Ухвала суду № 73750497, 27.04.2018, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 554/2902/17

У Х В А Л А

27 квітня 2018 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Самсонової О.А.

при секретарі – Горошко О.О.

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат між сторонами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ «Телерадокомпанія «Студія 1+1» про визнання недостовірною інформації та її спростування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розподіл судових витрат між сторонами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ «Телерадокомпанія «Студія 1+1» про визнання недостовірною інформації та її спростування.

В заяві посилалась на те, що ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 23 березня 2018 року у зв’язку з відмовою позивача від позову закрито провадження у даній справі.

Для захисту своїх прав та законних інтересів у цій справі ОСОБА_3 витратила 30000 грн. на професійну правничу допомогу.

Тому, посилаючись на ч.6 ст.142 ЦПК України просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати, які відповідач понесла у зв’язку з розглядом справи №554/2902/17, в сумі 30000 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заяву про розподіл судових витрат підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заяву також підтримав,

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заяви заперечили. Вважають, що відсутні підстави для її задоволення. Тому в задоволенні заяви ОСОБА_3 про розподіл судових витрат просили відмовити.

Відповідач ТОВ «Телерадокомпанія «Студія 1+1», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, клопотань щодо розгляду заяви не подавав.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали заяви та надані відповідачем докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Частиною 5 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як передбачено ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

Частина дев’ята статті 141 ЦПК України в свою чергу передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В той же час посилання відповідача ОСОБА_3 на зловживання правом з боку позивача ОСОБА_1 як на підставу для відшкодування понесених нею судових витрат свого підтвердження не знайшов.

Не може бути розцінено як зловживання правом звернення особи з позовом до суду або посилання на нормативний акт, що втратив чинність.

Посилання відповідача на завідому безпідставність позову на доказах не ґрунтується.

А твердження відповідача про те, що на її думку «позивач зрозумів, що його позов є безпідставним, недоведеним та не підлягає задоволенню» суперечить її ж посиланням на завідому безпідставність позову ОСОБА_1 Крім того, зазначене є лише припущенням та на доказах не ґрунтується.

Не розцінює суд як підставу для встановлення факту зловживання правом ненадання позивачем суду оригінал запису ефіру, оскільки такий відеозапис було здійснено не ОСОБА_1, а ТОВ «Телерадокомпанія «Студія 1+1». Надану ж позивачем копію такого відеозапису відповідачі оцінювали як неналежний доказ.

Як вбачається з даних прибуткового касового ордеру, виданого адвокатом ОСОБА_5 11 квітня 2018 року, ним прийнято від ОСОБА_3 30000 грн. як оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 18 жовтня 2018 року, на умовах, викладених в додатку до договору від 26 лютого 2018 року.

Але витрати на оплату правової допомоги відповідачем понесені з порушенням умов додатку від 26 лютого 2018 року до договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2017 року, пункт третій якого передбачав оплату послуг адвоката протягом одного місяця з дня його підписання, тобто до 26 березня 2018 року (т.2, а.с.100).

Оплата відповідачем здійснена більше, ніж через п’ятнадцять днів після закриття провадження у справі, в той час як ч.6 ст.142 ЦПК України передбачено можливість вирішення вказаного питання протягом п’ятнадцяти днів.

Чинним цивільним процесуальним законом не передбачено можливості відшкодування сторонам витрат, понесених більше, ніж через п’ятнадцять днів після закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного 18 жовтня 2017 року адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_3, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання на представництво його інтересів з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, господарських та інших установах, організаціях, підприємствах, банківських установах, експертних організаціях незалежно від форм власності (у тому числі органах внутрішніх справ, прокуратури, казначейства, виконавчої служби, органах виконавчої влади, Державної податкової служби, в усіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини), а також перед фізичними та юридичними особами при вирішенні будь-яких питань, що стосуються клієнта, вести його цивільні, адміністративні та кримінальні справи в усіх судових та правоохоронних органах з усіма правами, наданими законом захиснику підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), представнику потерпілому, позивача, відповідача, свідка, третьої особи, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження ухвал та рішення суду, пред’явлення виконавчого листа.

