Постанова № 73739022, 01.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2018 рокусправа № 808/1137/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Лукманової О.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р., ухвалену суддею Татариновою Д.В., в приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р., повний текст постанови складено 01 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь, -

в с т а н о в и В:

У травні 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000371304 від 31 січня 2017 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р., адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р., відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги фактично викладено зміст акту перевірки та зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 вересня 2016 року по 13 жовтня 2016 року Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) була проведена виїзна планова документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року та іншого законодавства.

За наслідками перевірки складено Акт № 49/08-29-13-04/НОМЕР_2 від 21 жовтня 2016 року.

На вказаний Акт перевірки позивачем подані заперечення вих. № 57 від 27 жовтня 2016 року.

У відповіді на заперечення від 04 листопада 2016 року вих. № 2307/10/08291304 Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області висновки Акту перевірки від 21 жовтня 2016 року № 49/08-29-13-04/НОМЕР_2 від 21 жовтня 2016 року з урахуванням результатів розгляду заперечень викладено в наступній редакції: документальною плановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення ФОП ОСОБА_1 підпункту 138.1. пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 ПК України (із змінами та доповненнями, що діяли на дату вчинення порушення) у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 5 865,15 грн., в тому числі: за 2014 рік на суму 4 951,02 грн., за 2015 рік на суму 914,13 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 21 жовтня 2016 року № 49/08-29-13-04/НОМЕР_2 від 21 жовтня 2016 року, 08 листопада 2016 року Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 7 331,44 грн., в тому числі 5 865,15 грн. за основним платежем та 1 466,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач здійснив оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В період з 26 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань податкового законодавства викладених у скарзі від 20 грудня 2016 року (вхідний № 345ФОП від 20 грудня 2016 року). За наслідками позапланової перевірки складено Акт перевірки від 27 грудня 2016 року № 76/08-29-13-04-287910649.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26 січня 2017 року вих. № 56/14/08-01-10-01-13 Головного управління ДФС у Запорізькій області скасувало податкове повідомлення - рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 08 листопада 2016 року № НОМЕР_3 в частині 457,10 грн. надмірно нарахованого грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та 114,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

31 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 6 760,06 грн., в тому числі 5 408,05 грн. за основним платежем та 1 352,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19 квітня 2017 року вих. № 5421/71/99-99-11-02-01-14 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 31 січня 2017 року № НОМЕР_4.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

За приписами ст.138 ПК України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у період, який перевірявся, відповідачем не враховані у складі витрат 2014 року витрати ФОП ОСОБА_1 на відрядження до Німеччини для погодження об’єму і графіку поставок у сумі 11 775, 50 гривень у зв’язку з тим, що до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо мети відрядження, а також не надано документів, які підтверджують поставки товару до м. Дортмунд (Німеччина).

До матеріалів справи позивачем надані копії первинних документів, а саме: наказ на відрядження ОСОБА_1 до м. Дортмунд (Німеччина) з зазначенням мети, строків та умови перебування за кордоном; довідку по поставкам протягом 2014 - 2015 років на адресу компанії “Germania Bettwaren” (Німеччина), копію листа від компанії Germania Bettwaren Е.К. з перекладом про підтвердження перебування ФОП ОСОБА_1М та участь у перемовинах щодо подальших поставок української пухової сировини. Крім того, позивач надав копії авіаквитків, білет залізниці, документи на підтвердження витрат на проживання у готелі м Дортмунд, розрахунок добових в Україні та на період перебування за кордоном.

Вказані документи надавалися позивачем відповідачу під час проведення позапланової перевірки та описані в запереченнях Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову від 14 липня 2017 року вих. 808/08-01-10-03. Актом перевірки від 27 грудня 2016 року № 76/08-29-13-04-287910649 підтверджена також поставка позивачем товару компанії “Germania Bettwaren е. К.”.

ФОП ОСОБА_1 надав до матеріалів справи копію банківської виписки по рахунку підприємця за січень 2014 року, платіжного доручення № 1 від 27 січня 2014 року та банківської виписки по рахунку підприємця за січень 2013 року, з яких вбачається необґрунтованість та не підтвердження документально позиції відповідача про включення суми в розмірі 7 184,98 гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченої відповідно до платіжного доручення від 27 січня 2014 року, до складу витрат за 2013 рік.

Відповідно до вказаного, суд вважає, що 7 184,98 гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1 від 27 січня 2014 року, повинні враховуватися у складі витрат ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік.

В адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 зазначає, що використовує власний транспортний засіб Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_5 виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у адміністративних цілях, зокрема, з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей для власних підприємницьких потреб, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов’язаних з веденням господарської діяльності тощо. Для заправки вказаного автомобілю позивач придбавав пальне за фіскальними чеками у 2014 році на суму 8 998,74 гривень та у 2015 році – на суму 6 094,17 гривень.

На підтвердження використання вказаного автомобіля в господарській діяльності позивач надав до матеріалів справи наказ від 01 січня 2014 року № 1, маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля за 2014 - 2015 роки та акти списання палива від 31 грудня 2014 року та від 31 грудня 2015 року.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що одним із принципів підприємництва є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Податковим кодексом України також передбачено, як було зазначено вище, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, повязані з господарською діяльністю.

Таким чином, позивач в повному обсязі підтвердив понесені витрати, пов’язаність їх з отриманням доходу та господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з’ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 960 грн.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області– залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р.– залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 960 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві (м.Київ) (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Ю.В. Дурасова