремим нежитловим приміщенням. Також зауважила, що їм відомо, що на даний час створене ОСББ «Волинь Нетішин», проте даний будинок № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин не переданий на баланс останнього в зв’язку з внесенням змін до технічного паспорта, а тому на даний час перебуває на балансі КП НМР «Житлово-комунального об’єднання».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСББ «Волинь Нетішин» ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги позивача, вказавши на те, що первинне призначення оскаржуваного спірного приміщення -кладова. Крім того зазначив, що після створення мешканцями будинку № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин ОСББ «Волинь Нетішин», останні звертались до відповідача про передачу їм технічної документації на вищезазначений будинок, як організації яка буде в подальшому обслуговувати даний будинок, проте він не надав їм такої, нічим це не аргументуючи. Звернув увагу на те, що відповідач вже тривалий час відтерміновує з різних причин передачу будинку № 21а по пр.Незалежності в м.Нетішин на баланс ОСББ «Волинь Нетішин» .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Нетішинської міської ради ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимого заперечив, вказавши на те, що оскаржуване приміщення є нежитловим, самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, а тому при приватизації мешканцями будинку № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин квартир, їх право спільної власності на спірне приміщення не виникло. Зазначив, що з моменту експлуатації даного будинку його мешканці не мали доступу до спірного приміщення та не використовували його нежитлові приміщення для експлуатації будинку. Наголосив на тому, що нежитлові приміщення не відносяться до житлового фонду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується даними свідоцтва про право власності на житло від 04.09.2003 року, яке наявне в матеріалах справи (а.с.5).

В даному будинку, між першим та другим його під’їздом, знаходиться спірне приміщення з окремим входом вбудоване в житловий будинок, загальною площею 126 кв.м, що підтверджено даними копії технічного паспорта, наявного в матеріалах справи (а.с.70,71).

Згідно технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 21а, дане приміщення за технічною характеристикою багатоповерхового будинку віднесене до нежитлових приміщень (а.с.72-74).

Первинне призначення спірного приміщення в будинку № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин, яке в подальшому не змінювалось, - кладова, що підтверджується даним затвердженого плану квартирного (багатоповерхового) будинку (а.с.87). Дакази, які б вказували на зміну призначення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, що передбачено ч. 2 ст. 382 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо спірного приміщення у будинку № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин, яке займають працівники КП НМР «Житлово-комунального об’єднання», чим створюють позивачу перешкоди в користуванні даним приміщенням за його первинним призначенням, як приміщенням для побутового обслуговування мешканців будинку - кладовою, а також перешкоди у доступі до нього з потреб експлуатації всього будинку у разі такої необхідності.

Як вбачається з листа КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» № 01-09/3-222 від 27.07.2017 року, останні відмовили власникам квартир в спірному приміщенні у доступі до нього, оскільки вважають дане приміщення таким, що перебуває на балансі КП НМР «Житлово-комунального об’єднання», а отже останнє несе за нього відповідальність та відмовляє у доступі до нього (а.с.15).

Разом з тим, начальником КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» листом від 13.09.2017 року за № 01-18/163 надано інформацію, що приміщення будинку № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин використовується для розміщення електротехнічної дільниці КП НМР «Житлово-комунального об’єднання», в даному приміщенні відсутні вузли управління системи опалення, водопостачання і каналізації цього будинку, вузли обліку електроенергії. Також зазначено, що дане приміщення є нежитловим, в ньому відсутнє технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація даного житлового будинку є неможлива, а тому спірне приміщення не є допоміжним (а.с.79). Таке зазначено і в акті обстеження нежитлового приміщення, площею 126 кв.м., в будинку № 21а, що на просп. Незалежності, від 20.10.2017 року (а.с.46).

