Постанова № 73744122, 26.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1096/17 Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 22-ц/780/1389/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 4 26.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Іванової І.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування коштів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2007 року між ОСОБА_2та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 червня 2017 року. Позивач зазначала, що з часу спільного проживання батьки ОСОБА_4 надали їм в користування для облаштування житла земельну ділянку площею 0,15 га з господарською спорудою, що розташована по АДРЕСА_1, яку отримала у спадщину сестра її чоловіка - ОСОБА_3 Вказувала, що зазначена господарська споруда була непридатна для проживання, а тому вона разом з її чоловіком та сином ОСОБА_5 за погодженням з відповідачем своїми силами та за власні кошти переобладнали і реконструювали цю господарську будівлю в житловий будинок, в який вони у листопаді 2007 року вселилися. 22 травня 2008 року відповідач отримала свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, а 15 грудня 2009 року - державний акт про право власності на земельну ділянку.

Позивач вказувала, що на момент оформлення спадщини відповідачем у 2007 році на вказане нерухоме майно інвентаризаційна вартість господарської споруди складала 8 870 грн., а станом на 01 квітня 2008 року інвентаризаційна вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 становила 33 507 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку вказаного вище будинку станом на 18 липня 2017 року його ринкова вартість становить 377 000 грн. Зазначала, що оскільки спірний житловий будинок побудований за спільні сумісні кошти її та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі та в результаті ремонту і реконструкції, то його вартість збільшилася на 343 493 грн. (377 000 грн. - 33 507 грн.), а тому позивач вважала, що вартість безпідставно набутого відповідачем майна становить 343 493 грн.

З урахуванням наведеного та посилаючись на те, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, позивач просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти у розмірі 171 746 грн. 50 коп. в якості відшкодування витрат на переобладнання нежитлового приміщення у житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 14 465 грн. 05 коп. на відшкодування витрат на переобладнання нежитлового приміщення у житловий будинок по АДРЕСА_1 та судовий збір у розмірі 144 грн. 65 коп.

У решті позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків, третьої особи по справі та письмові докази, які свідчать про те, що позивач разом з її чоловіком та сином ОСОБА_5 за погодженням з відповідачем своїми силами та за власні кошти переобладнали і реконструювали господарську будівлю в житловий будинок, вартість якого станом на 18 липня 2017 року становить 377 000 грн. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не надано доказів про поліпшення і реконструкцію спірного будинку та не надано розрахунків витрат на його будівництво.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 уточнила вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішення суду в частині задоволення її позовних вимог у розмірі 14 465 грн. 05 коп. просила залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судом було надано оцінку всім доказам у справі щодо поліпшення та реконструкції спірного майна, власником якого є вона. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводів в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 14 465 грн. 05 коп. на відшкодування витрат на переобладнання нежитлового приміщення у житловий будинок апеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України законність ухваленого рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для застосування положень ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин про відшкодування коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано згідно з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 червня 2017 року.

За час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у листопаді 2007 року з дозволу сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_3 вселилися в нежитлове приміщення, що входило в домоволодіння по АДРЕСА_1. Власниками вказаного домоволодіння в рівних частках були відповідач ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 1999 року.

На підставі договору дарування від 01 грудня 2007 року ОСОБА_3 подарувала належну їй 1/3 частку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в рівних частках кожному.

Рішенням Черняхівської сільської ради від 03 березня 2008 року надано дозвіл відповідачу ОСОБА_3 на переобладнання вказаного вище нежитлового приміщення під житловий будинок, що розташоване на земельній ділянці площею 0,15 га по АДРЕСА_1.

14 грудня 2009 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Також по справі встановлено, що 12 січня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримала дозвіл інспекції архітектурно - будівельного контролю №5 на виконання будівельних робіт по переобладнанню вказаного нежитлового приміщення під житловий будинок, а також будівельний паспорт на земельну ділянку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснили поліпшення житлового будинку у вигляді побудови за власні кошти в 2000 році літнього душу та убиральні, побудови в 2009 році двох сараїв, навісу, альтанки, прибудови, огорож, воріт, що визнається відповідачем і підтверджується технічним паспортом від 22 листопада 2016 року.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не надала належних і допустимих доказів того, на яку суму збільшилась вартість житлового будинку станом на дату відповідних побудов в 2000 році і в 2009 році.

При цьому, суд правильно не взяв до уваги звіт про незалежну оцінку житлового будинку станом на 18 липня 2017 року, копії технічного паспорту на житловий будинок від 22 листопада 2016 року і від 01 квітня 2008 року, декларацію про готовність до експлуатації об'єкта будівництва від 12 грудня 2016 року, покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, оскільки вони не містять доказів на підтвердження вказаних обставин.

Також судом вірно зазначено, що надана позивачем розписка про отримання 10 000 грн. позики на придбання будівельних матеріалів від 02 вересня 2007 року та кредитний договір від 12 липня 2013 року про отримання позивачем 23 000 грн., не є належними доказами на підтвердження придбання будівельних матеріалів, оскільки не посвідчують вчинення таких правочинів.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків, ОСОБА_4 та письмові докази про те, що позивач разом з чоловіком та сином ОСОБА_5 за погодженням з відповідачем своїми силами та за власні кошти переобладнали і реконструювали господарську будівлю в житловий будинок, вартість якого станом на 18 липня 2017 року становить 377 000 грн., не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Обгрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідачем на підставі ст.1212 ЦК України безпідставно набуте майно на суму 343 493 грн., оскільки спірний житловий будинок побудований за спільні сумісні кошти її та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі та в результаті ремонту і реконструкції його вартість збільшилася на 343 493 грн. (377 000 грн. - 33 507 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК україни особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Установивши наведені вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів відповідно до ст.1212 ЦК України, як безпідставно набутого майна.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді