Вирок № 73746180, 02.05.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1938/17

Провадження № 1-кп/419/65/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі - Логвиновій О. А.,

за участю: прокурора - Кожушка Д. М.,

захисника обвинуваченого - Воронко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новоайдар Луганської області кримінальне провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017130000000094 від 18.05.2017 року в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Щастя, Жовтневого району, м. Луганська, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, одруженого, маючого неповнолітню доньку, раніше не судимого, який не є депутатом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.110 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Конституції України, Україна є унітарною державою. Територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 33, 44 Закону України «Про державний кордон України», Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору; державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; державні органи, громадські організації, посадові особи зобов'язані надавати всемірну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України; державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов'язані додержуватись режиму державного кордону України.

У березні-квітні 2014 року ОСОБА_2 стало достовірно відомо, що у м. Луганську створено терористичну організацію, так звану «Луганську народну республіку», учасники якої на території України займаються злочинною діяльністю, шляхом вчинення актів тероризму, залякування населення, вбивств громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів на території Луганської області. Перебуваючи у м. Щастя Луганської області, ОСОБА_2, маючи злочинний намір на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, приблизно 7-8 травня 2014 року вступив у злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та іншими невстановленими на цей час особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, та вчинив дії, спрямовані на організацію та проведення 11.05.2014 р. на території м. Щастя Луганської області так званого «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «Луганської народної республіки».

Так, 11 травня 2014 року, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконуючи безпосередні вказівки останнього, виконуючи відведену йому роль, очолив виборчу дільницю по проведенню «Референдуму» в м. Щастя Луганської області, яка розташовувалась в приміщенні Щастинської міської школи № 1, за адресою: Луганська область, м. Щастя, вул. Дружби. Так, ОСОБА_2, виконуючи обов'язки голови виборчої комісії, керуючи роботою членів виборчої дільниці, здійснив організацію проведення так званого «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «Луганської народної республіки» від 11.05.2014 р. на вищевказаній виборчій дільниці, а саме на протязі дня 11 травня 2014 року, розподіливши обов'язки між членами виборчої дільниці, організував її роботу з проведення «референдуму». Виконуючи вказівки ОСОБА_2, члени виборчої комісії здійснювали складання протоколів виборців (внесення паспортних даних осіб до списків виборців), роздачу місцевим мешканцям бюлетенів для проведення голосування, збирання бюлетенів до урни після волевиявлення виборців. Крім того, ОСОБА_2 в ході проведення референдуму повідомляв особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою мобільного зв'язку відомості про хід проведення «Референдуму», загальну явку виборців та загальний порядок на дільниці. По закінченню проведення референдуму на вищевказаній виборчій дільниці, разом з членами дільничної виборчої комісії ОСОБА_2 провів підрахунок голосів, після чого разом з іншими членами виборчої комісії підписав складений протокол підрахунку голосів, який разом із бюлетенями передав до територіальної виборчої комісії м. Щастя.

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр», не прибув без поважної причини.

