Рішення № 7374042, 20.11.2009, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 року справа № 2-952-09 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Галушки О.Г.,

при секретарі Дячук С.Л.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

01 червн 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 серпня 2002 року під час виконання трудових обов’язків на м’ясожировій дільниці ТзОВ ВТП «Волиньм’ясо», отримала травму голови. Дана травма визнана пов’язаною з виробництвом висновком МСЕК від 10 січня 2003 року їй встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 була травмована на виробництві 29 серпня 2002 року під час роботи на м’ясожировій дільниці ТзОВ ВТП «Волиньм’ясо». 03 вересня 2002 року підприємством було складено акт про нещасний випадок форми Н-1. Висновком МСЕК від 10.01.2003 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності.

Представник позивача вважає, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в зв’язку з травмою під час виконання трудових обов’язків він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у тому, що під час травмування їй було заподіяно фізичну біль, відновний період лікування був триваливим, що викликало у позивача певні душевні страждання. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 60 000 грн. моральної

шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що ві дповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Вважає, що моральна шкода повинна відшкодовуватися відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за наявності факту порушення роботодавцем законих прав працівника; у разі винекнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Також ствердила про те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду , Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2002 року ОСОБА_1, під час виконання своїх трудових обов’язків отримала травму голови. Даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-1 складеним 03 вересня 2002 року (а.с.5-6). Основними причинами нещасного випадку як зазначено у пункті 7 акту Н-1 недосконала конструкція елеватора та фізичне зносення огородження. Супутніми причинами є неуважність яку проявила сама потерпіла ОСОБА_1

Згідно виписки із акту освідчення в МСЕК № 029028 від 10.01.2003 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати працездатності та визнано її інвалідом третьої групи (а.с.7-8).

Відповідно до ст.ст.1, 15, 21,28, 34 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ( зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року ), де зазначено,що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, не може погодитися з такими доводами відповідача, враховуючи слідуюче.

У відповідності зі ст.ст.21,28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов’язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування Фондом моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві.

Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1С слід стягнути 18 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримала важку травму голови. На теперішній час вона є інвалідом третьої групи з 60 % втрати працездатності. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 18 000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області в користь ОСОБА_1 18000 ( вісімнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи шляхом зарахування на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області)в розмірі 15 ( п'ятнадцять ) гривень.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий