Рішення № 73747885, 02.05.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

02.05.18

Справа № 336/7132/17

Провадження № 2/336/671/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

02 травня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1на користьПублічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року у сумі 61 807, 87 грн. що складається із суми заборгованості по кредиту у розмірі 38 780, 00 грн., суми заборгованості зі сплати процентів у розмірі 1 309, 03 грн., суми заборгованості зі сплати комісії у розмірі 3 878, 00 грн., штрафу у розмірі 17 840, 84 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

Однак при виготовленні повного тексту рішення суду було встановлено, що судом не вирішено питання щодо позовної вимоги про розірвання кредитного договору № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1.

Суд з власної ініціативи вирішив ухвалити додаткове рішення по даній цивільній справі.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 року між ПАТ «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) з додатком № 1 та продовженням Додатку № 1 (а.с.6, 7-8).

Судом встановлено, що відповідач (позичальник) свої зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином, допустив порушення своїх зобов'язань, у зв’язку з чим має заборгованість перед позивачем на загальну суму 61 807,87 грн.

Доказів протилежного суду не надано.

З огляду на викладене вище, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що права ПАТ «Мегабанк» порушені неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за кредитним договором № № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року, відтак, позовні вимоги про розірвання кредитного договору є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем подано вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру, проте, судовий збір сплачено лише за подання вимоги майнового характеру.

Приймаючи до уваги задоволення позову у даній справі, сума судового збору, яка не сплачена позивачем підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Керуючись статтею 270 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 530, 610, 611, 612, 651 цивільного кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 336/7132/17 пр. 2/336/671/2018 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору – задовольнити повністю.

Розірвати кредитний договір № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» таОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Я.Р.Марко