Рішення № 7373941, 05.11.2009, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 року справа № 2-1192-09 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, суд,-

встановив:

03 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 жовтня 1980 року вона була прийнята на роботу в Нововолинське АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» і працювала там оператором котельні. З 10.10.1995 року Нововолинське АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство Нововолинське АТП - 10763. 07 червня 2002 року був складений акт розслідування професійного захворювання (отруєння), форми П-4, комісією, яка проводила розслідування. Їй було встановлено професійне захворювання. Основною причиною виникнення професійного захворювання хронічного характеру була довготривала робота позивача ОСОБА_3 в умовах шуму, рівні якого перевищували гранично допустимі норми, що призвело до професійного захворювання - двобічної нейросенсорної туговухості. Згідно виписки з акту освідчення Медико-соціальної експертної комісії від 19.07.2002р., року їй встановлено 25% втрати професійної працездатності, а з 09.09.2004року їй встановлено 40% втрати професійної працездатності. Отримане позивачкою професійне захворювання періодично турбує її, у зв'язку з чим вона вимушена і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, періодично приймати ліки. Просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60000 грн.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 та суду пояснив, що позивач ОСОБА_3 праювала в Нововолинському АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» оператором котельні. З 10.10.1995 року Нововолинське АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство Нововолинське АТП - 10763. 07 червня 2002 року був складений акт розслідування професійного захворювання (отруєння), форми П-4, комісією, яка проводила розслідування. Позивачу було встановлено професійне захворювання - двобічна нейросенсорна туговухість. Згідно виписки з акту освідчення Медико-соціальної експертної комісії від 19.07.2002р., року позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності, а з 09.09.2004року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності. Отримане позивачкою професійне захворювання періодично турбує її, у зв'язку з чим вона вимушена і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, періодично приймати ліки.

Вважає, що в зв’язку з професійним захворюванням позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, які позивач зазнала під час лікування, так і тих котрі вона переносить по теперішній час. Отримане позивачем захворювання постійно її турбує, у зв'язку з чим вона вимушена і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування. Професійне захворювання та його наслідки спричиняють фізичні та моральні страждання, призвели до серйозних порушень здоров'я зі стійким розладом функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до неможливості продовження активного особистого життя, а також до незручностіей в повсякденному житті. Позивач змушена терпіти незручності у спілкуванні з людьми та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 60000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_3 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебуваючи в трудових відносинах з Нововолинське АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» (з 10.10.1995 року Нововолинське АТП 10263 «Волиньгрузавтотранс» було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство Нововолинське АТП – 10763) і працюючи оператором котельні, отримала професійне захворювання – двобічну нейросенсорну туговухість. Дане професійне захворювання пов’язане з виробництвом, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання (отруєння) форми П-4, складеним 07 червня 2003 року (а.с.3-4) Згідно акту (а.с. 3-4) професійне захворювання у позивача виникло в результаті довготривалої роботи в умовах шуму рівні якого перевищували гранично-допустимі норми внаслідок технічної недосконалості котельного обладнання. Згідно акту, прямої вини власника, а також потерпілого у виникненні професійного захворювання комісією не встановлено, однак незважаючи на проведені заходи власнику не вдалося забезпечити виконання «санітарних норм» (а.с.4).

Згідно довідок Нововолинської МСЕК від 19.07.2002 року та 09.09.2004 року (а.с.10) позивачу ОСОБА_3 встановлено у 2002 році – 25 % втрати працездатності, а в 2004р. - 70% втрати працездатності.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримала професійне захворювання, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 07.06.2002р. та 19.07.2002 року МСЕК встановила їй 25 % стійкої втрати професійної працездатності, а 09.09.2004 року МСЕК встановила їй 40 % стійкої втрати професійної працездатності по причині професійного захворювання (а.с.10).

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року (а.с. 49-51) та від 10 червня 2009 року (а.с. 52-53) право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_3 виникло з моменту встановлення їй втрати професійної працездатності, тобто з 19 липня 2002 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, “Про державний бюджет України та 2007 рік” та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року є безпідставним.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набула права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванняим.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримала професійне захворювання, тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується медичними виписками (а.с.7-9), професійне захворювання призвело до порушень здоров'я позивача зі стійким розладом функцій організму, втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті та у спілкуванні з людьми, оскільки позивач частково втратила слух, змушена користуватися слуховим апаратом, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_3 душевних страждань та виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає 10000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков