Постанова № 73745484, 24.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

іменем України

24 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/457/17

провадження № 22-ц/781/578/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Голованя А.М. Черненка В.В.

секретаря: Бодопрост М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Баранець А.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про виключення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася в суд з позовом до ГУ МВС України у Львівській області (Головного управління Національної поліції України у Львівській області) про виключення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову вказала, що 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 випадково дізнався про наявність обмеження на розпорядження належним йому на праві власності автомобілем марки Volkswagen transporter 2000 року випуску, державний номер ВА 6823 AT, що належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САГ 922788 від 13.03.2014 (дублікат САЕ 774126 від 10.06.2011 року).

Нею, як представником ОСОБА_2, було направлено до слідчого судді Залізничного райсуду м. Львова заяву про скасування арешту вказаного транспортного запису, оскільки відомості, які стали йому випадково відомі, не містили в собі ні дату порушення кримінальної справи, ні результат її подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 21 листопада 2016 року, отриману ОСОБА_2 поштою 15 грудня 2016 року, у задоволенні клопотання відмовлено у зв'язку з відсутністю в редакції КПК 1960 року, що діяла на момент застосування арешту автомобіля, підстав для скасування в рамках діючого КПК України арешту майна.

Вказала, що, оскільки до теперішнього часу арешт зі спірного автомобіля не знятий право розпорядження належним ОСОБА_2 на праві власності майном порушено.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд скасувати арешт чи будь-яке інше обмеження в праві розпорядження автомобілем марки Volkswagen transporter 2000 року випуску, державний номер BA 6823АТ, який належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ922788 від 13.03.2014 (дублікат САЕ 774126 від 10.06.2011 року), виключити з постанови слідчого СУ МВС України у Львівській області Гелецького В.І. від 16 березня 2012 по кримінальній справі №181-0311 про застосування заборони на розпорядження автомобілем марки Volkswagen transporter 2000 року випуску, державний номер ВА 6823AT, що належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ922788 від 13 березня 2014 (дублікат САЕ 774126 від 10.06.2011 року).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки вимоги, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Львівській області Гелецького В.І. від 16 березня 2012 року, у кримінальному провадженні накладено заборону на проведення реєстраційних операцій щодо транспортного засобу позивача (а.с.140).

Оскарження дій слідчого та прокурора за КПК (в редакції Закону від 28.12.1960 року) врегульовані нормами глави 22 КПК України, яка була чинною на час винесення слідчим постанови про арешт та обмеження у розпорядженні належним позивачеві автомобілем Volkswagen transporter 2000 року випуску.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду, обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки арешт на автомобіль було накладено в рамках кримінальної справи, а законом для розгляду таких справ встановлено інший порядок.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012 КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Звертаючись до слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова про скасування заходу забезпечення кримінального провадження в частині скасування арешту автомобіля Volkswagen transporter 2000 року випуску представник позивача зазначала, що оскільки кримінальна справа, в межах якої накладено арешт автомобіля, розглянута та 13.11.2013 року Личаківським районним судом м. Львова ухвалено вирок, який набрав законної сили, вважала продовження заходу забезпечення кримінального провадження шляхом обмеження дій щодо належного ОСОБА_2 транспортного засобу незаконним.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, особа, засуджена вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13.11.2013 року, у неналежному виконанні своїх службових обов’язків шляхом проведення упродовж грудня 2009 – березня 2010 років первинної реєстрації транспортного засобу, належного позивачеві, без сплати податку з власників транспортних засобів, у незаконній реєстрації транспортного засобу, належного позивачеві, не обвинувачувалася (а.с. )

Слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова в ухвалі від 23.11.2016, постановленій за результатами розгляду скарги позивача, було встановлено, що 31.05.2013 в СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області надійшла кримінальна справа №181-0062 за фактом використання невстановленими особами підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Дана кримінальна справа виділена з кримінальної справи №181-0311, порушеної відносно заступника начальника Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України. 31.05.2013 СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150060001674. 05.08.2013 матеріали вказаного досудового розслідування об’єднані з матеріалами досудового розслідування №12013150060001639 від 28.05.2013. На даний час зазначене кримінальне провадження перебуває у провадженні слідчого Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 (а.с.56-57).

Відомостей про те, що зазначене вище кримінальне провадження передано до суду та ухвалено відповідне процесуальне рішення матеріали цивільної справи не містять.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішення питання про зняття арешту на майно особи, накладеного в рамках кримінального провадження, також можливе лише в рамках кримінального провадження за нормами КПК України.

Крім того, слід зазначити, що постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Львівській області Гелецького В.І. від 16 березня 2012 року у кримінальному провадженні накладено заборону лише на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) щодо транспортних засобів, вказаних у додатку №1, у тому числі і транспортного засобу, що належить позивачеві (а.с.140-142).

Тому, відповідно до ст.319 ЦК України позивач на даний час володіє та користується належним йому на праві власності автомобілем. Його право обмежено лише у розпорядженні вказаним майном в частині проведення реєстраційних операцій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до дублювання доводів позову, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390ЦПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 02 травня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_4