Постанова № 73749998, 25.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Потапенко Р.Р.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 420/28/17

Провадження № 22ц/782/127/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Cтахової Н.В.,

за участю секретаря Єгорової О.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

представник позивача адвоката ОСОБА_3

відповідачі: ОСОБА_4,

Танюшівська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

третя особа Відділ Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області,

скаржник Старобільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2017 року, ухвалене суддею Потапенком Р.Р. 08 лютого 2017 року в смт.Новопсков Луганської області

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, третя особа- Відділ Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 8,00 умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Танюшівське» без визначення меж цієї частки в натурі. Він та відповідач ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після смерті батька, але він своєчасно вступив в управління та володіння спадковим майном та фактично прийняв спадщину після смерті батька, а відповідач ОСОБА_4 не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.04.2016 року йому відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) на підставі того, що ним не були подані документи, які б підтверджували належність померлому права на земельну частку (пай), які за життя батько не встиг отримати, але, відповідно довідки відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі, батько був внесений в списки за НОМЕР_8, що додані до державного акту на право колективної власності на землю по КСП «Танюшівське». За таких обставин, з метою належного оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_7, якого включено в списки, що додаються до державного акту на право колективної власності на землю та який за життя не встиг отримати сертифікат на право на земельну частку (пай), позивач просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 8,00 умовних кадастрових гектарах у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області, задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 8,00 в умовних кадастрових гектарах, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_7 мав право на земельну частку (пай) із земель КСП «Танюшевське», таке право входить до складу спадщини, а тому вимоги позивача щодо визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7. є такими, що підлягають задоволенню.

Непогоджуючись із зазначеним рішенням Старобільською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з останнього на розрахунковий рахунок прокуратури суму сплаченого судового збору у розмірі 2072,09грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, як вважає скаржник, вирішуючи питання про право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) в порядку спадкування, не з'ясував, чи був батько позивача - ОСОБА_7 членом КСП «Танюшевське» на час передання державного акту про право колективної власності на землю, чим порушив вимоги ст.ст.263-264 ЦПК України, та безпідставно вважав доведеним в процесі судового розгляду, що спадкодавець мав право на земельну частку (пай) із земель КСП «Танюшевське» та внаслідок неповного з'ясування обставин справи, необгрунтовано дійшов висновку щодо отримання спадкодавцем права на земельну частку (пай) та включення цього права до складу спадщини, оскільки ОСОБА_7 помер до видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Танюшевське», отже останній не брав участі у розподілі земельних ділянок на зборах власників сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Представник позивача ОСОБА_2 скористався правом на направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що Новопсковська районна державна адміністрація не є стороною по справі, та оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, а тому прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення зі скаргою в інтересах держави. Крім того представник позивача вважає, що оскільки спадкодавець ОСОБА_7 був включений до списку громадян, доданого до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Танюшівське», він мав право на земельну частку (пай), яке входить до складу спадщини.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу керівник Старобільської місцевої прокуратури просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Заперечення на відзив мотивовані тим, що міркування представника позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та посилається на те, що ст.14 Конституції України та ст.1 ЗК України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, що обумовлює наявність державних інтересів у сфері визначення власника земель та її раціонального використання відповідно до вимог земельного законодавства. Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Оскільки оскаржуване судове рішення на рівні із сертифікатом на право на земельну частку (пай) посвідчує право на відповідну земельну ділянку та є підставою для виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) суд першої інстанції мав підстави дослідити питання наявності земель резервного фонду та встановити за рахунок яких земель має одержати земельну ділянку ОСОБА_2 та не з'ясував, що резервний фонд земель колишнього КСП «Танюшівське» Новопсковського району перебуває за межами населених пунктів. У даному випадку ОСОБА_7 не був внесений до матеріалів по паюванню земель КСП «Танюшівське» та до списків членів вказаного КСП, які мають право на отримання сертифікату (затверджені протоколом від 23.11.1996року №3), оскільки помер до прийняття рішення про паювання КСП, отже на нього не затверджувався розмір земельної частки (паю) та не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). Абзацом 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо, а тому Новопсковська районна державна адміністрація має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

У своїх поясненнях, направлених на адресу апеляційного суду, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області зазначає про незгоду з позовними вимогами ОСОБА_2, а рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, свою позицію мотивуючи тим, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до видачі та реєстрації державного акту на право колективної власності на землю КСП «Танюшівське», який було видано 29.11.1995року. Крім того державні районні адміністрації в межах своїх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі земельних ділянок із не витребуваних (нерозподілених) земель, приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі ділянок із не витребуваних (нерозподілених) земель ( за межами населених пунктів).

