Рішення № 73737430, 23.04.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1498/17

Провадження №2/173/62/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої судді - Петрюк Т.М.

при секретарі – Рудовій Л.В..

за участю: позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2Л

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2017 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1В з позовом про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати до відповідача КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР»

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 жовтня 2017 року.

10.10.2017 року від відповідача КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» надійшли письмові заперечення на позовну заяву.

12.10.2017 року оголошено перерву в судовому засіданні для надання додаткових доказів. Справу призначено до розгляду на 06.12.2017 року.

06.12.2017 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою позивача в судове засідання. Справу призначено до розгляду на 30.01.2018 року.

30.01.2018 року в удовому засіданні оголошень перерву в зв'язку з необхідністю витребування довідки про середній заробіток позивача. Справу призначено до розгляду на 23.04.2018 року.

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України .

23.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати незаконним наказ в.о. директора КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» № 60-к від 07.06.2017 року «Про винесення догани сестрі господарці ОСОБА_1.» та скасувати його. Поновити її на роботі на займаній посаді молодшої медичної сестри - господарки, переведеної на посаду молодшої сестри (санітарки-ванниці) тимчасово КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР». Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з відповідача заробітну плату за час перебування на лікуванні та за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона працював в КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» з 10.02.1981 року по 02.09.2017 року.

Наказом директора в.о. КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» № 60-к від 07.06.2017 року до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважає даний наказ незаконним та таким, що винесений з особистих мотивів директора закладу та частини робітників, які підтримують його думку.

Так в період з 08.02.2017 року по 02.09.2017 року вона знаходилась на роботі лише 08.02.2017 року, 07.06.2017 року та 02.09.2017 року. В період з 08.06.2017 року по 26.07.2017 року вона перебувала у відпустці, а в останні дні перебувала на лікарняному.

Причиною перебування її на лікарняному стало безпідставне звинувачення її з боку керівництва закладу в крадіжці продуктів харчування. Але нестачі хліба встановлено не було, місце знаходження викраденого хліба не встановлено, звернення до правоохоронних органів не підтвердило її причетність до крадіжки хліба.

08.02.2017 року після конфлікту з цього приводу з дирекцією закладу її стан здоров'я погіршився. Та наступного дня вона була госпіталізована до лікарні з діагнозом: Ішемічна хворобі серця, нестабільна стенокардія.

22.06.2017 року від працівників закладу вона дізналась, що до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. З метою з'ясування проступку, за який її було притягнено до дисциплінарної відповідальності нею було направлено запит на ім'я директора закладу. На який вона отримала відповідь, що дані документи є документами службового користування, тим самим вона була позбавлена можливості дізнатись за що вона була притягнена до дисциплінарної відповідальності.

З текстом наказу № 60-к від 07.06.2017 року та з документами, на підставі яких його було складено, її не ознайомили у порушення чинного трудового законодавства.

Крім того в наказі № 60-к від 07.06.2017 року не міститься описової частини, а саме не вказано за які саме проступки її притягнено до дисциплінарної відповідальності, а формулювання «у зв'язку з неналежним виконання посадових обов'язків» є неконкретним і не містить в собі визначення дисциплінарного проступку, за який її притягнено до дисциплінарної відповідальності, не містить зазначення самого порушення, норми закону та порушення конкретних пунктів її посадових обов'язків з її боку. Крім того при перевірці повідомлення адміністрації закладу, щодо події, яка відбулась 08.02.2017 року посадовими особами Верхньодніпровського відділення поліції встановлено, що факт крадіжки хліба з території закладу виявити не вдалось, тому склад правопорушення, за який її притягнено до дисциплінарної відповідальності відсутній.

Також вважає незаконним звільнення її з роботи виходячи з наступного. 02.09.2017 року вона вийшла на роботу після лікарняного та 02.09.2017 року наказом директора закладу № 121-к її переведено, тимчасово, без її згоди на посаду молодшої сестри (санітарки-ванниці) з 02.09.2017 року, строком до 1 місяця, на час проведення інвентаризації матеріальних цінностей м'якого та твердого інвентарю, з оплатою праці за виконану роботу, не нижчою ніж середній заробіток за попередньою посадою. Та не ознайомивши її з посадовими обов'язками та умовами праці, що передбачено ст. 29 КЗпП України.