Крім того в листі Фонду комунального майна міста Нетішина № 01-29/358 від 30.10.2017 року, адресованому представнику позивача у відповідь на запит останнього, зазначено, що відповідно до рішення двадцять восьмої сесії Нетішинської міської ради шостого скликання «Про списання з балансу КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» багатоквартирного житлового будинку № 21а, що на просп. Незалежності» від 02.06.2017 року № 28/1567, для КП НМР «Житлово-комунального об’єднання», наданий дозвіл на списання з балансу багатоквартирного житлового будинку № 21а, що на просп. Незалежності. Також в ньому зазначено, що лише після затвердження Нетішинською міською радою акту про списання багатоквартирного будинку з балансами між КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» та ОСББ «Волинь Нетішин». Оскільки на даний час вищезазначений акт не затверджений Нетішинською міською радою, то процедура списання багатоквартирного житлового будинку № 21а, що на просп. Незалежності, є не завершена, а отже нежитлові приміщення, які знаходяться у державній або комунальній власності, приймаються на баланс балансоутримувача- КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» і є комунальною власністю. З даного листа також вбачається і те, що окремі квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного житлового будинку № 21а, що на просп. Незалежності, на які не зареєстроване право власності плануються прийматися на баланс Фонду комунального майна міста Нетішина, з подальшою реєстрацією на них права власності, проте в даному листі не вказано на які саме приміщення це буде здійснено(а.с.77).

У той же час, законодавство розрізняє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, що узгоджується з нормою ч. 3 ст. 4 ЖК України, відповідно до якої до житлового фонду не входять нежилі приміщення у жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Тобто, в результаті приватизації квартир такого будинку його мешканцями право власності в останніх на ці нежилі приміщення не виникає.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року визначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Окрім цього ч. 1 та ч. 2 ст. 386 ЦК України вказують, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Пунктом 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

За змістом статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Крім того, Верховний Суд України в аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013 року встановив, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як вбачається з пояснень представника відповідача в суді, вона покликається на те, що спірне приміщення не належить до допоміжного приміщення та не може належати до спільної власності жильців даного багатоквартирного будинку, оскільки має окремі входи та є окремим нежитловим приміщенням .

Разом з тим, для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, які до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень.

Від вирішення цього питання залежить те, чи є спірне приміщення спільною власністю власників приватизованих квартир, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном, що є спільною власністю, проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено той факт, що спірне приміщення належить йому на праві власності чи користування, не підтверджено свого законного права на перепланування спірного приміщення шляхом створення окремого входу, а також те, що зміна призначення спірного приміщення відбулась у відповідності до визначеного законодавством поряду. У процесі розгляду справи судом було встановлено, що відповідач самовільно обладнав вхід у спірне приміщення, тим самим створив перешкоди у користуванні позивачем своєю частиною даного приміщення.

Натомість, на підставі зібраних доказів суд прийшов до висновку, що спірне приміщення, яке відповідач використовує для власних потреб, є приміщенням багатоквартирного житлового будинку, тобто допоміжним приміщенням, яким мають право користуватись усі власники квартир у будинку, оскільки дане допоміжне приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування потреб мешканців багатоквартирного будинку.

Для правильного вирішення спору судом з'ясовано характеристику спірного приміщення за наданими документами, перевірено, чи є спірне приміщення допоміжним, чи знаходиться у ньому технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.

З матеріалів справи, а саме, відповідної схеми розміщення інженерних комунікацій, наданих суду позивачем, вбачається, що спірне приміщенні первинно було кладовою, яка призначалась для обслуговування всього будинку. На даний час через дане приміщення проходять труби водопостачання (загальні водопровідні стояки, спільні для всіх поверхів будинку), каналізаційні системи, магістральні мережі електрообладнання (а.с.87), також, згідно технічного паспорта, дане спірне приміщення підключено до централізованого опалення ( а.с.71). Отже, приміщення не функціонує окремо, воно не є ізольованим від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ними одним цілим, тому слід вважати його обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, в якому воно знаходиться.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідач одноособово користується спірним приміщенням, фактично перешкоджає у доступі до приміщення, яке на праві спільної власності належить усім власникам квартир у будинку, тому позивач, як співвласник даного майна має право вимагати від відповідача усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, і користування спільним майном.

