Постанова № 73739548, 26.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/3134/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 20.12.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 10.03.2017 року №0003741401 про нарахування пені у сумі 1 206 575,81 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, №0003751401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 190 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованими, не враховують наявність у позивача перешкод з боку банківської установи у купівлі валюти для здійснення розрахунків з нерезидентом, заборони у знятті з валютного контролю експортних операцій на підставі документів про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Більше того, прийняття оскаржуваних ППР відповідачем, а не податковою інспекцією районного рівня, де знаходиться підприємство на обліку, фактично призвело до позбавлення права на оскарження позивачем цих рішень до контролюючого органу обласного рівня, подання відповідної скарги лише до ДФС України, яка, в свою чергу, не надала позивачу відповіді у встановлений законодавством строк щодо розгляду зазначеної скарги та не повідомила про продовження терміну її розгляду. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті не у відповідності до чинного законодавства, що є безумовною підставою для скасування рішень суб’єкта владних повноважень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 08.02.2017 року по 14.02.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Молдавізоліт» з питань дотримання вимог валютного законодавства за договором від 14.01.2014 року №14/2014 за період діяльності з 08.10.2014 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 21.02.2017 року №85/15-32-14-08/33659110 (а.с. 7-19).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Молдавізоліт» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за договором від 14.01.2014 року №14/2014, укладених з ЗАО «Завод «МОЛДАВИЗОЛИТ» на суму 36 357,50 дол. США та 2 441 765,03 рос. рублів; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем правил розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності стали відомості банківської установи про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

На підставі виявлених порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 10.03.2017 року №0003741401, яким позивачу нараховано пеню у сумі 1 206 575,81 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, №0003751401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 190 грн. (а.с. 20, 22).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження рішень відповідача, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня, проте його скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін (а.с. 24-26, 27-29).

Не погоджуючись із обґрунтованістю нарахування пені та застосування штрафу, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень контролюючого органу.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем правил розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а доводи позивача про наявність у підприємства перешкод у виконанні свого обов’язку не підтверджені належними доказами, в тому числі не знайшло свого підтвердження зарахування між суб’єктами господарських операцій однорідних вимог, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до статті 6 Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

При цьому відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 21 серпня 2014 року і діє до 21 листопада 2014 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 22 листопада 2014 року і діє до 02 грудня 2014 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 01.12.2014 № 758 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 03 грудня 2014 року і діє до 03 березня 2015 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 березня 2015 року і діє до 03 червня 2015 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 3 червня 2015 року № 354 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 червня 2015 року і діє до 03 вересня 2015 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 3 вересня 2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 вересня 2015 року і діє до 04 грудня 2015 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 4 грудня 2015 року N 863 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 05 грудня 2015 року і діє до 04 березня 2016 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 7 червня 2016 року N 342 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 09 червня 2016 року і діє до 14 вересня 2016 року включно.

Так, позивачем укладено експортний контракт з компанією-нерезидентом ЗАО «Завод «Молдавизолит» про експорт товару, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар, згідно митних декларацій від 19.09.2014 року №500110000/2014/31805 на суму 3715,00 дол. США, від 26.09.2014 року №500060001/2014/32549 на суму 2145,00 дол. США, від 08.10.2014 року №500060001/2014/33908 на суму 2842,3 дол. США, від 13.11.2014 року №500060001/2014/37746 на суму 10970,50 дол. США, від 24.11.2014 року №500060001/2014/38796 на суму 1800,00 дол. США, від 03.12.2014 року №500060001/2014/39981 на суму 4200,00 дол. США, від 20.01.2015 року №500060001/2015/1058 на суму 2793,00 дол. США, від 18.02.2015 року №500060001/2015/3893 на суму 2145,00 дол. США, від 18.03.2015 року №500060001/2015/6190 на суму 2087,00 дол. США, від 07.05.2015 року №500060001/2015/9378 на суму 3659,70 дол. США, від 19.08.2015 року №500060001/2015/15272 на суму 1076190,00 рос. руб., від 19.10.2015 року №500060001/2015/18988 на суму 176650,01 рос. руб., від 17.11.2015 року №500060001/2015/21277 на суму 162600,01 рос. руб., від 19.12.2015 року №500060001/2015/21821 на суму 233274,99 рос. руб., від 28.01.2016 року №500060001/2016/519 на суму 371600,01 рос. руб., від 11.02.2016 року №500060001/2016/1046 на суму 170250,00 рос. руб., від 25.03.2016 року №500060001/2016/2690 на суму 251200,01 рос. руб.