Після її відмови поставити підпис в графі «ознайомлена з наказом», директор звільнив її з займаної посади наказом № 122-к від 02.09.2017 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України

При цьому наказ № 122-к від 02.09.2017 року про її звільнення не відповідає діючому законодавству по формі та змісту. Так в даному наказі зазначається, що вона звільняється із займаної посади, при цьому посада не зазначається. Крім того від неї було отримано письмових пояснень в порушення ч. 2 ст. 149т КЗпП України. Підстави, які зазначені в наказі № 122-к від 02.09.2017 року, а саме документи, які були складені в період її відсутності та не підписані нею. Більше того, зазначені документи можуть свідчити про нібито виявлені недоліки, але не про порушення, за які її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а інших підстав про притягнення її дисциплінарної відповідальності не існує, так як наказ № 61-к від 07.06.2017 року не існувало, що свідчить про відсутність в її діях систематичності.

Інших посилань на порушення діючого законодавства, а саме невідповідності вимогам конкретним нормативно-правовим нормам, в зазначених документах не зазначено і тому виявлені в акті факти, не є порушеннями, а лише встановлюють думку комісії та розглядаються останньою як недоліки, що виключає застосування зазначених документів при вирішення питання про її звільнення як підставу звільнення.

При її звільнені не виконані вимоги ст. 116 КЗпП України, а саме: «Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум», що не було виконано. До цього часу не оплачено її перебування на лікарняному в період з травня 2017 року по 01.09.2017 року, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, також пояснила, що вона більше 30 років пропрацювала в даному закладі, за час роботи її ніколи не притягували до дисциплінарної відповідальності. Натомість вона отримувала подяки та винагороди за сумлінну працю. А при зміні керівництва, її спочатку звинуватили в крадіжці хліба, якої не існувало, що призвело до погіршення стану її здоров'я та тривалого лікування. Потім її безпідставно перевели на іншу роботу, і коли вона відмовилась її виконувати, її звільнили з роботи. При цьому їй не запропонували іншої посади та не заслухали її пояснень.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, подавши письмові заперечення проти позову, також пояснили, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення відповідачки відбулося з дотриманням чинного законодавства. До дисциплінарної відповідальності позивачка була притягнена не за крадіжку хліба, а за грубе поводження з підопічними закладу. Так як після випадку з крадіжкою хліба, відповідачка ходила по закладу, кричала на підопічних, називала їх образливими словами, одного підопічного довела до істерики, і якби не його товариші та працівники закладу, то невідомо, які б наслідки мала її поведінка. Посилання позивача на те, що її не ознайомлювали з наказами та їх підставами є безпідставними, так як позивачка сама відмовлялась з ними ознайомлюватись, підписуватись про ознайомлення, про що були складені акти. Після виходу позивачки з чергового лікарняного, до проведення інвентаризації матеріальних цінностей, позивачку було тимчасово переведено на іншу посаду, за якою вона відмовилась виконувати покладені на неї обов'язки, що було заактовано, та весь день нічого не робила, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та здійснила повне невиконання своїх трудових обов'язків, про що також були складені акти. Також в червні 2017 року було виявлено грубе порушення посадових обов'язків позивачем. Про що було складено акти, ознайомлюватись з будь-якими складеними документами позивачка відмовилась. При цьому позивач, посилаючись на порушення чинного законодавства про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення, не зазначає ні однієї правової норами, яка була б порушена. Тому вважають притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності на звільнення з займаної посади законними. Та просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи. свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно даних трудової книжки позивачки ОСОБА_1. судом встановлено, що позивачка працювала у КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» на посаді молодшої медичної сестри сестри –господарки.

07.06.2017 року до позивачки було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Згідно наказу № 60-к від 07.06.2017 року «Про винесення догани сестрі-господарці ОСОБА_1В» В якому зазначається, що враховуючи доповідну записку заступника-директора ОСОБА_3А, від 08.02.2017 року та акт службового розслідування від 08.02.2017 року, керуючись ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України, оголосити догану за неналежне виконання посадових обов'язків сестрі-господарці ОСОБА_1. Та роз'яснити ОСОБА_1, її право оскаржити даний наказ у відповідності до ст. 150 КЗпП.

