Ухвала суду № 73742235, 03.05.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/157/18

Провадження № 1-кп/342/71/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.

прокурора Маланчука В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018090150000018 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4,

за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Городенківського районного суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що на розгляді Городенківського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження № 12018090150000018 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючий, не одружений, на утриманні дітей не має, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_8, який депутатом не обирався, раніше судимий 27.11.2007 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, згідно ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України визначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі. Підозра (обвинувачення) є обґрунтованою, та підтверджується цілим рядом доказів, зокрема, показаннями потерпілого та свідків, показанням підозрюваного, результатами проведення слідчих (розшукових) дій (протоколом огляду місця події, речовими доказами, висновками експертів) та іншими доказами наявними у кримінальному провадженні. З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри та обвинувачення у даному кримінальному провадженні, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_1 може переховуватись від слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, вчинити інше кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 115 КК України, за що відбував покарання в місцях позбавлення волі, вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, що дає підстави вважати те, що обвинувачений може переховуватися від слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. Крім того, існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати займатись злочинною діяльністю, оскільки ОСОБА_1 по місцю свого тимчасового проживання характеризується з негативної сторони, веде антигромадський спосіб життя, підтримує зв’язки з антигромадськими елементами, не працює, не має доходів для проживання, не одружений, дітей, батьків та утриманців в нього немає. Крім того вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, с.1 ст.162 КК України та призначено покарання та призначено покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців, за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на один рік. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців. Прокурор зазначає, що аналіз здобутих під час досудового розслідування відомостей щодо незадовільного майнового стану обвинуваченого, а також способу вчинення даного кримінального правопорушення, наявність у підозрюваного детального та заздалегідь продуманого плану реалізації свого злочинного умислу, свідчить про схильність ОСОБА_1 до протиправної поведінки, а отже, і про ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Також, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений не одружений, батьків, дітей та утриманців не має, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв’язки.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів неможливо, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим з огляду на відсутність у нього міцних соціальних зв’язків; застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, особистого зобов’язання, а також застави, є неможливим з огляду на відсутність осіб, що заслуговують на довіру, які готові та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків та забезпечити його явку до суду на першу вимогу, а також через невідповідність характеру вчиненого кримінального правопорушення та особі підозрюваного. Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Івано-Франківська УВП №12 з 06.03.2018 року по 04.05.2018 року включно. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до чинного законодавства згідно класифікації злочинів (ч. 4 ст. 12 КК України) підозрювався/обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також існування підстав, визначених п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри/обвинувачення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що він завчасно отримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ознайомився із його змістом.

Захисник в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою. Просить обрати ОСОБА_1 більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому покликається на те, що обвинувачений в судовому засіданні визнав вину, не має наміру переховуватись від слідства суду, має постійне місце проживання, де проживає із своєю цивільною дружиною, має на утриманні дітей.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпілий в судове засідання не з’явився, подав заяву згідно якої просить справу слухати у його відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду від 15.01.2018 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується о 16 год. 25 хв. 13.03.2018 року.

Ухвалою Городенківського районного суду від 06.03.2018 року обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м.Івано-Франківська, з 06.03.2018 р. до 04.05.2018р. включно.

Відповідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; дані щодо особистості, міцність соціальних зв’язків, стан здоровя, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа та інші відомості.

Частиною 3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Стороною обвинувачення в судовому засідання в підтвердження заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 вказано, що враховуючи обґрунтованість підозри та обвинувачення у даному кримінальному провадженні, встановлено наявність ризиків, зазначені у ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_1 може переховуватись від слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані. Вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення злочинів, передбачених ч.1ст.309, ч.1ст.115 КК України, за що відбув покарання в місцях позбавлення волі, вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, що дає підстави вважати що обвинувачений може переховуватись від слідчого, прокурора слідчого судді, суду. Крім того, існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати займатися злочинною діяльністю, оскільки ОСОБА_1 по місцю свого проживання характеризується з негативної сторони, веде антигромадський спосіб життя, підтримує зв’язки з антигромадськими елементами, не працює, не має доходів проживання. ОСОБА_1 не одружений, дітей, батьків та утриманців в нього немає, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв’язки. Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання та призначено покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців, за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на один рік. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців, що свідчить про схильність ОСОБА_1 до протиправної поведінки, а отже і про ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні прокурор довів, що на цей час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому такого запобіжного заходу, не змінились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як він ніде не працює, проживає у с. Глушків без реєстрації разом із співжителькою, його соціальні зв’язки не є міцними, він не одружений, дітей, батьків та утриманців в нього не має, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 уже раніше судимий за вчинення злочинів, передбачених ч.1ст.309, ч.1ст.115 КК України, за що відбув покарання в місцях позбавлення волі, знову вчинив тяжкий злочин. Крім того, вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання та призначено покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців, за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на один рік. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців, що свідчить про схильність ОСОБА_1 до протиправної поведінки, а отже і про ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Наведене свідчить про те, що шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_1 неможливо запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні, тому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1буде співмірним та доцільним задля дієвості даного кримінального провадження.

Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Ч.3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При визначенні розміру застави суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також те, що відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином суд вважає необхідним визначити заставу, в межах встановлених п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 44050 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182-184, 186-187, 193-197, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м. Івано-Франківська, з 03.05.2018 р. до 30.06.2018р. включно.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 44050 грн., яка може бути внесена як самим ОСОБА_1, так і іншою фізичною або юридичною особою.

ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави у розмірі 44050 (сорок чотири тисячі п’ятдесят ) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області № 37312032002265; банк: ДКСУ м. Київ; МФО: 820172; код: 26289647.

В разі внесення застави зобов’язати ОСОБА_1 за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора та суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 до 30.06.2018р. такі обов’язки:

- не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду (судді);

- повідомляти прокурора, слідчого або суд (суддю) про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителем ІНФОРМАЦІЯ_10, крім спілкування в присутності слідчого, прокурора або в суді в ході розслідування чи розгляду даного кримінального провадження.

Попередити ОСОБА_1, що в разі невиконання вище перелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням відповідних обов’язків покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Вручити копію цієї ухвали учасникам судового провадження після її оголошення.

Суддя: Федів Л. М.