Валютна виручка від нерезидента надійшла згідно платіжних документів на загальну суму 36357,5 дол. США та 2441765,03 рос. руб., при цьому з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 3715,00 дол. США кількість днів прострочення складає – 585, по сумі 2145,00 дол. США – 578 днів, по сумі 1800,00 дол. США – 519 днів, по сумі 2842,30 дол. США – 566 днів, по сумі 10970,50 дол. США – 530 днів, по сумі 1800,00 дол. США – 519 днів, по сумі 4200,00 дол. США – 510 днів, по сумі 2793,00 дол. США – 462 дні, по сумі 2145,00 дол. США – 433 дні, по сумі 2087,00 дол. США – 405 днів, по сумі 3659,70 дол. США – 355 днів, по сумі 1076190,00 рос. руб. – 226 днів, по сумі 176650,01 рос. руб. – 183 дні, по сумі 162600,01 рос. руб. – 144 дні, по сумі 233274,99 рос. руб. – 132 дні, по сумі 371600,01 рос. руб. – 82 дні, по сумі 170250,00 рос. руб. – 68 днів, по сумі 251200,01 рос. руб. – 25 днів.

Відповідно до розрахунку пені за перевищення нормативних строків розрахунків сума нарахованої податковим органом пені складає 1206575,81 грн. (а.с.21).

Також, судом встановлено, що згідно акту перевірки у позивача існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов’язковому декларуванню, станом на 01.01.2015 року у розмірі 5860,00 дол. США, 01.04.2015 року у розмірі 25672,80 дол. США, 01.07.2015 року у розмірі 32697,80 дол. США, 01.10.2015 року - 36357,08 дол. США, 01.01.2016 року - 32697,80 дол. США та 1076190 рос. руб., 01.04.2016 року у розмірі 32697,80 дол. США та 1648715,01 рос. руб., 01.07.2016 року - 32697,80 дол. США та 2441765,03 рос. руб. по контракту від 14.01.2014 року №14/2014, однак позивач не подавав Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту та знаходяться за її межами станом на 01.01.2015 року, 01.04.2015 року, 01.07.2015 року, 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року.

Статтею 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Стаття 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами» передбачено, що суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: - продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; - подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Національному банку України та Головній державній податковій інспекції України забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

Отже, оскільки під час перевірки встановлений факт порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, ці обставини підтверджено належними доказами і не заперечуються позивачем, термін розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом в установленому порядку не продовжувався, колегія суддів вважає вірним висновок суду про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій і нарахування пені.

Також, під час вирішення спору судом першої інстанції вірно враховано не підтвердження позивачем наявність у нього перешкод у виконанні свого обов’язку належними доказами, в тому числі і щодо зарахування між суб’єктами господарських операцій однорідних вимог в установленому порядку, у зв’язку із чим висновок суду про відсутність підстав для скасування рішень контролюючого органу є правильним.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача про порушення контролюючим органом вищого рівня порядку розгляду скарги платника на податкові повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п.п. 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга на податкові повідомлення-рішення надійшла до ДФС України 28.03.2017 року.

Разом з цим, ДФС України своїм рішенням від 14.04.2017 року №8007/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги до 26.05.2017 року (включно).

Рішення за результатом розгляду скарги прийнято 24.05.2017 року за №11065/6/99-99-11-01-02-25, тобто в межах визначених строків.

Водночас, колегія суддів враховує, що, згідно реєстру поштового відправлення та відомостей відповідного фіскального чеку від 14.04.2017 року, рішення про продовження строку розгляду скарги направлено на адресу позивача у день його прийняття, тобто в межах 20-денного строку, визначеного для розгляду скарги.

Дотримання контролюючим органом вищого рівня строків повідомлення платника про результати розгляду скарги також підтверджується поштовим реєстром із відміткою відповідного відділення поштового зв’язку і поштовим повідомленням, згідно яких це рішення відправлено на адресу позивача 24.05.2017 року.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи встановлено, що розгляд скарги позивача на рішення відповідача в адміністративному порядку відбувся у відповідності до правил податкового законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи підприємства про те, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень є задоволеними в силу рішення ст. 56 Податкового кодексу України.

Водночас, колегія суддів враховує, що згідно ст. 19-3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Тобто, за правилами податкового законодавства податкові інспекції не наділені функціями щодо визначення грошового зобов’язання, в тому числі нарахування штрафів і пені, а отже доводи позивача про те, що оскаржувані рішення повинні прийматись відповідною районною податковою інспекцією не ґрунтуються на законі.

Враховуючи викладене, оскільки порушення позивачем правил розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до правил податкового законодавства, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та скасування рішень суб’єкта владних повноважень.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з’ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1