Постанова № 73738488, 25.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4624/17

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення – 12.02.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України та 3-ї особи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини 2138) та 3-ї особи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд скасувати постанову начальника 3-го відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону ст. лейтенанта ОСОБА_3 від 01.12.2016 року щодо заборони в’їзду йому на територію України строком на 3 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача є протиправним та необгрунтованим. Крім того, позивач зазначає, що мав хворобливий стан, що і послугувало підставою для більш тривалішого перебування на території України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 13.03.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач – ОСОБА_2 (27.09.1965 р.н.) є громадянином ОСОБА_5.

07.07.2016 року позивач прибув до України.

01.12.2016 року, в момент проходження паспортного контролю авіарейсу №768 «Одеса-Варшава», на прохання співробітника прикордонної служби, ОСОБА_2 пред’явив паспорт громадянина ОСОБА_5 №30127451, виданий 31.12.2013 року, в якому знаходились грошові кошти в сумі 500 грн.

01.12.2016 року о 14:40 год. начальником 3-го відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону ст. лейтенантом ОСОБА_3 складена довідка та постанова про заборону в’їзду позивачу на територію України строком на 3 (три) роки.

Крім того, в той же день, т.б. 01.12.2016р., інспектором прикордонної служби 4-го відділення 2 категорії прикордонної служби старшиною ОСОБА_6, на виконання приписів ст.ст.260-263 КУпАП, складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_2 о 14:46 год.

Також, 01.12.2016 року начальником Одеського прикордонного загону ОСОБА_7 о 15:28 год., в порядку ст.ст.60,214 КПК України, до Маліновського відділу поліції в м.Одеса направлено повідомлення про виявлення в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст.369 КК України.

Одночасно, громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 повідомлено про те, що розгляд справи про його адміністративне правопорушення відбудеться 01.12.2016р. о 16:00 год. в приміщенні прикордонної служби «Одеса – Аеропорт».

01.12.2016 року 0 16:00 год. начальником 3-го відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону ст.лейтенантом ОСОБА_3 винесено постанову №157441, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595 грн.

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями прикордонної служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з наявності факту перебування на території України понад встановлений законом термін, а також з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини безпосередньо регулюються Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3929-ХП від 04.02.1992 року та «Про Державну прикордонну службу України» №661-ІV від 03.04.2003 року.

Так, як слідує зі змісту положень ст.1 цього Закону №3929-ХП, «іноземець» - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до вимог ст.3 даного Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Як встановлено приписами ст.19 «Про Державну прикордонну службу України» №661-ІV, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів; організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами.

Правові ж основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України регулює Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VІ від 05.11.2009 року.

Так, згідно з положеннями п.3 ч.5 ст.2 Закону України №1710-VІ, прикордонний контроль забезпечується, зокрема, шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.

Відповідно до вимог п.2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (затв. Постановою КМУ від 15.02.2012р. №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Як визначає ч.2 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 30 до 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 7 Порядку №150 визначено, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до ст.22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Згідно з п.п.2.5.6 п.2.5 «Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон» (затв. наказом Адміністрації ДПС від 05.06.2012р. №407), під час проведення стандартної перевірки документів прикордонний наряд «Перевірка документів» повинен здійснити пошук необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.

Як передбачено пп.2.8.1 п.2.8 вказаної Інструкції, під час здійснення стандартної перевірки документів іноземців та осіб без громадянства потрібно додатково перевіряти під час в'їзду в Україну, зокрема, виконання вимог щодо дотримання встановлених законодавством правил і строків перебування на території України (підраховується автоматизовано відповідно до Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008р. №444, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2008 року за №549/15240).

Так, у відповідності до п.4 наказу Адміністрації ДПС України від 27.05.2008р. №444, яким затверджено Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», уповноваженим посадовим особам органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України в разі виявлення іноземців та осіб без громадянства за базою даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні» під час здійснення прикордонного контролю, забезпечити: при виїзді з України - прийняття рішень щодо притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності в установленому законодавством порядку; при в'їзді в Україну - прийняття рішень щодо не пропуску таких осіб через державний кордон зі складанням постанови про відмову в пропуску через державний кордон.

Згідно із п.6 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до Переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

У відповідності ж до змісту ч.2 ст.9 цього ж Закону, процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:

1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;

2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;

3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Водночас, порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства безпосередньо регламентований «Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства», яка затверджена Наказом Адміністрації ДПС України від 05.12.2011р. №946.

Так, згідно п.2.1 вказаної Інструкції №946, рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону в разі, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Крім того, п.п.2.3-2.4 даної Інструкції №946 також передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки. У разі виявлення в пункті пропуску службовою особою Державної прикордонної служби України іноземця, якому уповноваженим органом заборонено в'їзд в Україну, але в паспортному документі якого відмітки «Заборонено в'їзд в Україну терміном на...» немає, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, вказаного в базі даних осіб, яким заборонено в'їзд в Україну.

Згідно із ч.1 ст.14 Закону України №1710-VІ, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у ч.ч.1,3 ст.8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, позивач – ОСОБА_2 (27.09.1965 р.н.) є громадянином ОСОБА_5 та 07.07.2016 року офіційно прибув до України та без поважних причин знаходився на території нашої держави до 01.12.2016р. (т.б. 4 місяці 23 дні), т.б. понад встановлений законом 90-денний строк.

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2016 року, в момент проходження паспортного контролю авіарейсу №768 «Одеса-Варшава», відповідно до «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» №150, на прохання співробітника прикордонної служби, ОСОБА_2 пред'явив паспорт громадянина ОСОБА_5 №30127451, виданий 31.12.2013 року, в якому знаходились грошові кошти в сумі 500 грн.

Даний факт, як видно з матеріалів справи, обидві сторони не заперечували.

Далі, як встановлено по справі, у зв'язку перевищенням ОСОБА_2 встановленого терміну перебування на території України, 01.12.2016 року о 14:40 год. начальником 3-го відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону ст. лейтенантом ОСОБА_3 складено довідку та постанову про заборону в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки.

А інспектором прикордонної служби 4-го відділення 2 категорії прикордонної служби старшиною ОСОБА_6, в свою чергу, на виконання приписів ст.ст.260-263 КУпАП, був складений ще й протокол про адміністративне затримання позивача о 14:46 год. 01.12.2016 р. та, на виконання приписів ст.ст.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено перевищення строку перебування на території України.

Також, як видно з матеріалів справи, громадянина ОСОБА_8 було повідомлено про те, що розгляд його справи про адміністративне правопорушення відбудеться 01.12.2016р, о 16:00 год. в приміщенні прикордонної служби «Одеса-Аеропорт».

Далі, начальником 3-го відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону старшим лейтенантом ОСОБА_3 01.12.2016 року о 16:00 год. винесено постанову №157441, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595 грн., який останній в той же день сплатив, що підтверджується квитанцією №83-11911/1 (а.с.9) та вилетів з України вказаним авіарейсом.

Що ж стосується тверджень представника позивача про те, що грошові кошти в сумі 500 грн., які знаходилися в паспорті позивача насправді призначалися для сплати штрафу за порушення строків перебування позивача на території України, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає їх необґрунтованими, оцінює їх критично та до уваги не приймає, з наступних підстав.

Так, ця позиція позивача повністю спростовується тим, що паспортний контроль позивач проходив в 14:40 год., що підтверджується довідкою, а також постановою про заборону в'їзду в Україну і протоколом про адміністративне затримання, тоді, як постанова №157441 від 01.12.2016р. про накладення адміністративного стягнення у сумі 595 грн. винесена лише о 16:00 год.

Отже, з викладеного вбачається, що о 14 год. 40 хв. позивач фактично ще мав адміністративного стягнення, яке він нібито завчасно бажав сплатити, а тому, відповідно, готувати грошові кошти для такої сплати не було ніякої потреби.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу ще й на той факт, що в своїх письмових поясненнях позивач ОСОБА_2 в протоколі про накладення на нього адміністративного стягнення власноручно вказує, що про те, що він перевищив термін перебування в Україні він навіть не знав, що, в свою чергу, також спростовує пояснення представника позивача про мету знаходження коштів в паспортному документі позивача.

Стосовно ж доводів позивача щодо не залучення перекладача, колегія суддів , як і суд 1-ї інстанції, з цього приводу зазначає, що як вбачається зі змісту протоколів від 01.12.2016 року про адміністративне затримання та про адміністративне правопорушення, послуги перекладача позивачу тоді були не потрібні, а пояснення він бажає надавати російською мовою. Вказане підтверджується особистим підписом позивача ОСОБА_2

Таким чином, в зв’язку з вищевикладеними обставинами, колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції при розгляді даної справи дійшов обґрунтованого висновку про те, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України при прийнятті оскаржуваних рішень діяли правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства та своїх повноважень, а тому, відповідно, оскаржувана постанова від 01.12.2016 року є законною і обгрунтованою, а відтак, позовні вимоги позивача, який, будучи громадянином ОСОБА_5, без поважних причин значно перевищив термін перебування на території України, дійсно задоволенню не підлягають.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.05.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_9

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_10