Рішення № 73737539, 23.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/4972/17

Провадження № 2/520/2529/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконними і скасування наказів та стягнення виплат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просив ухвалити рішення, яким: визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №285-к від 30.03.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за лютий 2017 року» в частині встановлення розміру 1% його преміювання; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №460-к від 28.04.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за березень 2017 року» в частині встановлення розміру 1% його преміювання; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №579-к від 31.05.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за квітень 2017 року» в частині встановлення розміру 1% його преміювання; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №686-к від 30.06.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за травень 2017 року» в частині встановлення розміру 1% його преміювання; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №608-к від 08.06.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи у першому кварталі 2017 року» в частині встановлення розміру 1% його преміювання; стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на його користь заробітну плату у виді безпідставно та неправомірно зниженого розміру щомісячної премії за лютий 2017 року в сумі 101 062,50 грн. при виплаті заробітної плати за березень 2017 року; стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на його користь заробітну плату у виді безпідставно та неправомірно зниженого розміру щомісячної премії за березень 2017 року в сумі 122 500,00 грн. при виплаті заробітної плати за квітень 2017 року;стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на його користь заробітну плату у виді безпідставно та неправомірно зниженого розміру щомісячної премії за квітень 2017 року в сумі 134 750,00 грн. при виплаті заробітної плати за травень 2017 року; стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на його користь заробітну плату у виді безпідставно та неправомірно зниженого розміру щомісячної премії за травень 2017 року в сумі 33 749,35 грн. при виплаті заробітної плати за червень 2017 року та стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на його користь заробітну плату у виді безпідставно та неправомірно зниженого розміру премії за підсумками роботи у першому кварталі 2017 року в сумі 240 760,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працює на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі – ДП «АМПУ»). Зазначав, що ДП «АМПУ» безпідставно та неправомірно зменшило розмір належних йому щомісячних та квартальної премій до 1 % всупереч Додатку 9 до Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016 – 2018 рр., згідно з яким розмір премії працівників визначається виходячи з фінансового стану підприємства, але не менше ніж 50 %. Посилався також на те, що розпорядчі документи, якими встановлені розміри виплат за відповідні періоди, тобто Накази № 285-к від 30.03.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за лютий 2017 року», № 460-к від 28.04.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за березень 2017 року», №579-к від 31.05.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за квітень 2017 року», №686-к від 30.06.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за травень 2017 року», №608-к від 08.06.2017 «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за перший квартал 2017 року» є незаконними, оскільки суперечать приписам Колективного договору ДП «АМПУ», порушують його право на оплату праці, передбачене ст.. 94, 97 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП), Законом України «Про оплату праці» 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) та Колективним договором ДП «АМПУ».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Представники відповідача ДП «АМПУ» у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з частин 1 та 2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (ч.2 ст.229 ЦПК). Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових і електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта (ч.5 ст. 229 ЦПК).

У межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів судом встановлено, що позивач працює на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з 18.11.2015 р. і до теперішнього часу.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається з: основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки); додаткової - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); інших заохочувальних та компенсаційних виплат - винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Питання оплати праці, компенсаційних виплат, в тому числі питання матеріального заохочення працівників ДП «АМПУ», врегульовані розділом ІІІ Колективного договору ДП «АМПУ» на 2016-2018 рр. у редакції, зареєстрованій Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві 01.11.2016 № 370.

Пунктом 3.1.1 Колективного договору ДП «АМПУ» визначено, що у питаннях оплати праці Адміністрація зобов'язується здійснювати оплату праці Працівників згідно з діючим штатним розписом, керуючись Законами України «Про оплату праці», «Про державний бюджет України» на відповідний рік, Господарським кодексом України, Генеральною та Галузевою угодами, Положенням «Про оплату праці працівників апарату управління ДП «АМПУ» (Додаток 3 до Договору) за рахунок частки доходу, одержаної Підприємством в результаті його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3.1 Колективного договору адміністрація зобов’язується здійснювати преміювання, встановлювати доплати і надбавки та виплачувати винагороди згідно з окремими Положеннями та переліками доплат і надбавок.