Таким чином зі змісту самого наказу не можливо встановити за який же проступок позивач була притягнена до дисциплінарної відповідальності.

З наданої суду доповідної записки заступника директора КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР» ОСОБА_3А,. вбачається, що ним вказується на негідну поведінку сестри - господарки у відношення до підопічних закладу, яка виразилась у грубих, нецензурних висловлюваннях, погрозах, на адресу підопічного та адміністрації закладу. В свою чергу згідно акту службового розслідування від 08.02.2017 року вказується на те, що були помічені вихованці закладу з сумкою в руках в якій знаходився хліб, і яким ОСОБА_4В,. наказала віднести хліб до неї додому. Даний випадок обговорювався в кабінеті директора і ОСОБА_1В,. відмовилась надати будь-які пояснення, а натомість висказувала погрози керівництву закладу.

Таким чином зі змісту наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, зазначених в ньому документів, як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, змоги встановити, за який же проступок позивач була притягнена до дисциплінарної відповідальності: чи - то за крадіжку хліба, чи за грубе поводження з підопічними та членами трудового колективу, є неможливим.

Крім того ні доповідна записка, ні акт службового розслідування від 08.02.2018 року не зазначені підставами винесення наказу № 60-к від 07.06.2017 року.

Згідно акту від 07.06.2017 року зазначається, що ОСОБА_1В,. відмовилась надати пояснення щодо порушення розпорядку дня підопічних

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Виходячи з того, що зі змісту наказу № 60-к від 07.06.2017 року неможливо встановити за який же саме проступок позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності, суд вважає за можливе визнати даний наказ незаконними та його скасувати.

Так, якщо позивачку притягували до дисциплінарної відповідальності за вчинення крадіжки хліба, то даний факт не є доведеним, що підтверджується висновком Верхньодніпровського відділення поліції від 16.02.2016 року, згідно якого встановлено, що факт передачі хліба ОСОБА_5В,. підопічному ОСОБА_6, не підтвердився. Та виявити осіб, які могли передати хліб підопічному ОСОБА_6 виявилось неможливим. При цьому навіть при підтвердженні факту привласнення позивачкою хліба, вона повинна бути притягненою до матеріальної чи кримінально відповідальності, але не до дисциплінарної відповідальності.

Якщо позивач притягувалась до дисциплінарної відповідальності за грубе поводження з підопічними, то доказів того, що до посадових обов'язків позивача відносилось спілкування чи інші взаємовідносини з підопічними закладу, суду не надано. Крім того в разі виявлення негідної поведінки позивача щодо підопічних, керівництво закладу повинно було в той же час припинити такі дії. Вказати позивачу на недопущення такої поведінки, та за наслідками вчинених позивачкою дій визначити до якої відповідальності притягнути позивачку. Проте з наданих суду доказів настання будь-яких наслідків дії позивачки не мали.

Якщо ж позивачка притягнена до дисциплінарної відповідальності за те висказувала погрози керівництву закладу, то така поведінка також не може бути розцінена, як порушення правил внутрішнього трудового розпорядку чи невиконання своїх обов'язків і не має наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також судом встановлено, що 02.09.2017 року наказом № 121-к позивача було переведено тимчасово з посади сестри-господарки на посаду молодшої сестри (санітарки-ванниці) з 02.09.2017 року строком до одного місяця, на час проведення інвентаризації матеріальних цінностей м'якого та твердого інвентарю з оплатою праці за виконану роботу не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою посадою у відповідності до ч. 2 ст. 33 КЗпП України. Дане переведення мотивується недопущенням загрози життю та нормальних життєвих умов підопічних КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР», та у відповідності із доповідною заступника директора, протоколом засіданні інвентаризаційної комісії, відомістю результатів інвентаризації по складу сестри –господарки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України - Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Таким чином, чинним законодавством про працю України допускається переведення працівника на іншу посаду, необумовлену трудовим договором, лише за його згодою.