Винуватість ОСОБА_2 доведена зібраними доказами відповідно до вимог ст. ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст.358 КПК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка була безпосереднім очевидцем подій, надала показання, що в м. Щастя проводилися мітинги на підтримку референдуму і агітація за його проведення 11.05.2014 р. Вона була членом виборчої комісії на виборчій дільниці з проведення референдуму 11.05.2014 р. Виборча дільниця знаходилася в будівлі школи №56 (№1) по вул. Дружби, м. Щастя, там же проводилося голосування. Її примусово змусили бути членом комісії. ОСОБА_2 вона знає, він був головою виборчої комісії на референдумі 11.05.2014 р. в м. Щастя. ОСОБА_3 встановлював парти, столи на виборчій дільниці, привозив бюлетені. ОСОБА_2 сидів поруч з секретарем виборчої комісії, прізвище якого вона не пам'ятає. Вона особисто з ОСОБА_2 не спілкувалася. Бюлетені, списки виборців привозив на виборчу дільницю ОСОБА_2 Вона роздавала місцевим жителям бюлетені для проведення голосування. Підрахунком голосів займалася вся комісія. На одязі ОСОБА_2 висів бейджик, що він є головою виборчої дільниці.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка була безпосереднім очевидцем подій, надала показання, що референдум відбувся 11.05.2014 року в м. Щастя. З ОСОБА_2 знайома з моменту проведення референдуму. Свідок була членом виборчої комісії, на виборчій дільниці в будівлі школи №56 (№1), по вул. Дружби м. Щастя. Брати участь в референдумі в якості члена виборчої комісії її змусили примусово. 09 травня 2014 р. вони прийшли до штабу по проведенню референдуму, який знаходився в колишній будівлі "Ощадбанку" по вул. Леніна. У них взяли паспортні дані, сказали з'явитися на референдум. Референдум розпочався о 08.00 год. Коли вони прийшли, все необхідне вже було: столи, урни, бланки, бюлетені. ОСОБА_2, як голова виборчої комісії, знаходився в приміщенні, з ним перебувало декілька чоловік у камуфльованій формі. ОСОБА_2 розповів членам виборчої комісії, що їм потрібно робити. ОСОБА_2, як голова виборчої комісії, був присутнім на виборах постійно, спостерігав як відбувається референдум, слідкував за порядком. В процесі проведення референдуму до виборчої дільниці заходив організатор проведення референдуму Кублицький. Участі в підрахунку голосів вона не приймала. Були списки виборців, людина приходила, знаходила своє прізвище і голосувала. В бюлетені містилось питання: "Чи згодні Ви про організацію Луганської народної республіки?". Відповіді: "так" або "ні".

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка була безпосереднім очевидцем подій, надала показання, що ОСОБА_2 знає по проведенню референдуму. 11.05.2014 року в м. Щастя проводився референдум, виборча дільниця знаходилась по вул. Дружби, 15, в приміщенні школи №56, зараз №1. Вона була членом виборчої комісії. О 08.00 годині ранку почався референдум. ОСОБА_2 П був головою виборчої комісії, він приніс бюлетені, сказав розкласти їх. ОСОБА_2 стежив за процесом проведення референдуму на дільниці, керував процесом голосування, щоб не було порушень. Вона мала досвід в проведенні референдуму, раніше була членом комісії. ОСОБА_2 досвіду в проведенні референдуму швидше за все не мав. Закінчили проведення референдуму о 20.00 год. Бюлетені забрали люди, які контролювали проведення референдуму і відвезли на машині в м. Луганськ. Всі члени комісії підраховували бюлетені, ОСОБА_2 керував процесом підрахунку голосів. Її особисто ОСОБА_2 запросив бути членом виборчої комісії, оскільки вона мала досвід. Сказав принести копію паспорта, що вона і зробила. Штаб з організації проведення референдуму знаходився в будівлі банку, вона написала заяву про бажання взяти участь у виборчій комісії. ОСОБА_3, вранці, на референдумі, всім членам комісії сказав, що він є головою виборчої комісії.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка була безпосереднім очевидцем подій, надала показання, що 11.05.2014 р. в м. Щастя проходив референдум. До цього, двоє невідомих в комуфляжній формі сказали, що їй необхідно з'явитися за місцем знаходження виборчої комісії по вул. Дружби, в будівлю школи №1 для прийняття участі в референдумі в складі виборчої комісії. У неї був досвід щодо участі у виборчій комісії. Вона бачила оголошення в м. Щастя про запрошення на референдум, де були вказані адреси виборчих дільниць. Почався референдум о 08.00 годині ранку. Коли вона прийшла на виборчу дільницю, бюлетені та списки виборців вже лежали на столі. ОСОБА_2 був головою виборчої комісії, вона побачила його на референдумі. Він підійшов до неї, пояснив що робити. ОСОБА_2 сидів за столом, на столі стояла табличка із зазначенням: "Голова виборчої комісії". ОСОБА_2 стежив за процесом проведення референдуму. Зміст бюлетеня дослівно не пам'ятає: "Чи підтримуєте Ви ЛНР?". Відповіді: "так", "ні". Закінчився референдум о 20.00 год. ОСОБА_2 особисто підніс протокол підрахунку голосів, при них підписав як голова виборчої комісії, потім дав підписати їй, ОСОБА_5, її мамі, ОСОБА_8, і сказав, що вони можуть бути вільні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка була безпосереднім очевидцем подій, надала показання, що 11.05.2014 р в м. Щастя проходив референдум. 08.05.2014 р. до неї додому прийшли незнайомі їй раніше люди у військовій формі і сказали, що потрібно взяти участь в референдумі, прийти після проведення параду 09.05.2014 р. в будівлю Ощадбанку з паспортом, що вона і зробила. Там записали її дані паспорта. 11.05.2014 р. вона прийшла на виборчу дільницю, яка знаходилась по вул. Дружби, в будівлі школи №56. Референдум почався о 08.00 ранку, закінчився о 20.00 годині. Коли вона прийшла, будівля вже була відкрита, там знаходилися ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7. Бюлетені та списки виборців лежали на столах. ОСОБА_2 всіх розсадив по місцях, він був головою виборчої комісії, вона була секретарем, це визначив ОСОБА_2 Вона збирала дані про те, скільки чоловік проголосувало. Візуально вона бачила бюлетені, як стояло питання точно не пам'ятає, про федералізацію Луганській області, відповіді: "так", "ні". ОСОБА_2 вказав їм, коли потрібно йти додому. Раніше ОСОБА_2 не знала, він представився їй на виборах. Вона підписувала протокол підрахунку голосів, це їй сказав зробити ОСОБА_2