Пунктом 3.3.5 Колективного договору адміністрація зобов’язується проводити виплати премій та винагород залежно від фінансових можливостей ДП «АМПУ» з правом припинення, збільшення або зменшення їх з урахуванням результатів діяльності, крім обов’язкових, що передбачені законодавством України.

Право Позивача на отримання виплат у виді місячної та квартальної премій, умови та розмір її виплати, підстави припинення, збільшення або зменшення безпосередньо встановлені Додатком 9 до Колективного договору ДП «АМПУ, яким затверджене Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць та квартал працівників апарату управління ДП «АМПУ» (з відповідними змінами та доповненнями) (надалі – Положення про преміювання).

Згідно з п.3, 4, 5 Положення про преміювання, премія виплачується всім працівникам, які перебувають в обліковому складі ДП «АМПУ». Розмір премії працівників визначається виходячи з фінансового стану Підприємства (але не менше 50%) та встановлюється наказом ДП «АМПУ». Підставою для виплати місячної премії є оперативні дані статистичної та бухгалтерської звітності за звітний місяць. Підставою для виплати квартальної премії є дані статистичної та бухгалтерської звітності за звітний квартал. Місячна та квартальна премії нараховується на виплати за фактично відпрацьований час у звітному періоді та відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджено наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року №5): на основну заробітну плату за вирахуванням оплати праці під час перебування працівника в службовому відрядженні та на надбавки та доплати до тарифних ставок (посадових окладів) і винагороди (надбавки) за вислугу років, крім премій, що мають систематичний характер.

Згідно із п.5.3 Положення про преміювання, місячна премія виплачується одночасно з виплатою заробітної плати за наступний місяць, премія за квартал виплачується не пізніше другого місяця наступного кварталу.

Положення про преміювання Колективного договору ДП «АМПУ» передбачає виплати премій усім працівникам однакового відсоткового розміру за виключенням права збільшувати розмір премії окремим працівникам, які внесли значний внесок у підвищення ефективності діяльності підприємства (п. 10) та позбавлення або зниження розміру премії у зв’язку із виявленням конкретних порушень (пп.7,8,9) або у зв’язку із застосуванням дисциплінарного стягнення (п.12).

На підставі пояснень сторін та безпосередньо досліджених доказів судом з’ясовано, що Наказом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №285-к від 30.03.2017р. «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за лютий 2017 року» встановлений 1% преміювання за підсумками роботи у лютому щодо окремих працівників за списком (додаток до наказу), в якому окрім інших знаходиться прізвище позивача. Відповідно до цього ж Наказу № 285-к усім іншим працівникам апарату управління ДП «АМПУ» встановлено відсоток преміювання у розмірі 50%, тобто гарантованому колективним договором мінімуму преміювання.

Наказом № 460-к від 28.04.2017р. «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за березень 2017 року» встановлений 1% преміювання за підсумками роботи у березні щодо окремих працівників за списком (додаток до наказу), в якому окрім інших знаходиться прізвище позивача. Відповідно до цього ж Наказу №460к усім іншим працівникам апарату управління ДП «АМПУ» встановлено відсоток преміювання у розмірі 50%, тобто гарантованому колективним договором мінімуму преміювання.

Наказом № 579-к від 31.05.2017р. «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за квітень 2017 року» встановлений 1% преміювання за підсумками роботи у квітні щодо окремих працівників за списком (додаток до наказу), в якому окрім інших знаходиться прізвище позивача. Згідно цього ж Наказу № 579-к усім іншим працівникам апарату управління ДП «АМПУ» встановлено відсоток преміювання у розмірі 50%, тобто гарантованому колективним договором мінімуму преміювання.

Наказом №686-к від 30.06.2017р. «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за травень 2017 року» встановлений 1% преміювання з 01.05.2017 року по 05.05.2017 року за підсумками роботи у травні щодо окремих працівників за списком (додаток до наказу), в якому окрім інших знаходиться прізвище позивача. Відповідно до цього ж Наказу № 686-к усім іншим працівникам апарату управління ДП «АМПУ» встановлено відсоток преміювання у розмірі 95,24%.

Наказом №608-к від 08.06.2017р. «Про преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за підсумками роботи за 1 квартал 2017 року» встановлений 1% преміювання за підсумками роботи у квітні щодо окремих працівників за списком (додаток до наказу), в якому окрім інших знаходиться прізвище позивача.

Наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів по заробітній платі позивача підтверджується, що позивачеві на підставі оскаржуваних наказів було нараховані суми щомісячних премій за лютий, березень, квітень, травень (з 01.05.2017 року по 05.05.207 року) 2017 року та за результатами роботи у першому кварталі 2017 року, які дорівнюють 1% від його окладу (основної заробітної плати) та надбавки за вислугу років за відповідні місяці.

При дослідженні обставин зменшення позивачеві відсотку щомісячних та квартальної премій з 50%, гарантованих Колективним договором ДП «АМПУ», до 1% судом з’ясовано наступне.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до пп. 7,8 та 9 Положення про преміювання (Додаток 9 до Колективного договору ДП «АМПУ») зниження розміру премії проводиться відповідно до наказу голови ДП «АМПУ» за поданням керівника відповідного структурного підрозділу з наведенням конкретних порушень, за які пропонується зниження її розміру із зазначенням суми або відсотку зниження та провадиться за той місяць, в якому працівником було допущено порушення.

Згідно з п.12 Положення про преміювання працівники, до яких застосовано дисциплінарне стягнення (догана, звільнення), можуть бути позбавлені місячного (квартального) преміювання повністю (або частково) за той розрахунковий період, в якому були допущені або виявлені порушення. Рішення щодо позбавлення місячного (квартального) преміювання працівника повністю або частково приймає Голова.

Під час судового розгляду з’ясовано та визнано учасниками справи, що у період з січня по червень 2017 року, тобто розрахунковий період для премій, що стали предметом позову,позивачем жодного порушення при виконані своїх посадових обов’язків на підприємстві допущено не було, у цей період до нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У своїх запереченнях до позову представник відповідача посилався на те, що при вирішенні питання про розмір щомісячної премії за лютий, березень, квітень, травень та 1 квартал 2017 року ДП «АМПУ» об'єктивно враховано фінансові можливості підприємства та фінансово-економічні показники господарської діяльності ДП «АМПУ». Також стверджував, що у зв'язку із збільшенням з 01.11.2016р. розміру заробітної плати керівникам структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ», в тому числі і позивачу, фактичні витрати на оплату праці у 1 кварталі 2017 року перевищували показники фінансового плану ДП «АМПУ», на підтвердження чого надав службову записку начальника служби економіки та тарифоутворення до заступника Голови ДП «АМПУ» з економіки щодо виконання фінансового плану по статті «витрати на оплату праці» №04-04/21-237 від 06.04.2017р.

Заперечення відповідача спростовуються наступним.

Пунктом 3.1.1 Колективного договору ДП «АМПУ» визначено, що оплата праці працівників здійснюється за рахунок частки доходу, одержаної Підприємством в результаті його господарської діяльності.

Згідно з п.9.1. чинної редакції Статуту ДП «АМПУ», затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 11.01.2017р. №7, основним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток.

Згідно з п. 9.3. Статуту ДП «АМПУ» розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану підприємства з урахуванням вимог законодавства.

Судом встановлено, що на момент нарахування та виплат щомісячних та квартальної премій, які є предметом позову, а також на момент складення службової записки начальника служби економіки та тарифоутворення №04-04/21-237 від 06.04.2017р., фінансовий план підприємства на 2017 рік не був затверджений. Фінансовий план ДП «АМПУ» на 2017 рік був затверджений Розпорядженням КМУ від 12.07.2017р. № 478-р.

За умов відсутності затвердженого у встановленому законодавством порядку фінансового плану підприємства, суд оцінює твердження відповідача про перевищення його показників як необґрунтовані та безпідставні. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 4 Положення про преміювання, у разі незатвердження в установленому порядку фінансового плану підприємства на поточний рік у строки, передбачені законодавством, розрахунковий розмір премії працівникам встановлюється за наступними показниками з урахуванням коригуючого коефіцієнта: збільшення чистого доходу від реалізації робіт (послуг) у звітному місяці (кварталі) в порівнянні з відповідним періодом минулого року – розмір премії 50%; збільшення чистого прибутку у звітному місяці (кварталі) в порівнянні з відповідним періодом минулого року – розмір премії 50%. Загальна сума показників у відсотках (розмір премії) – 100%. Коригуючий коефіцієнт залежить від величини суми простроченої дебіторської заборгованості у порівнянні з відповідним попереднім періодом та не перевищує 1,20.

