Рішення № 73754888, 03.05.2018, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/886/16-ц

2/683/9/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю

позивачки ОСОБА_1

її представника – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС» м. Вишгород Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» м. Київ про розподіл спільного сумісного майна,

встановив:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звертаючись з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та уточнивши вимоги, зазначила, що під час шлюбу за спільні кошти та працю нею та ОСОБА_3 було придбано майно, з приводу якого виник спір. Тому просила визнати за ними право власності в рівних частках на: нежитлову будівлю кафе – бару «Єгер» з більярдним залом по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області; земельну ділянку площею 0,0302 га, кадастровий номер 6810800000:03:014:0167, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області. Крім того стягнути з ОСОБА_3 на її користь: 560000 грн. в якості компенсації вартості ? частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС»; 276000 грн. в якості компенсації вартості ? частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ».

В судовому засіданні позивачка та її представник – адвокат підтримали позовні вимоги за обставин на їх обґрунтування.

Відповідач та його представник – адвокат заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що дане майно є його особистою власністю, оскільки набуте, в основному, за його власні кошти та його власною працею. При цьому визнав те, що позивачка здійснювала підприємницьку діяльність в кафе – барі «Єгер» в інтересах їхнього спільного бізнесу. Щодо розміру часток в статутних фондах вищевказаних товариств визнали наявним заявлений розмір статутного фонду в товаристві з обмеженою відповідальністю «Платон СВ», а відносно розміру статутному фонді в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС», то зазначили, що заявлений позивачкою розмір був на початку, наразі це значно менша сума.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 06 квітня 2017 року до участі в справі в якості співвідповідачів були залучені товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС» м. Вишгород Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» м. Київ про розподіл спільного сумісного майна. Їх представники в судове засідання не з’явились, хоч про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що сторони з 14 лютого 2005 року по 18 липня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Старокостянтинівського районного суду від 18 липня 2016 року.

В період шлюбу сторонами набуто заявлене майно:

- нежитлова будівля кафе – бару «Єгер» з більярдним залом по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 14 квітня 2010 року згідно рішення за № 129 п. 2 від 25 березня 2010 року;

- земельна ділянка площею 0,0302 га, кадастровий номер 6810800000:03:014:0167, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки № 550 від 27 квітня 2009 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу серія ВМС № 686057, Старокостянтинівською міською радою 13 вересня 2010 року.

Правовстановлюючі документи видані на ім’я відповідача ОСОБА_3

З пояснень сторін вбачається, що вони спільно займались веденням бізнесу в кафе - барі «Єгер» з більярдним залом, як працею, так і коштами.

- статутний фонд в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС» м. Вишгород Київської області.

Згідно витягу із статуту товариства розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду складав 1120000 грн. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду складав 390695,68 грн., розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування: 1220924 грн., 05.05.2010.

-статутний фонд в товаристві з обмеженою відповідальністю «Платон СВ» м. Київ.

Згідно витягу із статуту товариства розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду складав 552000 грн. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року розмір внеску ОСОБА_3 до статутного фонду складав 552000 грн., розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування: 1380000 грн.

У відповідності до довідки, виданої 22 серпня 2017 року за № 254 Старокостянтинівським відділенням Красилівської ОДПІ ОСОБА_1 як фізична – особа – підприємець перебувала на обліку в Старокостянтинівському відділенні Красилівської ОДПІ як СПД з 03 березня 2005 року по 22 червня 2017 року.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що спочатку проживали та здійснювали підприємницьку діяльність в м. Старокостянтинові, досягнувши достатнього розвитку та прибутку, вирішили розширити бізнес і переїхали проживати та працювати в м. Київ, де на початку все складалось добре, потім почались проблеми в бізнесі і в їхніх відносинах, що призвело до розлучення.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення закріплено і в ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Критеріями для визначення майна спільним сумісним є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постановах 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2333цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15 та від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має застосовуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Заявлене майно придбане в період сумісного проживання сторін під час шлюбу, джерелом його набуття була спільна участь подружжя (спільні сумісні кошти та спільна праця), спільною метою придбання майна було створення та розвиток сімейного бізнесу, що ними не заперечується.

В зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що дане майно належить до спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. ст. 60, 61, 63, 65 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно ст.ст. 69, 70, 71 дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

П. п. 19, 21, 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007, № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз’яснено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

У випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених з доходів подружжя ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути грошові суми.

При цьому, співвідповідачем ОСОБА_3 не наведено достатніх, обґрунтованих та допустимих доказів, що спірні майно та кошти є його особистою приватною власністю в розумінні ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України.

З врахуванням вимог Сімейного кодексу України, а саме ч.ч. 1-3 ст. 61, обставин справи суд вважає, що вказані майно та грошові кошти в статутах товариств є об’єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а щодо того, що розмір внеску в статутний фонд товариства обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС» в подальшому зменшений, про що стало відомо лише під час судового розгляду, то суд виходить з того, що ця обставина дає підстави вбачати приховування співвідповідачем ОСОБА_3 у власних інтересах даної інформації від другого подружжя, що не виключає права позивачки на рівну частку з першої суми, внесеної із спільного сімейного бюджету, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263-265, 355 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частку нежитлової будівлі кафе – бару з більярдним залом по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку нежитлової будівлі кафе – бару з більярдним залом по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер 6810800000:03:014:0167, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер 6810800000:03:014:0167, цільове призначення для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що розташована по вул. Попова, 67/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 560000 грн. в якості компенсації вартості ? частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ВМС».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 276000 грн. в якості компенсації вартості ? частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Платон СВ».

Скасувати арешт на автомобіль марки «Mazda 6», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1, накладений ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області 05 серпня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ______