Постанова № 73752745, 26.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/728/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/5007/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника позивача ПАТ «Енергобанк» – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Радченко І.Є. від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямГалицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним – задоволено. Визнано договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» та ОСОБА_2, що посвідчений 18 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у договорі про внесення змін, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2125 – недійсним. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» судовий збір в розмірі 1378 грн.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати із залишенням позовної заяви без розгляду як поданої від імені заінтересованої особи, яка немає повноважень на ведення справи. Зазначає, що спірні відносини виникли не між ОСОБА_7 та відповідачем, а між Банком та відповідачем. Права ОСОБА_8 як Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку передбачені ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, а також право залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Зазначає, що здійснення тимчасової адміністрації Банку відбувалося у період з 13 лютого 2015 року по 11 червня 2016 року, тому залучення ОСОБА_8 від імені Банку громадянки ОСОБА_7 поза процесом здійснення тимчасової адміністрації є незаконним, а Уповноважена особа Фонду немає права передавати свої надані їй законом повноваження чи делегувати їх стороннім особам. Крім цього, зазначає, що оспорюваний ОСОБА_7 договір іпотеки було укладено у 2014 році, а рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможним було прийнято у 2015 році. Зазначає, що рішення Фонду від 12 лютого 2015 року №29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» не було опубліковано і тому Фонд та Банк не можуть посилатись на обставину обізнаності відповідача до липня 2015 року з тим, що в Банку з 13 лютого 2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію. Крім цього, вважають підстави недійсності надуманими в позовній заяві. Крім цього, просили застосувати строк позовної давності.

В судове засідання відповідач не з’явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що вона повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що її інтереси у судовому засіданні захищав представник та нею особисто та в особі представника до суду було подано ряд письмових заяв із викладенням своєї позиції по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, усних та письмових пояснень сторін та їх представників у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 35, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч. 1 ст. 1058, ст. 633, абз. 1 ч. 1 ст. 215, ч.ч. 1,2 ст. 548, ст.ст. 526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку», п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та задовольняючи позов, – виходив з того, що 28.05.2014 року між ПАТ «ЕнергоБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків №ДФ-108894-2612. Відповідно до п. 1.1 цього договору банк приймає від клієнта на зберігання грошові кошти, з нарахуванням відсотків по вкладу, згідно з умовами цього Договору: -сума вкладу: 444 907,99 (чотириста сорок чотири тисячі дев'ятсот сім доларів США 99 центів); -валюта вкладу: долар США; -строк розміщення: 292 дня, з 28.05.2014 року по 16.03.2015 року, зі сплатою: 11,50% річних. Виконання зобов'язань банку за цим договором щодо повернення ОСОБА_2 грошових коштів та сплати нарахованих відсотків за користування вкладом, було забезпечено договором іпотеки, посвідченим 18.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758, з врахуванням договору про внесення змін до цього договору іпотеки, посвідченого 30.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 JI.B. за реєстровим номером 2125, відповідно до якого банк передав відповідачу в іпотеку приміщення магазину, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 456531946101, загальною иощею 221,6 кв. м, позначене в технічному плані номерами від 1-10, що розташоване за адресою: місто Львів, вулиця Театральна, будинок 7, та яке належить банку на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 07.06.2007 року за реєстровим № 1801, акту прийому-передачі нежилого приміщення від 08.06.2007 року, зареєстрованих Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2453356, номер запису: 7017 в книзі: 12. Відповідно до п.п. 1.4 та 1.5. договору іпотеки балансова вартість та узгоджена сторонами «вартість предмету іпотеки становить 8 076 065,90 гривень. 18.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1759 було накладено заборону відчуження предмета іпотеки до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки. На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕНЕРГОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення № 29 про запровадження з 13.02.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ЕНЕРГОБАНК». У відповідності до п. 3 Рішення № 29 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015р., уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» призначено ОСОБА_10. 30.04.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення за № 93 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_10 до 11.06.2015 росу включно. На підставі постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015р. № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕНЕРГОБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.06.2015 року прийнято рішення № 115 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» з 12.06.2015 року. Згідно з рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 136 від 14.07.2015 р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» призначено ОСОБА_8. Виконуючи обов'язки, покладені на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» було забезпечено проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. У порушення зазначених вище норм права, ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», з метою надання відповідачу послуг зі зберігання грошових коштів на вкладному рахунку та нарахування відсотків за користування вкладом, уклав з відповідачем зазначений вище договір банківського вкладу на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками, що є підставою для визнання цього договору нікчемним. Враховуючи положення пункту 1) частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого уповноважена особа Фонду арантування «протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів», 05 червня 2015 року на адресу відповідачки був надісланий лист-повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_10 № 1899/5 від 05.06.2015 р. про визнання договору про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків № ДФ-108894-2612 від 28.05.2014 року нікчемним, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.06.2015 р. та фіскальним чеком від 05.06.2015 р. Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак в певній частині судом помилково застосовано норми закону, що не підлягали застосуванню, а також не враховано певних обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, що призвело до вирішення спору не у чіткій відповідності до вимог закону, обставин, що мають значення для справи та засад (принципів) цивільного судочинства, таких як верховенство права, пропорційність, справедливість, добросовісність та розумність та відповідно судове рішення підлягає зміні з врахуванням такого.