У судовому засіданні досліджувалися додані до матеріалів справи копії звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ДП «АМПУ» за І квартал 2017 року та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ДП «АМПУ» за І півріччя 2017 року. Відповідно до вказаних звітів відбулося збільшення чистого доходу від реалізації робіт (послуг) як у першому кварталі, так і у першому півріччі 2017 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року (110,5 % та 108,6 % відповідно).Згідно з копією службової записки в.о. начальника служби бюджетоутворення № 04-04/21-384 від 19.06.2017 року, доданої до заперечень відповідача, чистий дохід від реалізації робіт та послуг за травень 2017 року становить 109,4 % порівняно із травнем 2016 року, чистий прибуток за цей же період 103 %.

Вказаними документами підтверджується наявність прибутку (доходу) ДП «АМПУ» у першому кварталі та півріччі 2017 році, з якого відбувається виплата заробітної плати, а отже й наявність фінансової можливості,до якої відсилає п. 3.3.5 Колективного договору ДП «АМПУ», для сплати щомісячних премій та квартальної премії, що стали предметом позову, на рівні гарантованого п. 3 Положення про преміювання мінімуму у розмірі 50%.

Крім того, згідно з п. 3.1.7. Колективного договору ДП «АМПУ» адміністрація зобов’язується здійснювати оплату праці Працівників в першочерговому порядку, інші платежі здійснювати після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Разом з цим згідно з п. 3.2.1. Колективного договору у виключних випадках, на період подолання фінансових труднощів підприємством, терміном не більше шість місяців адміністрація має право застосовувати норми, нижчі від норм цього Договору, але не нижчі від державних нормта гарантій. Рішення про термін їх запровадження має бути прийняте на загальних зборах (конференції) трудового колективу за участю Адміністрації та Профспілки після обговорення аргументів і заходів Адміністрації.

Відповідачем не надано доказів наявності фінансових труднощів підприємства, як і того, що проводилися загальні збори трудового колективу ДП «АМПУ» з цього питання, як того вимагає п. 3.2.1. Колективного договору ДП «АМПУ».

Натомість відповідач стверджував, що рішення про встановлення відсотку преміювання за підсумками роботи за лютий, березень, квітень, травень та перший квартал 2017 року у розмірі 1% прийняте за результатами проведення соціального діалогу між профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації працівників ДП «АМПУ» та ДП «АМПУ», та є обов’язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Стаття 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» встановлює, що соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній та двосторонній основі. До сторін на локальному рівні належать - сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників та сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод. П. 9.1.1. Колективного договору ДП «АМПУ» додатково до вищевказаних форм соціального діалогу відносить переговори, узгоджувальні наради та засідання.

Згідно з п. 9.1.2. Колективного договору ДП «АМПУ» будь-яка сторона має право ініціювати проведення консультацій та переговорів, які повинні розпочатися протягом п’яти днів після внесення відповідної пропозиції, а їх тривалість не повинна перевищувати 14 днів.

Згідно з п. 9.1.5. Колективного договору ДП «АМПУ» рішення, прийняті сторонами за результатами проведення соціального діалогу, є обов’язковими для виконання.

На підтвердження соціального діалогу до суду надано протокол №2 від 31.01.2017р. засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яким прийнято рішення про звернення до Адміністрації з клопотанням про зниження у 2017 році розміру усіх преміальних виплат до 1% працівникам керівного складу апарату управління ДП «АМПУ», яким встановлено необґрунтовано завищені посадові оклади з 01.11.2017р. відповідно до п. 2 Додатка 2 до Колективного договору в редакції від 01.11.2016р.

Усі інші документи подані та представлені відповідачем як соціальний діалог (звернення трудового колективу ДП «АМПУ» до в.о. Голови ДП «АМПУ» у лютому 2017 року, лист Первинної профспілкової організації працівників ДП «АМПУ» від 01.02.2017р. № 5 до в.о. Голови ДП «АМПУ») суд оцінює як неналежні докази, оскільки їх зміст пов'язаний виключно з питаннями виплати одноразової винагороди за підсумками роботи за 2016 рік працівникам апарату управління ДП «АМПУ», яка не заявлена у позовних вимогах та не належить до предмету доказування. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Право звернення (клопотання) профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до адміністрації підприємства щодо питань оплати праці та інших трудових відносин передбачено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Колективним договором ДП «АМПУ», Статутом Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», затвердженим Протоколом установчих зборів №1 від 20.06.2013 року.