Як вбачається з наданого наказу позивачка була переведена на іншу посаду за ч. 2 ст. 33 КЗпП України без її згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КЗпП України переведення без згоди працівника можливе лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. З наданих суду документів не встановлено, наявності наслідків стихійного лиха, епідемії, епізоотії, чи виробничої аварії. В наказі зазначається, що таке переведення було здійснене для недопущення загрози життю та нормальних життєвих умов підопічних КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР», проте в чому існувала загроза життю та здоров'ю підопічних і чи така загроза була викликана якимось зовнішніми чи внутрішніми чинниками чи діями позивачки, доказів не надано. В свою чергу, якщо керівництво закладу мотивувало таку загрозу тим, що в результаті проведення інвентаризації робочого місця сестри господарки були виявлені недоліки, то яким чином виявлені надлишки чи нестача матеріальних цінностей. відсутність маркування білизни, непорядок на робочому місці позивачки могло скласти загрозу життю чи здоров'ю підопічних не обґрунтовано та недоведено.

Таким чином суд вважає тимчасове переведення позивачки з посади молодшої медичної сестри сестри – господарки на посаду молодшої сестри (сестри-ванниці) незаконним. А дії позивачки, яка відмовилась виконувати обов'язки за посадою, на яку її незаконно перевили, такими, що суперечать чинному законодавству про працю.

При цьому, як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем здійснено тимчасове переведення позивачки на іншу посаду з метою проведення інвентаризації її робочого місця. Таким чином позивачка була фактично позбавлена відповідачем виконувати свої посадові обов'язки. Крім того обов'язки сестри-господарки пов'язані з обліком, видачею, заміною, списанням, тощо матеріальних цінностей. Відповідно приймаючи рішення про інвентаризацію робочого місця позивачки вона повинна була здійснюватись у її присутності, для того, щоб позивачка була ознайомлена з наслідками такої інвентаризації, могла надати свої пояснення, не ставила б під сумнів виявлені недоліки та спричинену матеріальну шкоду.

В свою чергу, надані суду інвентаризаційний опис, відомість результатів інвентаризації по складу сестри господарки, протокол засідання інвентаризаційної комісії, акт засвідчення факту відсутності маркування та доповідні записки з цього приводу, давили відповідачу підставу притягнення позивачки як до дисциплінарної так і матеріальної відповідальності, але відповідачем цього здійснення не було. Тому судом хоч вбачається наявність певних недоліків у виконані посадових обов'язків позивачки, але вони не мали наслідку притягнення позивачки до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Так як будь-яких наказів з цього приводу відповідачем не виносилось.

В подальшому наказом № 122-к від 02.09.2017 року позивач ОСОБА_7, була звільнена з займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України - Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення

В описовій частині наказу зазначаються документи, які стали підставою звільнення позивачки з займаної посади. А також вказується, що позивач звільняється у зв'язку з постійним невиконанням доручень та вказівок директора будинку інтернату ОСОБА_8, неналежним та систематичним невиконанням своїх посадових обов'язків без поважних причин та в зв'язку з тим, що сестра господарка ОСОБА_1, вже притягувалась до дисциплінарної відповідальності в 2017 році.

Проте невиконання вказівок та доручень роботодавця не є підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Що стосується невиконання відповідачкою своїх посадових обов'язків без поважних причин, то судом встановлене наступне.

Як встановлено вище, наявність порушень у виконанні позивачкою своїх посадових обов'язків, вбачається лише з наданих суду інвентаризаційних документів. Проте виявлені порушення щодо обліку, зберігання матеріальних цінностей, відсутності маркування, організації робочого місця, підтверджені наданими суду відомостями, актами, протоколами, мають наслідком можливість застосування до позивачки лише одного дисциплінарного та/або матеріального стягнення, так як були проведені разово, протягом незначного періоду часу. Доказів того, що і раніше у діяльності позивачки були виявлені такі порушення і вона притягалась за них до дисциплінарної та/або матеріальної відповідальності суду не надано.

Що стосується застосування до позивачки дисциплінарного стягнення відповідно до наказу № 60-к від 07.06.2018 року, то даний наказ судом визнаний незаконним та скасований за наведених вище обставин.

