Постанова № 73738669, 24.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/23/18

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

секретар судового засідання: Мирошниченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (ухвалене 14 лютого 2018 року, повний текст якого виготовлено 19 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_4 селищна рада Волочиського району Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_4 селищна рада Волочиського району Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області викладені в листі від 08.11.2017 року за № 1467/0-14698/6-17 щодо надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів села Мочулинці на території ОСОБА_4 об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів села Мочулинці на території ОСОБА_4 об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з’ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем правомірно відмовлено у надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів села Мочулинці на території ОСОБА_4 об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області.

Відповідач зазначає, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що є підставою у відмові в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, наказом ОСОБА_2 управління від 07 листопада 2016 року №22-29617-СГ надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4 селищній раді Волочиського району Хмельницької області із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) площею 17,5000 га, розташованої за межами с. Мочулинці Волочиського району Хмельницької області (6820985000:03:030) та ОСОБА_4 селищною радою зареєстровано та сформовано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 6820985000:03:030:0001. Тобто, позивач має намір отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, яка на даний момент входить до складу земельної ділянки площею 17,5000 га, що зареєструвала ОСОБА_4 селищна рада для громадського пасовища.

Також відповідач зазначив, що задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача видати вказаний дозвіл свідчить про втручання суду першої інстанції до дискреційних повноважень відповідача-суб'єкта владних повноважень, що порушує закріплений в Конституції України принцип розподілу державної влади.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, а якому вказала на обґрунтованість висновків суду першої інстанції та зазначила, що відповідач відмовив у наданні вказаного дозволу без належних підстав, а ефективним способом відновлення її порушеного права є саме зобов'язання відповідача видати зазначений дозвіл. Також позивач зауважила, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладені у листі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 08.11.2017 року за № 1467/0-14698/6-17, не входять до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач подала до суду клопотання про неможливість прибуття в судове засідання та розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 в червні 2017 року зверталася до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів села Мочулинці на території ОСОБА_4 об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.07.2017 № Л-15295/0-9612/6-17 позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року", відповідно до якого при розгляді заяв юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Головні управління Держгеокадастру мають враховувати позицію органів місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач зобов'язав позивачів повторно звернутись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з відповідними клопотаннями, надавши погодження органу місцевого самоврядування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі № 822/2137/17 позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 селищна рада Волочиського району Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду звернень ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 у строки, визначені статтею 122 Земельного кодексу України. Визнано протиправними вимоги ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлені листами від 12.07.2017 № Ф-15281/0-9609/6-17, № Ф-15294/0-9617/6-17, № Л-15295/0-9612/6-17, № Л-15296/0-9615/6-17 щодо надання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 погодження органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту села Мочулинці на території ОСОБА_4 селищної ради Волочиського району Хмельницької області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту села Мочулинці на території ОСОБА_4 селищної ради Волочиського району Хмельницької області, подані 09.06.2017, у відповідності до вимог Земельного кодексу України". Дана постанова суду набрала законної сили 02.10.2017.

Листом № 1467/0-14698/6-17 від 08.11.2017 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду № 822/2137/17 від 05.09.2017, повідомило позивача, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від №898-р 19 серпня 2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", (далі – розпорядження №898-р) доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити в першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції на сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок та запропоновано позивачу постійно ознайомлюватись з інформацією щодо земельних ділянок, які пропонуються передавати в межах норм безоплатної приватизації у власність на офіційному веб-сайті http://khmelnytska.land.gov.ua/info/perelik-zemelnykh-dilianok-dlia-bezoplatnoi-peredachi-u-vilasnist/, та в разі включення бажаної земельної ділянки до вищезгаданого переліку, повторно звернутись до ОСОБА_2 управління з відповідною заявою.

Позивач, вважає зазначений лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовою в задоволенні її заяви, а тому звернулася до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що відповідач з непередбачених законом підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а для забезпечення ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача надати позивачу зазначений дозвіл.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зауважує, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства визначений статтею 118 ЗК України, тому підстави для такої відмови, визначені наказом №190 від 20.09.2017, можуть бути застосовані виключно у відповідності до норм ЗК України як правового акту, який має вищу юридичну силу.

При цьому норми ЗК України надають право особі, у разі дотримання відповідних умов, отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вільної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, без вказівки на те, що отримання такого дозволу може мати місце в певний момент часу для певної земельної ділянки.

Зазначення відповідачем у листі-відмові про перелік земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які можуть бути передані у власність громадянам, свідчить про відображення на офіційному веб-сайті інформації про наявність окремих вільних земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам, проте такий наказ та перелік не можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо інших вільних земельних ділянок.

Визначаючись щодо наявності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, передбачених ст.118 ЗК України, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Встановлено, наказом ОСОБА_2 управління від 07 листопада 2016 року №22-29617-СГ надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4 селищній раді Волочиського району Хмельницької області із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) площею 17,5000 га, розташованої за межами с. Мочулинці Волочиського району Хмельницької області (6820985000:03:030) та ОСОБА_4 селищною радою зареєстровано та сформовано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 6820985000:03:030:0001.

Тобто, позивач має намір отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, яка на даний момент входить до складу земельної ділянки площею 17,5000 га, що зареєструвала ОСОБА_4 селищна рада для громадського пасовища.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Приписами ч. 5 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Разом з тим, за правилами ч. ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9-10 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Крім того, згідно з ч.1 ст.50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Оскільки позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією.

Разом з тим, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок.

Отже, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки бажана земельна ділянка вже була зарезервована для передачі ОСОБА_4 селищній раді Волочиського району Хмельницької області.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

З матеріалів справи слідує, що позивач в даному випадку звернувся до відповідача з клопотанням саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, за результатами розгляду клопотання позивачу був направлений лише лист щодо розгляду заяви, без прийняття будь-якого рішення.

Оскільки за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області рішення не прийнято, то в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, а не протиправна відмова.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного ОСОБА_9 від 03 квітня 2018 року у справі № 804/3960/17 та від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Дана обставина свідчить про те, що відсутні підстави для визнання протиправною відмови в ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою відсутні.

Крім того, частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Разом з цим, земельна ділянку з кадастровим номером 6820985000:03:030:0001 має цільове призначення "землі загального користування (громадські пасовища)", а не "землі сільськогосподарського призначення", що унеможливлює надання даної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

З урахуванням викладеного колегія суддів переконана, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України. Саме на цій підставі відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вільної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому колегія суддів вважає таку відмову правомірною.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує на неможливість зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати позивачу вказаний дозвіл, при цьому посилається на постанову Верховного ОСОБА_9 України від 21.05.2013 №21-87а13, згідно якої суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Однак, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_8 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Водночас, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачу вказаний дозвіл є похідною вимогою від позовної вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у наданні такого дозволу. Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваної відмови, тобто відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення похідної від неї позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити зазначені дії.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_4 селищна рада Волочиського району Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_9