Разом з цим наявність одного лише звернення зі сторони профспілки не відповідає формам соціального діалогу, визначеним у ст. 8 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», у п. 9.1.1. Колективного договору ДП «АМПУ» та змісту соціального діалогу, визначеному у ст. 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», що спростовує доводи відповідача про зниження преміальних виплат на підставі соціального діалогу.

Крім того, відповідно до п. 10.7 Статуту ДП «АМПУ» рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності Підприємства, розробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу або уповноважених ним органів і відображаються у колективних договорах.

Відповідно до абзацу 14 п. 7.6 Статуту ДП «АМПУ» Голова Підприємства обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок і доплат на умовах, передбачених відповідними колективними договорами.

Таким чином, прийняті підприємством за участі трудового колективу або уповноважених ним органів рішення (в тому числі рішення за результатами соціального діалогу) є обов’язковими до виконання, але на підставі п. 10.7 Статуту ДП «АМПУ» повинні бути відображені у Колективному договорі ДП «АМПУ». При цьому накази Голови Підприємства не повинні порушувати умов Колективного договору ДП «АМПУ».

Керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи повно та всебічно з’ясовані судом обставини справи, що підтверджуються поданими сторонами, безпосередньо дослідженими судом, оціненими окремо та у сукупності доказами, а також викладені норми чинного законодавства України про оплату праці, положення Статуту ДП «АМПУ», Колективного договору ДП «АМПУ», суд приходить до висновку, що накази ДП «АМПУ» № 285-к від 30.03.2017, № 460-к від 28.04.2017, №579-к від 31.05.2017,№686-к від 30.06.2017, №608-к від 08.06.2017 в частині встановлення 1% преміювання та нарахування позивачу премії за лютий, березень, квітень, перший квартал 2017 року у розмірі 1%, а також премії за травень у розмірі 1% з 01.05.2017 року по 05.05.2017 року суперечать приписам та положенням п. 1, 3, 4, 7, 8, 9, 12 Додатку 9 до Колективного договору ДП «АМПУ» та є незаконними. У зв’язку з цим підтверджується обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення належних йому сум щомісячних та квартальної премій.

При визначенні сум, які підлягають стягненню з ДП «АМПУ» на користь позивача, суд виходив із даних розрахункових листків по заробітній платі позивача та наступних підрахунків належного розміру премії, передбачених Положенням про преміювання (Додаток 9 до Колективного договору ДП «АМПУ»): сума стягнення дорівнює належний розмір премії за мінусом фактично виплаченої суми премії, де належний розмір премії дорівнює 50 % від (розмір окладу плюс розмір надбавки за вислугу років).

На підставі чого визначено, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають суми:

за підсумками роботи за лютий 2017 року - 101 062,50 грн. (103 125,00 - 2 062,50),

за підсумками роботи за березень 2017 року - 122 500,00 грн. (125 000,00 - 2 500,00),

за підсумками роботи за квітень 2017 року - 134 750,00 грн. (137 500,00-2 750,00),

за підсумками роботи за травень 2017 року - 33 749,35 грн. (89 275,60 - 55 526,25),

за підсумками роботи у першому кварталі 2017 року - 240 760,57 грн. (245 674,05 - 4 913,48).

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПКУкраїни, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в частині встановлення розміру 1% преміювання ОСОБА_1 : № 285-к від 30.03.2017р., № 460-к від 28.04.2017р., №579-к від 31.05.2017р., №608-к від 08.06.2017р. та №686-к від 30.06.2017 р.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у виді щомісячної премії: за лютий 2017 року в сумі - 101 062,50 грн.; за березень 2017 року в сумі - 122 500 грн.; за квітень 2017 року в сумі - 134 750 грн.; за травень 2017 року в сумі -33 749,35 грн. та за підсумками роботи у першому кварталі 2017 року в сумі - 240 760,57 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Апеляційному суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.