Позивач ПАТ «ЕнергоБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки укладеного 18 вересня 2014 року між ПАТ «ЕнергоБанк» та ОСОБА_2, що посвідчений 18 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у Договорі про внесення змін, посвідченого 30.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2125, недійсним.

В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 28.05.2014 року між ПАТ «ЕнергоБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків №ДФ-108894-2612. Виконання зобов’язань банку за цим договором щодо повернення ОСОБА_2 грошових коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування вкладом, було забезпечено договором іпотеки, посвідченим 18.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758, з урахуванням договору про внесення змін до цього договору іпотеки, посвідченого 30.10.2014р. Відповідно до якого банк передав відповідачу в іпотеку приміщення магазину, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 456531946101, загальною площею 221,6 кв.м., позначене в технічному плані номерами від 1-10, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Театральна,7, яке належить банку на праві власності. За результатами проведення перевірки встановлено, що договір про строковий банківський влад, укладений між Банком та ОСОБА_2, є нікчемним, оскільки укладений на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками. У зв’язку з цим просили суд визнати договір іпотеки, укладений 18 вересня 2014 року між ПАТ «ЕнергоБанк» та відповідачкою зі змінами, – недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, частково встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано 13.03.2014 року між відповідачкою та позивачем ПАТ «Енергобанк», від імені якого на даний час діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі належного представника, – було укладено договір № ДФ-103183-2612 про строковий банківський вклад, за яким відповідач внесла у Банк 484455 доларів США як вклад строком до 16.03.2015 року зі сплатою 10,5 % річних (Т.2 а.с. 176-178). 26.05.2014 року до такого договору укладено додаткову угоду (а.с. 179-181) та 28.05.2014 року такий договір розірвано із зняттям відповідно коштів депозиту та перерахуванням їх на інший банківський рахунок, про щ вказано представником Банку, додатково підтверджено у позовній заяві Банку про витребування майна з чужого незаконного володіння (Т.1 а.с. 214-223), не заперечено представником відповідача та додатково підтверджено банківською випискою (Т.1 а.с. 224).

Після цього 28.05.2014 року між відповідачем та Банком укладено договір №ДФ-108894-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків до 16.03.2015 року зі сплатою 11,5 % річних та частина вказаних вище коштів у сумі 444907,99 доларів США перераховані на рахунок відкритий у зв’язку із укладенням такого договору (банківська виписка (Т.1 а.с. 224), договір вкладу Т.2 а.с. 110-114 та сторонами не заперечено та не спростовано). Такий договір розірвано 3.02.2015 року, що знову ж сторонами не оспорюється, не спростовано та визнано.

Внесені кошти за договорами, зокрема, у розмірі 444907,99 доларів США за останніми договором вкладу, відповідачу не повернуто, що знову ж визнано сторонами.

Після запровадження у Банку тимчасової адміністрації (12.02.2015 року) та процедури ліквідації (11.06.2015 року) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконуючи передбачені законом повноваження (ст.ст. 35, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») з’ясувала, що, окрім згаданих договорів Банківського вкладу, між сторонами було укладено договір іпотеки, до якого внесено зміни та внаслідок чого вказані договори банківського вкладу слід вважати нікчемними.

Так, відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також за статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Також за ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (станом на день укладення договору іпотеки), Уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов’язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов’язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов’язань неплатоспроможного банку:

1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами;

3) заборгованості за цінними паперами перед банком;

4) заборгованості за зобов’язаннями банку перед кредиторами;

5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за такою заборгованістю).

Також за ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на даний час), Фонд зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявленнявизначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов’язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Фонд зобов’язаний забезпечити проведення інвентаризації банківських активів і зобов’язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов’язань неплатоспроможного банку:

1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами;

3) заборгованості за цінними паперами перед банком;

4) заборгованості за зобов’язаннями банку перед кредиторами;

5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за такою заборгованістю).

Фонд припиняє протягом тимчасової адміністрації у банку здійснення операцій за правочином (у тому числі договором), вчиненим (укладеним) банком з окремим кредитором чи іншою особою, якщо такий правочин (у тому числі договір) спричиняє або може спричинити надання переваги одному кредитору перед іншим в частині задоволення вимог, зокрема за наявності однієї з таких умов:

1) правочин (у тому числі договір), спрямований на забезпечення виконання зобов’язань банку чи третьої особи перед окремим кредитором, вчинений (укладений) до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку;

2) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити зміну черговості задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, що виникли до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку;

3) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити задоволення вимог, строк яких на дату виконання правочину (в тому числі договору) не настав, одних кредиторів за наявності невиконаних в установлені строки зобов’язань перед іншими кредиторами;

4) правочин (у тому числі договір) призвів до того, що окремому кредитору надано чи може бути надано перевагу в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку з кредитором у черговості, визначеній цим Законом.