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, надав показання, що навесні 2017 р. до нього зателефонував ОСОБА_2 з проханням відвести до с. Передільське Станично-Луганського району, сказав, що йому потрібно поїхати звідси. Він заїхав за ним, ОСОБА_2 поклав до багажнику дві сумки, та він відвіз його до с. Передільське. Дружина та донька ОСОБА_2 залишились у м. Щастя.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, надав показання, що ОСОБА_2 є його сусідом по будинку. Останній раз бачив ОСОБА_2 влітку 2016 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, надала показання, що ОСОБА_2 знає як мешканця м. Щастя, вони проживають в одному будинку, в сусідніх під'їздах. У 2017 р. ОСОБА_2 збирався їхати на заробітки у м. Санкт-Петербург, РФ.

Зокрема, вина ОСОБА_2 доводиться дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження:

- витягом з ЄРДР за №22017130000000094 від 18.05.2017 року про вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікація ст.110 ч.2 КК України (арк. кр. пров.1, Т.2);

- постановою про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_2 від 10.05.2017 року (арк. кр. пров. 92-93, Т.2);

- інформацією начальника міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Держприкордонслужби України ОСОБА_12 з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» щодо фактів перетину державного кордону України в період з 01.01.2014 р. ОСОБА_2, відповідно до якої, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, виїхав з території України 20.04.2017 р. через пункт пропуску Мілове (арк. кр. пров. 97-98, Т.2).

Суд вважає, що показання свідків, а також інші письмові докази, які досліджені під час здійснення спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, є достовірними, належними та допустимими, оскільки не суперечать матеріалам справи, та узгоджуються як між собою, так і з письмовими, і іншими доказами у кримінальному провадженні, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_2 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, тому, відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_2 сповіщався про день і час розгляду кримінального провадження через засоби масової інформації та шляхом направлення повістки, його захист здійснювався адвокатом, як на досудовому слідстві так і у суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також під час судового розгляду не були порушені.

Відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на положення, закріплені ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 мали та мають місце, ці діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, обвинувачений винен у його вчиненні та підлягає покаранню.

Суд, при призначенні ОСОБА_2 покарання, враховує вимоги ч. 2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

При цьому судом встановлено, що розглянуте кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення - злочин відповідно до приписів ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Обвинувачений ОСОБА_2 є раніше не судимою особою, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Враховуюче викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення -злочину, суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення маючого на меті зміну меж території та державного кордону України, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, що є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується задовільно, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України, вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання, у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 110 КК України, без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки інформація щодо наявного майна у обвинуваченого на праві приватної власності органом досудового розслідування не виявлена, арешт не накладався. Зурахуванням вказаних обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.176 КПК України, ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов під час досудового розслідування та до початку судового розгляду не пред'являвся.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, ч.2 ст. 373 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_2 і етапування його для відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі доручити УСБУ в Донецькій та Луганській області.

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 діб від дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Головуючий суддя: О. М. Іванова