При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження статусу спірного приміщення як нежитлового в розумінні ч. 3 ст. 4 ЖК України та не довів правових підстав для відповідного права користування спірним приміщенням. Надане представником відповідача рішення четвертої сесії Нетішинської міської ради двадцять третього скликання № 1 від 18.09.1998 року «Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об’єктів, що належать до державної форми власності» (а.с.88) та рішення сімнадцятої сесії Нетішинської міської ради двадцять третього скликання № 2 від 20.09.2001 року «Про передачу житлового фонду з балансу житлово-комунального підприємства на баланс житлово-комунального об’єднання» (а.с.51) не містять будь-яких даних, що стосуються предмета розгляду справи, а тому суд вважає їх неналежними доказами. При цьому, суд, зауважує, що рішенням четвертої сесії Нетішинської міської ради двадцять третього скликання № 1 від 18.09.1998 року «Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об’єктів, що належать до державної форми власності» надається лише згода на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об’єктів, що належать до державної форми власності, а його додаток містить лише перелік об’єктів, які плануються до передачі у комунальну власність. Водночас, рішенням сімнадцятої сесії Нетішинської міської ради двадцять третього скликання № 2 від 20.09.2001 року «Про передачу житлового фонду з балансу житлово-комунального підприємства на баланс житлово-комунального об’єднання» вирішено передати житловий фонд, який перебуває на балансі житлово-комунального підприємства на баланс житлово-комунального об’єднання, без конкретизації об’єктів, які передаються. Тому, суд, позбавлений можливості визначити, які саме об’єкти були передані у комунальну власність територіальної громади міста, що належали до державної форми власності, в тому числі і будинок № 21а по пр. Незалежності в м. Нетішин, в якому розміщене спірне приміщення.

Не береться до уваги судом і покликання представника відповідача на оплату ним за комунальні послуги в користь Славутського РЕМ та ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно укладених договорів, оскільки з даних доказів не вбачається, за приміщення яких саме площ здійснювалися проплати та на якій правовій підставі КП НМР «Житлово-комунального об’єднання» ними користується (а.с.91-102).

Що стосується посилання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Нетішинської міської ради, що спірне приміщення протягом всього часу не використовувалось мешканцями будинку та у користування чи власність не передавалось, тому вони не можуть бути власниками будинку, то суд такі вважає необґрунтованим, оскільки зазначене посилання суперечить ст.382 ЦК України та ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Крім того, ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12.01.2018 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження в справі зупинено за клопотанням відповідача, однак вона не була проведена в зв’язку з несплатою відповідачем послуг за проведення експертизи (а.с.121). Одним із питань поставлених експерту було про те, чи проходять мережі тепло-, водопостачання та каналізації загального користування, оскільки позивач стверджує, а відповідач заперечує наявність таких. При цьому наданих представником відповідача листа-інформації та акту, про відсутність вузлів управління системи опалення, водопостачання і каналізації цього будинку, вузлів обліку електроенергії в спірному приміщенні, підписані самим відповідачем, суд відноситься критично, оскільки вони надані зацікавленою стороною, а тому не сплативши останніми послуг за проведення вищезазначеної експертизи, відповідач позбавив себе можливості належним чином спростувати твердження позивача про наявність комунікаційних мереж у спірному приміщенні.

Враховуючи, що наведені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доводи та обґрунтування його представника підтверджуються наявними у справі доказами, які є належними та допустимими, а відповідачем вони не спростовані, тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 368, 369, 382 ЦК України, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст. 1, 5, 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.4, 76, 81, 82, 89, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 30100) до комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об’єднання» (місцезнаходження: пр. Незалежності, 31 м. Нетішин Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 31345419), тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь Нетішин» (місцезнаходження: пр. Незалежності, 21а м. Нетішин Хмельницька область, 30100, код 40497621), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нетішинська міська рада (місцезнаходження: вул. Шевченка, 1 м. Нетішин Хмельницька область, 30100, код ЄДРПОУ 25939741) про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю - задоволити.

Зобов’язати комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об’єднання» припинити користуватися вбудованим приміщенням, площею 126 кв.м., що знаходиться між першим та другим під’їздом будинку № 21 а по проспекту Незалежності в м. Нетішин Хмельницької області, шляхом звільнення займаного приміщення.

Зобов’язати комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об’єднання» не чинити перешкоди у користуванні вбудованим приміщенням, площею 126 кв.м., що знаходиться між першим та другим під’їздом будинку № 21 а по проспекту Незалежності в м. Нетішин Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О.М.Гавриленко