Рішення № 73745910, 02.05.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/3/18

РІШЕННЯ

іменем України

02 травня 2018 року , Сватівський районний суд

Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

За участі секретаря судового засідання Фурсової Н.В.

Позивача за первісним позовом та відповідача

за зустрічним позовом ОСОБА_1

Представника відповідача за первісним позовом

та представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права користування земельними ділянками та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування земельними ділянками у цивільній справі №426/3/18

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача з вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою, а саме: визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 41,93 га, розташованої на території Куземівської сільської ради Сватівського району, цільове призначення – для ведення селянського (фермерського) господарства, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №2130700014 від 16.10.1998 року перебувала в користуванні померлого 17.10.2016 року спадкодавця ОСОБА_4.

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 41,93 га, розташованої на території Куземівської сільської ради Сватівського району, цільове призначення – для ведення селянського (фермерського) господарства, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №2130700014 від 16.10.1998 року перебувала в користуванні померлого 17.10.2016 року спадкодавця ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року підготовче провадження у цій справі було закрито та призначено цивільну справу № 426/3/18 до судового розгляду по суті на 02 травня 2018 року на 10. 00 год. Сторони у справі були належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи по суті.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, але звернулася до суду з заявою, в якій вказала, що не наполягає на задоволенні її первісного позову до ОСОБА_3, визнає в повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 Також в заяві вказала, що наслідки відповідних процесуальних дій з визнання позову їй відомі та відсутня необхідність їх додаткового роз’яснення, просить справу за її позовом та зустрічну позовну заяву розглядати без її участі.

Відповідач за первісним позовом, він же позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 І.В. також в судове засідання не з’явилася, але в своїй заяві просить суд відмовити в задоволенні позову первісного позову ОСОБА_1, наполягає на задоволенні її зустрічного позову, також просить справу розглядати без її участі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з’ясувавши обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, вважає що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою через їх необґрунтованість. В свою чергу підлягають повному задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права постійного користування земельною ділянкою.

До такого висновку суд приходить, враховуючи наступні обставини:

За життя ОСОБА_5 було отримано в постійне користування земельну ділянку площею 41,93 га, розташованої на території Куземівської сільської ради Сватівського району, цільове призначення – для ведення селянського (фермерського) господарства, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №2130700014 від 16.10.1998 року (а.с. 7-17).

10 березня 2012 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ЕД №318847 (а.с. 6).

Рішенням Сватівського районного суду від 10.04.2013 року у справі №426/400/13-ц за ОСОБА_4 визнано право власності на селянське (фермерське) господарство «Слобожанське», яке знаходиться в с. Куземівка Сватівського району Луганської області. Цим же рішенням за ОСОБА_4 було визнано право користування земельними ділянками розміром 24,31 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0040 та розміром 17,62 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0039 загальною площею 41,93 га вартістю 741921,95 грн., розташовані на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛГ№2130700014 виданого Сватівської РДА Луганської області 16 жовтня 1998 року на ім’я ОСОБА_5, який помер 10 березня 2012 року (а.с. 26-29).

17 жовтня 2016 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ЕД №496063 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_4 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 являється єдиним власником (засновником) та головою СФГ «Слобожанське», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №103775512 від 22.03.2018 року та Статутом господарства (а.с. 51-59).

Земельні ділянки площею 24,31 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0040 та розміром 17,62 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0039 загальною площею 41,93 га входять до складе земель СФГ «Слобожанське» та використовуються господарством для ведення селянського господарства. Ці обставини підтверджуються даними податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку з додатками – відомостями про наявність земельних ділянок за 2016-2018 роки (а.с. 60-80).

СФГ «Слобожанське» здійснюючи свою діяльність, пов’язану з використанням земельних ділянок площею 24,31 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0040 та розміром 17,62 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0039 сплачує обов’язкові платежі – єдиний податок з сільськогосподарського виробника (а.с. 81-92).

Таким чином судом з’ясовано, що належне позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 фермерське господарство СФГ «Слобожанське» користується вищезазначеними земельними ділянками, а ОСОБА_3, як власник господарства, володіє цими земельними ділянками, здійснює обробку землі, вирощує на цих земельних ділянках сільськогосподарські культури. При цьому суд звертає увагу на ті обставини, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в позові вказала, що даними земельними ділянками користується саме ОСОБА_3

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Померлим ОСОБА_4 заповіту за життя складено не було, а значить спадкування його майна має відбуватися за законом.

Враховуючи ті обставини, що положення норм діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; дані земельні ділянки використовуються за їх цільовим призначенням; таке використання тісно пов’язане з СФГ «Слобожанське», засновником та головою якого є позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, суд вважає, що позов щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою підлягає повному задоволенню.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України унормовано підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. . Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст. 11 ЦК України).

Ст. 16 ЦК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Наявність первісного позову ОСОБА_1 про визнання нею права постійного користування спірними земельними ділянками свідчать про невизнання першочергово права ОСОБА_3 постійного користування цими земельними ділянками, що стало підставою для звернення ОСОБА_3 до вирішення цього спору в судовому порядку.

Набуття позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 41,93 га шляхом успадкування вказаного права повністю відповідає вимогам положення ст.ст. 11, 16, 1216 ЦК України.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 спадщину у вигляді майнового права постійного користування вказаними земельними ділянками не прийняла, будь-яких дій із прийняття майнового права користування та із фактичного використання цієї землі не здійснила, витрати на утримання землі у належному стані та її збереження не несла, що свідчить поро відсутність підстав для задоволення її позовних вимог.

Крім того у своїй заяві на адресу суду від 2.05.20189 року ОСОБА_1 вказала, що не наполягає на задоволенні її первісного позову до ОСОБА_3, визнає в повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 Також в заяві вказала, що наслідки відповідних процесуальних дій з визнання позову їй відомі та відсутня необхідність їх додаткового роз’яснення.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстава ухвалює рішення про задоволення позову.

Викладені обставини є підставою для відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову щодо визнання за нею право постійного користування земельною ділянкою.

На підставі

викладеного, керуючись

ст.ст. 11, 16, 1216-1218 ЦК України;

ст. ст. 4, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права постійного користування земельною ділянкою через їх необґрунтованість.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 41,93 га, розташованої на території Куземівської сільської ради Сватівського району, цільове призначення – для ведення селянського (фермерського) господарства, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №2130700014 від 16.10.1998 року складається з двох земельних ділянок площею 24,3100 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0040 та площею 17,6200 га кадастровий номер 4424082500:12:005:0039, які перебували в користуванні померлого 17.10.2016 року спадкодавця ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області або через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_6