Оплата за надані послуги проводиться відповідно Додатку №1, який є частиною цього Договору (т.2, а.с.98).

З наведеного вище вбачається, що даний договір про надання правової допомоги укладений відповідачем ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з метою представництва її інтересів не тільки в Київському районному суді м.Полтави у зв’язку з розглядом справи №554/2902/17, а і в інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності з цілого ряду питань, що не стосуються даної справи. Тому повний обсяг витрат відповідача за договором від 18 жовтня 2017 року не може бути розцінений як судові витрати у справі №554/2902/17.

Згідно пункту 1 додатку до договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2017 року, укладеного 26 лютого 2018 року адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_3, адвокат надає клієнту наступні послуги:

розробка правової позиції, підготовка всіх процесуальних документів в рамках справи №554/2902/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ «Телерадокомпанія «Студія 1+1» про визнання недостовірною інформації та її спростування,

представлення інтересів клієнта в судових органах всіх інстанцій, участь в судових засіданнях у справі №554/2902/17,

вчинення інших дій, необхідних для досягнення позитивного результату в інтересах клієнта у справі №554/2902/17.

Вартість послуг, зазначених у п.1 цього договору, становить 30000 грн.

З викладеного вбачається, що 30000 грн. – це вартість усіх послуг, зазначених у п.1. додатку до договору.

В той же час представник відповідача ОСОБА_5 не брав участі у жодному судовому засіданні в даній справі, у зв’язку з чим у суду є підстави вважати, що така послуга адвокатом відповідачу не надана, відповідно, не підлягала оплаті.

Правова позиція у справі відповідачем ОСОБА_3 на час укладення 26 лютого 2018 року додатку до договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2017 року вже була сформована та викладена у запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року (т.1, а.с.172-176), відзиві представника відповідача ОСОБА_4 від 13 лютого 2018 року (т.2, а.с.85-88), а також висвітлена ними в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, і після 26 лютого 2018 року не змінювалась.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат крім іншого суд враховує чи пов’язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Проте, зважаючи на те, що адвокат ОСОБА_5 з матеріалами справи не ознайомився, не брав участі у судових засіданнях, крім документів, що підтверджують його повноваження, підготував та подав суду лише дві заяви по суті справи та з процесуальних питань - відзив на позовну заяву та клопотання про забезпечення судових витрат, витрати на оплату вказаних послуг адвоката суд вважає необґрунтованими, а враховуючи, що позивачем не заявлялися позовні вимоги ні про відшкодування матеріальної, ні про відшкодування моральної шкоди, - також такими, що не є пропорційними предмету спору.

Будучи юристом за освітою, маючи значний досвід роботи на посаді судді, відповідач ОСОБА_3 до вступу адвоката ОСОБА_5 у справу успішно здійснювала захист від пред’явлених до неї позовних вимог, надала заперечення проти позову, пояснення по суті справи в судовому засіданні, брала участь в судових засіданнях, у дослідженні доказів. Тому надана їй адвокатом ОСОБА_5 правова допомога фактично не вплинула ні на позицію відповідача у справі, ні на результат розгляду справи.

Вказане на думку суду також свідчить про непропорційність вартості наданих послуг адвоката понесеним відповідачем судовим витратам.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3

Згідно ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач ОСОБА_1, відмовляючись від позову, повідомив суду, йому відшкодована матеріальна та моральна шкода, а також судові витрати, але таке відшкодування здійснено не відповідачами. Тому підстави для відшкодування судових витрат позивача за рахунок відповідачів також відсутні.

Тому суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення даного судового рішення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 02 травня 2018 року.

Головуючий О.А.Самсонова

27.04.2018