Ухвала суду № 73752678, 03.05.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2590/15-ц

УХВАЛА

03 травня 2018 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши заяву представника позивача – адвоката ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України №4114/ос від 03.12.2014 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

06.07.2015 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі №826/20585/14 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі.

02.05.2018 року провадження у справі відновлено, постановлено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.04.2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити Кабінету Міністрів України та суб’єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії відносно призначення на посаду генерального директора ПАТ «Українська залізниця» третіх осіб та вчиняти дії щодо державної реєстрації зміни генерального директора ПАТ «Українська залізниця». Заяву мотивує тим, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали заяви, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем не наведено в заяві жодних обставин, які б давали суду підстави вважати, що у випадку задоволення позову існує реальна загроза його невиконання, оскільки трудове законодавство передбачає чітких механізм звільнення працівника у зв’язку із поновлення на роботі працівника, який раніше займав це робоче місце /п.6 ст. 40 КЗпП України/. У суду відсутні будь-які підстави припускати, що Кабінетом Міністрів України не будуть дотримані вимоги трудового законодавства.

Оцінивши надані заявником докази, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню оскільки, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджували б доводи зазначені в заяві про забезпечення позову, в тому числі і докази про загрозу невиконання чи утруднення рішення суду, а у випадку задоволення позову – дане рішення буде обов’язкове для виконання, а відтак відсутні підстави, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, і тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Щодо вимоги про заборону вчиняти дії щодо державної реєстрації зміни генерального директора ПАТ «Українська залізниця», то оскільки вона є похідною від вимоги про заборону Кабінету Міністрів України проводити реєстраційні дії відносно призначення на посаду генерального директора ПАТ «Українська залізниця», а відтак, беручи до уваги, що у задоволенні основної вимоги відмовлено, то і для задоволення похідної вимоги правових підстав немає.

Керуючись ст. ст. 151-153, 377-1 ЦПК України,

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача – адвоката ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя:

Оригінал ухвали.