Позивач ОСОБА_2, та представник останнього адвокат ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4 та Танюшевська сільська рада Новопсковського району Луганської області, а також третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області та Новопсковська районна адміністрація Луганської області, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи від останніх не надійшло.

Відповідачем Танюшівською сільської ради та Новопсковською районноою адміністрацією Луганської області на адресу Апеляційного суду Луганської області направлені заяви про розгляд справи без участі представників останніх.

Також з відзиву на апеляційну скаргу представника позивача адвоката ОСОБА_8 вбачається, що останній просить слухання справи провести без його участі та участі ОСОБА_2

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України без участі вищезазначених учасників справи за участю представника скаржника прокурора відділу Фесенко Н.І.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 11.11.2015року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області, про що складено відповідний актовий запис №37 від 19.09.1995.

Позивач та відповідач ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказані обставини підтверджуються свідоцтвами про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданими Танюшівською сільською радою Новопсковького району Луганської області 10.11.1973року та 29.09.1976року відповідно, де в графі «Батько» вказаний ОСОБА_7

Протягом шестимісячного строку після смерті батька позивач вступив у володіння спадковим майном, здійснивши дії, які свідчать про прийняття ним спадщини, зокрема: фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлого батька, продовжував проживати у будинку, використовував предмети домашнього побуту, меблі, що належали його батьку.

Відповідно до листа за вих. № 01-01-15/1389 від 28.04.2016року Відділу Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області, Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5 по КСП «Танюшівське» було видано 29.11.1995року, про що свідчить запис в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за НОМЕР_6. Громадянин ОСОБА_7 дійсно внесений в списки, що додані до вказаного державного акту за НОМЕР_7.

Згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Танюшівське» ОСОБА_7 відсутній.

Згідно розпорядження Новопсковської РДА від 24.05.2004 року за №283 розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах складає 8,00 га, вартість, з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,756 та 4,796 станом на 01.01.2016 року становить 138139,28 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 дійсно був внесений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5, виданого 29 листопада 1995 року по КСП «Танюшівське» за НОМЕР_8.

Позивач, маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, звернувся до нотаріальної контори, однак постановою приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу Чернявської І.В. від 02.04.2016року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по оформленню спадкових прав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) на території Танюшівської сільської ради, посилаючись на відсутність у ОСОБА_2 необхідних для вчинення нотаріальної дії документів.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами, третьою особою та представником скаржника не оспорюються.

На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, мав право на земельну частку (пай) із земель КСП «Танюшівське», оскільки був внесений до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_9, виданого 29 листопада 1995 року та таке право входить до складу спадщини, а позивач ОСОБА_2, який відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, може звернутися до суду за правилами позовного провадження, оскільки позбавлений права оформлення спадщини в інший спосіб і позовні вимоги останнього щодо визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачами.

Проаналізував наявні данні колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поспішно, без належного застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, повно та всебічно не дослідив і не оцінив обставини, що мають значення для справи та надані, в їх сукупності, всі докази, вважав встановленими недоведені позивачем обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та помилковому висновку щодо наявності підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач посилався на те, що внаслідок смерті ОСОБА_7, батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), розміром 8,00в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Танюшівське» с.Танюшівка Новопсковського району Луганської області без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґгруновувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Аналогічні вимоги містилися й у п.п.1-5 ч.1 ст.214 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017року та на час ухвалення рішення, але зазначені питання судом першої інстанції у достатній мірі під час ухвалення оскаржуваного рішення вирішені не були.

Так, відповідно до положень п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають лише члени КСП, в тому числі і пенсіонери, які зберегли членство в КСП на час видачі КСП державного акту про право колективної власності на землю та внесені до списку, що долучається до державного акту.

Вказане відповідає ст. 22 ЗК України (в редакції 1992 року), який діяв на час виникнення правовідносин.

Крім того, право на земельний пай набувають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа, що його засвідчує, а саме земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи, щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва").

