Постанова № 73754266, 26.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/728/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/310/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника позивача ПАТ «Енергобанк» – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова в складі судді Радченко І.Є. від 4 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 січня 2018 року заяву представника ОСОБА_5 акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_6 про виправлення описки в заочному рішенні Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2016 року – задоволено. Виправлено описки, допущені в заочному рішенні суду від 30.03.2016 року по справі №461/728/16-ц, а саме: 1) останній абзац мотивувальної частини заочного рішення суду викласти в наступній редакції: «Керуючись ст.ст. 10, 58, 59, 60, 130, 169, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 215, 216, 548, 633, 1058 ЦК України, суд,». 2) другий абзац резолютивної частини заочного рішення суду викласти в наступній редакції: «Визнати договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2, що посвідчений 18 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у договорі про внесення змін, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2125 – недійсним».

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, а заяву про виправлення описок у рішенні суду від 30 березня 2016 року залишити без розгляду. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що внесенням виправлень до оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції втрутився у здійснення судом апеляційної інстанції його повноважень, змінив текст рішення таким чином, щоб доводи зазначені відповідачкою в апеляційній скарзі були відхилені апеляційним судом як надумані та безпідставні. Вказує на те, що оскаржувана ухвала є постановленою без виклику і участі інших осіб. Також вказує на те, що, якщо виходити зі змісту оскаржуваної ухвали, розгляд питання про виправлення описок було ініційовано представником учасника справи, але сам розгляд цього питання було здійснено у відкритому судовому засіданні в залі суду і без повідомлення учасників справи, тобто суд вдався до застосування подвійних стандартів задля створення враження відкритості судового процесу імітував проведення судового засідання; задля унеможливлення участі у цьому судовому засіданні суд не повідомив відповідачку про надходження заяви від представника позивача про внесення виправлень до заочного рішення від 30 березня 2016 року, не повідомив відповідачку про дату, час і місце судового засідання з розгляду цієї заяви і не надіслав відповідачці копії ухвали.

В судове засідання відповідач не з’явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що вона повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що її інтереси у судовому засіданні захищав представник та нею особисто та в особі представника до суду було подано ряд письмових заяв із викладенням своєї позиції по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, усних та письмових пояснень сторін та їх представників у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд посилаючись на ч. 1, 2 ст. 269 ЦПК України та задовольняючи заяву представника позивача про виправлення описки в заочному рішенні, виходив з того, що представник позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій просить виправити описку в резолютивній частині рішення, замінивши «ст.ст.526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦПК України» на «ст.ст. 16, 215, 216, 548, 633, 1058 ЦК України». Мотивуючи її тим, що Галицьким районним судом м.Львова винесено заочне рішення від 30.03.2016 р. в резолютивній частині рішення вказано: «Керуючись ст.ст.10, 58, 59, 60, 130, 169, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України», суд вирішив: Позовні вимоги ОСОБА_5 акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити». Разом з тим, в мотивувальній частині рішення від 30.03.2016 р. суд послався на ст.ст. 16, 215, 216, 548, 633, 1058 ЦК України. Вважає, що допущено описку, яку просить виправити. Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи №461/728/16-ц, суд прийшов до такого висновку. Суд встановив, що 30.03.2016 р. Галицьким районним судом м.Львова у справі за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, винесено заочне рішення. Даним рішенням позовні вимоги ОСОБА_5 акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним задоволено. Визнано договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2, що посвідчений 18 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у договорі про внесення змін, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2125 недійсним. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» судовий збір в розмірі 1378 грн. Як вбачається із заочного рішення Галицького районного суду м.Львова від 30.06.2016 р., суд вирішуючи позовні вимоги ПАТ «ЕнергоБанк» керувався наступними статтями: 10, 58, 59, 60, 130, 169, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Проте, в останньому абзаці мотивувальної частини рішення вказані статті 16, 215, 216, 548, 633, 1058 ЦК України. Крім цього, судом встановлено, що у другому абзаці резолютивної частини рішення при комп'ютерному наборі тексту допущено технічні описки, а саме зазначено "щл" замість "що" та "хзі" замість "зі". Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність виправлення описок, допущених у заочному рішенні Галицького районного суду м.Львова від 30.03.2016 р.

Колегія суддів вважає, що така ухвала постановлено без дотримання норм закону та без врахування обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи, виправити допущені у судовому рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає. Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено. Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

Зважаючи на вказану норму закону та тлумачення аналогічних правовідносин у Постанові Пленуму суду касаційної інстанції, – колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви представника позивача у суду першої інстанції не було.

Так, у заяві про виправлення описки представник позивача просив про зміну норм матеріального права, на які послався суд першої інстанції у резолютивній частині рішення, а саме просив замінити вказані у рішенні «ст.ст. 526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України» на «ст.ст. 16, 215, 216, 548, 633, 1058» (Т.2 а.с. 193).

Суд, задовольнивши заяву представника позивача, додатково виправив технічні неточності у резолютивній частині рішення.

На думку колегії суддів, норми матеріального закону у мотивувальній частині рішення, на які посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення, в жодному разі не можуть бути змінені у спосіб виправлення описки, оскільки у такому випадку сама суть рішення буде зміненою.

Так, відповідно до п.3 частини 1 ст. 215 ЦПК України, на яку посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення, – рішення суду складається, зокрема із мотивувальної частини із зазначенням назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Відповідно норми матеріального закону, на які посилався суд першої інстанції та на підставі яких вирішено справу, – не можуть бути замінені шляхом виправлення описки, так як вказане міняє суть (зміст) рішення в цілому та фактично впливає та може нівелювати доводи сторін по суті його обґрунтованості та законності, змінювати встановлені судом обставини справи, впливати та хід його виконання, тощо.

Зважаючи на наведене задовольнивши заяву представника позивача, суд першої інстанції по суті змінив зміст рішення, що є неприпустимим після ухвалення рішення, його проголошення, а тим більше оскарження.

Крім цього, що стосується виправлень з власної ініціативи технічних неточностей у резолютивній частині рішення, то такі по суті на зміст рішення чи можливість його майбутнього виконання не впливали, а тому підстав для внесення таких виправлень не було.

Зважаючи на вказане ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки, чим доводи апеляційної скарги відповідача слід визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково,

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 січня 2018 року – скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про виправлення описки в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2016 року – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 травня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_8