Ухвала суду № 73745089, 03.05.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2581/17

провадження №: 1-кп/398/180/18

УХВАЛА

Іменем України

"03" травня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Коліуш Г.В., суддів Ніколаєва М.В., Авраменка О.В., за участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., прокурора Попова І.О., захисника ОСОБА_1 у присутності представника потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017120070001202 від 02.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 Нікіти Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, В С Т А Н О В И В:

Відповідно до приписів ст.331 КПК України прокурор заявив клопотання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені у п.1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначив, що запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обвинувачений намагався приховати сліди злочину та виїхати до окупованої території Автономної республіки Крим, заперечував проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки, на думку прокурора, жодний з більш м’яких запобіжних засобів не забезпечить запобіганню ризиків Представник потерпілої підтримав думку прокурора.

Захисник проти продовження строку запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою заперечував, надав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю за місцем проживання його батьків АДРЕСА_1, враховуючи стан здоров’я обвинуваченого, наявність засобів електронного контролю, посилався на практику Європейського суду, зазначив, що ризики, зазначені прокурором не підтверджені жодними доказами.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника, пояснив, що він намагався виїхати на окуповану територію АРК Крим, щоб «поміркувати» над подіями, що сталися.

Вислухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, обвинувачений офіційно не працює, до затримання здійснював господарську діяльність у Криму, не одружений, є громадянином України, однак також отримав паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації, на території України немає постійного джерела доходу, а отже, не має міцних соціальних зв’язків. Після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення сховав труп ОСОБА_5, тобто намагався знищити сліди кримінального правопорушення та залишити територію України, але був затриманий на пункті пропуску «Чонгар» на межі з тимчасово окупованою територією АР Крим.

Суд дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено та ризики, визначені попередньою ухвалою про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, не зникли та не зменшились.

Щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання батьків обвинуваченого суд зазначає, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора, продовжують існувати і на даний час, крім того, суд враховує посткримінальну поведінку обвинуваченого, тому оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченого, суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Отже, зміна запобіжного заходу в виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

За таких обставин, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання захисника про зміну на більш м’який запобіжний захід – домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 197, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити дію запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 Нікіти Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1, на шістдесят днів, тобто до 01.07.2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Кропивницької установи виконання покарань № 14.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Коліуш Г. В.

Судді Ніколаєв М.В.

ОСОБА_6