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК України (1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 у таких випадках особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, однак в жодному разі не померлі члени КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Аналіз норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить про те, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Як вбачається з матеріалів справи Відділом Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області підтверджено, що державний акт на право колективної власності на землі серії НОМЕР_5 по КСП «Танюшівське» було видано 29.11.1995року, про що свідчить запис в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за НОМЕР_10. ОСОБА_7 був внесений до списків, що додані до державного акту на право колективної власності на землю по КСП «Танюшівське» за НОМЕР_8. Згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Танюшівське» ОСОБА_7 відсутній, а.с.19.

У судовому засіданні колегією суддів оглянуті надані представником скаржника копії зазначеного державного акту та виписку зі списку громадян - членів КСП «Танюшівське», у якому під НОМЕР_8 зазначено ОСОБА_7.

Між тим, колегія суддів вважає, що включення ОСОБА_7 до списку громадян - членів КСП «Танюшівське» під номером НОМЕР_7, який додавався до державного акту не є підставою для висновку про набуття останнім права на отримання земельної частки (паю), оскільки ці списки формувалися комісією по розпаюванню набагато раніше ніж було видано державний акт на право колективної власності на землю та проводилось розпаювання у вищезазначеному КСП і на момент розпаювання ОСОБА_7 помер.

Як вбачається з витягу протоколу загальних зборів членів КСП «Танюшівське» від 23.11.1996року №3 зборами, до отримання державного акту на право колективної власності на землю, були затверджені списки членів КСП «Танюшівське», що мають право на отримання сертифікату на земельний пай у кількості 487 осіб, у тому числі пенсіонерів - 229осіб, у яких ОСОБА_7 був відсутній, а.а.с. 52-58.

Відповідно інформації Танюшівської сільської ради на території сільської ради, в межах населених пунктів, станом на 08.02.2017року, на час ухвалення оскаржуваного рішення, не витребуваних земельних часток (паїв) не було, а.с. 59.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а.с.7, а саме до отримання державного акта на право колективної власності на землю КСП «Танюшівське», який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 29.11.1995 року за НОМЕР_10.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 не набув право на земельну частку (пай) як член КСП «Танюшівське», оскільки на час отримання КСП державного акта на право колективної власності на землю він не був його членом у зв'язку зі смертю та право на земельну частку (пай) у нього не виникло і цей пай до складу спадщини не увійшов.

Аналогічна позиція висловлена й Верховним Судом України в узагальненні практики розгляду земельних спорів від 01.09.2003року, в якому зазначено, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта на право колективної власності конкретному КСП, членом якого він є.

У зв`язку із смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало на день його смерті . Оскільки ОСОБА_7 на час смерті ще не став власником земельної частки (паю), тому позивач ОСОБА_2, як спадкоємець до якого переходять лише ті права, які належали спадкодавцю на момент його смерті, не має право на спадкування спірної земельної частки (паю), яка не належала спадкодавцю.

Сам по собі факт членства ОСОБА_7 і стаж роботи останнього по КСП «Танюшівське» з січня 1994року до вересня 1995року, відповідно до наданих представником позивача доказів, до отримання КСП державного акту на право колективної власності на землю, не може бути підставою для отримання земельної частки (паю) позивачем в порядку спадкування після смерті його батька.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції наведеним обставинам належної оцінки не надав, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання права власності ОСОБА_2 на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є такими, що підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачами, суперечить вимогам наведених вище нормам земельного законодавства, що регулювали спірні правовідносини та Указам Президента України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_2 не доведена наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання права на спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, у той час, як скаржником повністю спростовані у встановленому законом порядку як доводи позовної заяви ОСОБА_2 так і висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог останнього.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником Старобільською місцевою прокуратурою Луганської області доведено наявність підстав для висновку про незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а тому, на підставі ст.376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, сплачений судовий збір Старобільською місцевою прокуратурою Луганської області в сумі 2072,09грн., а.с.61, підлягає стягненню з позивача ОСОБА_2 на визначений у апеляційній скарзі розрахунковий рахунок прокуратури Луганської області.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуСтаробільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, задовольнити.

РішенняНовопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, третя особа- Відділ Держгеокадастру у Новопсковському районі Луганської області, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 2072,09грн. на розрахунковий рахунок прокуратури Луганської області № 35211068000839, банк: ДКСУ м.Київ МФО 820172; ЄДРПОУ 02909921.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням травневих свят повна постанова складена 02.05.2018 року.

Головуючий

Судді: