Рішення № 73737981, 29.03.2018, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/391/18

Провадження № 2/504/1337/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №4, смт. Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Об'єднання садоводів «Степове» (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Красносілка, вул. Набережна, б. 84), Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (Одеська область, Лиманський район, с. Красносілка, вул. Набережна, 87а), про визнання права приватної власності на садовий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Об'єднання садоводів «Степове», яким просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на садовий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що складається з літ «А» - садового будинку, загальною площею 32,8 кв.м., літньою житловою - 12,7 кв. м., допоміжною - 20,1 кв.м, що залишився після смерті батька- ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

В підготовчому судовому засіданні, за клопотанням позивача, судом залучено Красносільську сільську раду Лиманського району Одеської області в якості співвідповідача по даній справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.03.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Голова ОС «Степове» подав заяву від 09.03.2018 року № 13 про розгляд справи у свою відсутність.

Представник Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Мєлков О.С. подав заяву від 28.03.2018 року № 05-11/1087 про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_4 подали письмові заяви про розгляд справи у свою відсутність, підтримали вимоги позову.

Дослідивши зібрані по справі матеріали суд дійшов до наступного висновку:

За життя, ОСОБА_5 на підставі спільного рішення керівництва Одеського відділення залізничної дороги та райпрофсожа від 21.11.1974 року № 22, передано належну раніше ОСОБА_7 садову земельну ділянку НОМЕР_1

Рішенням Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області від 26.11.1993 року № 58, земельну ділянку НОМЕР_1 передано у власність ОСОБА_5 як члену садівничого кооперативу «Содружество».

Згідно наявного у справі паспорту забудовника, який датований 1973-1974 роком, точна дата нечетабельна за давністю документа, узгоджено та дозволено забудову садової земельної ділянки НОМЕР_1 яка належала за життя ОСОБА_5

Забудова садового будинку датована 1974 роком, що вбачається зі змісту довідки ОС «Степове» від 10.02.2015 року № 62, та змістом технічного паспорту, який виданий 18.02.2015 року Комінтернівським районним БТІ Одеської області.

За життя, ОСОБА_5 став членом ОС «Степове», що встановлено на підставі членської книжки НОМЕР_1 виданої 14.12.2003 року.

За життя, ОСОБА_5 оформив право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1, ОС «Степове», кадастровий номер НОМЕР_2, дата державної реєстрації 22.06.2005 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, яке видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис про смерть № 5774.

Після смерті ОСОБА_5. відкрилась спадщина.

З матеріалів спадкової справи № 1436/2012, яка заведена Четвертою одеською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_5, єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1, яка є донькою спадкодавцю, що вбачається зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, яке видано 08.07.2010 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис про народження № 367.

На ім'я ОСОБА_1 03.02.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку НОМЕР_1 ОС «Степове», кадастровий номер НОМЕР_2.

Постановою від 06.02.2015 року № 334/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії з оформлення садового будинку, який розташований на земельній ділянці НОМЕР_1 ОС «Степове».

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, - нотаріальний порядок.

Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Матеріалами справи достеменно підтверджено, що позивач використав всі можливості нотаріального оформлення свого права на спадщину, але йому було відмовлено з надання правового обгрунтування.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність).

Тобто, суд констатує, що до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Згідно правової позиції викладеної у справі № 6-34814ск15 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов таких висновків:

«З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року»). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012 року, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»)».

Таким чином, саме до компетенції суду належить визнання права власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Згідно правової позиції викладеної у справі № 725/43/15-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов таких висновків:

«Так, відповідно до п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації. Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності».

Отже, суд констатує, що за наявності відповідних матеріальних доказів, визнання права власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів, - є виключною компетенцією суду.

Судом встановлено, що у технічному паспорті на спірний садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами на сторінці «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» у графі «рік забудови» зазначено « 1974 рік».

Враховуючи, що спірний житловий будинок був побудований за життя ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на виділеній для цього земельній ділянці на підставі отриманого в установленому порядку дозволу (паспорту забудовника), в теперішній час, як такий, що збудований до 05 серпня 1992 року, не підлягає прийняттю в експлуатацію, технічним паспортом засвідчена відповідність закінченого будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуального житлового будинку, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, наявні правові підстави для визнання права власності на цей будинок за спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на підставі ст. 1261 ЦК України.

Доводи представника Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, що орган місцевого самоврядування є неналежним співвідповідачем по справі є помилковими, оскільки у спадкових справах за відсутності можливості нотаріального оформлення спадщини, та за відсутності інших спадкоємців, що прийняли спадщину, відповідачем є саме орган місцевого самоврядування, оскільки саме у цього органу виникає можливість реалізації прав та обов'язків, визначених ст. 1277 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області в даному конкретному випадку є обгрунтованими.

Разом із тим, вимоги до ОС «Степове» є безпідставними, оскільки не встановлені обставини того, що ця юридична особа має будь- які спадкові права до майна померлого ОСОБА_5, зокрема кредиторські вимоги, і майбутнє рішення суду не може вплинути на права та законні інтереси даної юридичної особи.

Тому вимоги позову до ОС «Степове» є помилковими.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги грунтуються на вищевказаних положеннях діючого законодавства, тому підлягають задоволенню.

За правилом ст. 267 ЦПК України суд може встановити порядок виконання даного рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення», п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, ст. ст. 2, 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1216-1218, 1220, 1261, 1297 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265, 267, 273, 352, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 право власності в порядку спадкування за законом на садовий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що складається з літ «А» - садового будинку, загальною площею 32,8 кв.м., літньою житловою - 12,7 кв. м., допоміжною - 20,1 кв.м, що залишився після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Встановити порядок виконання рішення наступним чином:

Після набрання цим рішенням законної сили, це рішення є безумовною підставою для державної реєстрації права власності на садовий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що складається з літ «А» - садового будинку, загальною площею 32,8 кв.м., літньою житловою - 12,7 кв. м., допоміжною - 20,1 кв.м, що залишився після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко