Постанова № 73742546, 26.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3717/17

Провадження № 22-ц/779/461/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2018 року, ухвалене суддею Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

16 березня 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору № б/н від 09.11.2012 року укладеного між банком та ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 53 678,54 грн, яка складається з: 2499,00 грн - заборгованість за кредитом, 43807,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4339,73 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2532,31 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 53678,54 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.11.2012 року та 1600 грн судового збору.

На дане рішення представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що під час розгляду справи ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про відмову банку у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем строку позовної давності. Однак суд розглянув позовні вимоги незважаючи на те, що позивачем їх пред'явлено поза межами строку позовної давності. Вказує на те, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником цього зобов'язання. Зазначає, що з 26.12.2012 року жодних оплат по кредиту від ОСОБА_1 не поступало. Тому строк погашення чергового платежу із заборгованості за кредитом настав саме 26.12.2012 року. Кредитну картку було видано терміном дії на 1 рік до 09.11.2013 року. Вказує також на те, що жодних грошових коштів на рахунок позивача для погашення кредиту ОСОБА_1 не перераховував, так як відповідно до вироку Косівського районного суду від 03.12.2013 року перебував у місцях позбавлення волі. Апелянт зазначає, що кошти в розмірі 10,27 грн були сплачені банком з метою переривання строку позовної давності. Судом не враховано правову позицію ВСУ з цього приводу. Вказує на те, що відповідача взагалі не було ознайомлено з умовами кредитування та не з'ясовано зміст зобов'язань, які виникли між сторонами. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що договір є недійсним у звязку з тим, що сторонами не дотримано письмової форми при укладенні кредитного договору. На думку апелянта судом не перевірено та не встановлено, що саме ті Умови та Тарифи, які надані позивачем до суду були чинні та діяли на час підписання сторонами анкети-заяви від 09.11.2012 року, що саме до цих умов та Тарифів приєднався ОСОБА_1, що саме ці Умови та Тарифи разом з анкетою-заявою становили договір банківського обслуговування і чи скріплений підписами сторін у справі даний договір банківського обслуговування на який посилається позивач. Вказує також на те, що відповідно до розрахунку заборгованості процентна ставка з 09.11.2012 року складала 30 % річних, з 01.09.2014 року становила 34,80 % річних, з 01.04.2015 року вже становила 43,20 % річних. Судом не враховано, що кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя чи інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Про підвищення процентної ставки ОСОБА_1 жодного разу не було повідомлено. Зазначає, що як доказ позивачем подано у суд першої інстанції копію Анкети-Заяви, де ні почерк, ні підпис не відповідає почерку та підпису відповідача.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання. У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З розрахунку заборгованості та виписок по рахунку вбачається, що остання сума погашення за кредитом була здійснена відповідачем 12.06.2014 року на суму 10,27 грн. Даний позов подано до суду 16 березня 2017 року, що свідчить про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах трьохрічного строку позовної давності.

Висновок суду є передчасним і повністю погодитись з ним не можна.

Судом встановлено, що відповідно до договору № б/н від 09.11.2012 року укладеного між банком та ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписом у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на банківському сайті, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У даній Анкеті-Заяві зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді (а.с.6).

Згідно п.п.2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов»язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с.26).

Відповідно до п.п.2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову (а.с.27).

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 53 678,54 грн, яка складається з: 2499,00 грн - заборгованість за кредитом, 43807,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4339,73 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2532,31 грн - штраф (процентна складова).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк», виходив з того, що банк виконав умови договору та надав ОСОБА_1 кредит, а відповідач умови кредитного договору виконував частково, унаслідок чого утворилась заборгованість. Суд не застосував наслідків спливу позовної давності, оскільки переривання її перебігу було зумовлене списанням банком 12.06.2014 року з картрахунку відповідача 10,27 грн, внаслідок чого відбулось переривання позовної давності.

Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2017 року представник відповідача поздав заяву про відмову в задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності (а.с.53).

Висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність не сплинула, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи, оскільки з наданого банком розрахунку вбачається, що черговий платіж за кредитним договором відповідач здійснив 14.12.2012 року, а з позовом до суду банк звернувся 16 березня 2017 року (а.с.4).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Суд відхиляє доводи банку, що 12.06.2014 року, за згодою відповідача з картрахунку останнього було списано 10,27 грн, внаслідок чого відбулось переривання позовної давності з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про переривання строку позовної давності, керуючись лише наданим банком розрахунком, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення платежу від 12.06.2014 року особисто ОСОБА_1 та визнання ним боргу, оскільки відповідач заперечував вчинення цих дій.

Відповідно п.1ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, ухвалюючи оскаржуване рішення в справі, суд першої інстанції неправильно застосували норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за спливом позовної давності.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 02 травня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Л.В.Василишин

В.А.Девляшевський