Припинення здійснення операцій застосовується до правочину (у тому числі договору), визначеного у цій частині, якщо він укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку.

З метою збереження майна (активів) банку Фонд має право здійснити продаж відокремлених підрозділів банку (у тому числі майна банку, розташованого за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу).

Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Як вбачається із договору іпотеки від 18.09.2014 року та матеріалів, на підставі яких такий було посвідчено (Т.2 а.с. 115-181), – в забезпечення виконання належним чином умов договору банківського вкладу № ДФ-103183-2612 про строковий банківський вклад від 13.03.2014 року, зі змінами від 26.05.2014 року, Банком було передано в іпотеку відповідачу: приміщення магазину, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 456531946101, розташоване за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Театральна, будинок 7, загальною площею 221,6 кв.м., позначене в технічному плані номерами від 1-10.

Договором про внесення змін до договору іпотеки від 30.10.2014 року вказаний об’єкт нерухомості залишився у іпотекодержателя (відповідача) в забезпечення договору №ДФ-108894-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 28.05.2014 року (договір про внесення змін до договору іпотеки і матеріали, на підставі яких такий було посвідчено Т.2 а.с. 68-114).

Як вбачається із доводів позивача (додатково підтверджено Положенням «про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в національній та іноземній валютах в ПАТ «Енергобанк» Т.2 а.с. 9-21), не оспорено та не спростовано відповідачем, – внаслідок укладення таких договорів забезпечення відповідачу було створено додаткові переваги порівняно з іншими вкладниками банку – фізичними особами, внаслідок чого договори Банківського вкладу в силу вимог згаданих вище норм закону стали нікчемними та додаткового визнання недійсними не потребують.

Відповідно договори забезпечення, про визнання недійсними яких (договору іпотеки зі змінами) звернувся банк слід визнати та правильно було визнано недійсними судом першої інстанції (частково з інших підстав), у зв’язку із нікчемністю основних договорів, які такі забезпечують, як похідних (ст. 548 ЦК України, ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку»).

Крім цього, відповідно до п.п. 4-7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК ( 435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК ( 1618-15 ). За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб'єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК ( 435-15 ) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК ( 1618-15 ). Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )).

Також, як вказано вище, відповідно до змісту ч.5 ст. 216 ЦК України суд може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Зважаючи на наведене, необхідність врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін; те, що необхідність повернення коштів за нікчемними договорами вкладу представником позивача знову ж не оспорено лише вказано на те, що таких вимог відповідачем не заявлено (що і не могло мати місця до встановлення нікчемності таких договорів та недійсності договорів іпотеки), – колегія суддів вважає, що встановивши факт нікчемності договорів банківського вкладу суд першої інстанції з власної ініціативи зобов’язаний був застосувати реституцію та повернути відповідачу внесені нею кошти, зокрема у розмірі 444907,99 доларів США, неповернення яких достеменно встановлено банківською випискою (Т.1 а.с. 224) та визнано сторонами.

Зважаючи на вказане резолютивна частина рішення в частині задоволення позову підлягає зміні з викладом у такій редакції:

«Договір іпотеки, укладений 18.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_2, посвідчений 18.09.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у Договорі про внесення змін, посвідченого 30.10.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2125 – визнати недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь ОСОБА_2 444907,99 доларів США.». В решті рішення суду слід залишити без змін.

Зміні підлягає, також, і мотивувальна частина рішення, в частині норм матеріального закону, на які посилався суд першої інстанції з врахуванням наведених вище норм, якими слід вважати врегульовано спірні правовідносини.

Вказаним слід доводи апеляційної скарги визнати частково обґрунтованими та саму скаргу задовольнити частково.

Додатково, що стосується доводів щодо належності повноважень у осіб, які представляли інтереси позивача, на що посилався відповідач, як на підставу незаконності рішення суду, то такі слід вважати безпідставними, оскільки такі повноваження підтверджені статутом позивача (Т. 1 а.с. 9-11, рішеннями про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів ФО на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Енергобанк», зміну такої особи Т.1 а.с. 12-18, відповідними довіреностями виданими уповноваженим особам, що містяться в матеріалах справи Т1 а.с.8, 59-60, 86, 92-93, 95-96.

Що стосується доводів про застосування строку позовної давності, що є у даному випадку спеціальним та складає на думку відповідача 6 місяців (ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), то така норма, на думку колегії суддів, не стосується строку позовної давності та помилково у такий спосіб потлумачена відповідачем.

Решта доводів скарги не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та вирішення спору в цілому.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року – змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Договір іпотеки, укладений 18.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_2, посвідчений 18.09.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1758 зі змінами, викладеними у Договорі про внесення змін, посвідченого 30.10.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2125 – визнати недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь ОСОБА_2 444907,99 доларів США.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03 травня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_11