Також судом встановлено, що позивачка була переведена на іншу посаду незаконно, тому відмова її виконувати обов'язки за посадою, на яку її перевели не є незаконною. При цьому і переведення позивачки на іншу посаду і її звільнення відбулось в один і той же день.

За наведених вище обставин судом не встановлено системи у невиконанні позивачкою своїх посадових обов'язків. А визнання незаконним та скасування наказу № 60-к від 07.06.2017 року про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності скасовує і наявність підстави для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України таку як притягнення позивачки раніше до дисциплінарної відповідальності.

Крім того в наказі про звільнення позивачки не зазначена навіть посада з якої позивачка звільнена.

Таким чином, суд не вбачає підстав правомірності звільнення позивачки за п. 3 ст. 40 КЗпП України, та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині поновивши позивачку на роботі з дня її звільнення, тобто з 02.09.2017 року на посаді молодшої медичної сестри сестри - господарки. Так переведення позивачки на посаду молодшої сестри (сестри-ванниці) було тимчасовим та судом визнане незаконним.

У випадку прийняття відповідачем рішення про звільнення позивачки, за ст. 147 КЗпП України, як застосування виду дисциплінарного стягнення , відповідач повинен був би враховувати вимоги, передбачені ст. 149 КзПП України.

А саме, відповідно до ч. 3, 4 ст. 149 КЗпП України, якщо роботодавець рахував, що допущені позивачкою недоліки в роботі відносяться до порушення трудової дисципліни, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

За клопотанням позивачки в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10М,. та ОСОБА_11

Так свідок ОСОБА_9, пояснила суду, що позивачка позичала у неї гроші на лікуванні. Після виходу позивачки з лікарняного на роботу, директор будинку-інтернату примушував працювати її ванницею, а працівників закладу писати на неї доповідні, а хто відмовлявся це робити погрожував звільненням. Такі провокації вчинялись і стосовно неї

Свідок ОСОБА_10. в судовому засіданні пояснила, що вона знає позивачку як сумлінного працівника і порядну людину. Вона знає її як сестру-господарку з 2002 року і за цей час до позивачки будь-яких претензій за її роботу не було. Також її відомо, що позивача хотіли звільнити з роботи, так як на її місце планували взяти іншого працівника.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснив, що він раніше був директором будинку – інтернату. Позивачка працювала з закладі сестрою-господаркою і ніяких претензій з приводу її роботи не було. При цьому будинок- інтернат ретельно перевірявся, як бюджетний заклад. Перевірялись надані закладу матеріальні цінності і серйозних недоліків в роботі позивачки не виявлялось. До дисциплінарної відповідальності за період, коли він був керівником закладу, позивачка не притягувалась. Їй завжди виносились подяки, вручались грамоти.

Оцінюючи показання свідків можна прийти до висновку, що позивач протягом тривалого періоду працювала КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 «ДОР», виконувала покладені на неї обов'язки, серйозних претензій до її роботи зі сторони керівництва та перевіряючи органів не було, до дисциплінарної відповідальності позивачка не притягалась. Будь-яких доказів на спростування даних доказів відповідачем суду не надано.

При цьому слід взяти до уваги і той факт, що протягом 2017 року до звільнення, позивач була на робочому місці лише три дні і відповідачу необхідно було б встановити саме вину позивачки у виявлених недоліках, а також у виявленому безладу на робочому місці позивачки, так як дані обставини могли б виникнути і не з її вини. Особливо враховуючи той факт, що інвентаризація матеріальних цінностей відбувалась у відсутність позивачки. І даних, що інша особа призначалась тимчасово виконувати обов'язки позивача суду не надано

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення з в відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України - При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з того, що судом задовольняються вимоги позивачки про поновлення на роботі, підлягають вирішенню і вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2017 року по 23.04 2018 року.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу , він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пп. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями) - Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми календарними місяцями роботи позивача були листопад та грудень 2016 року.

Відповідно до наданої суду довідки заробітна плата позивачки в листопаді 2016 року складала – 2893 грн. 13 коп., у грудні 2016 року – 3178.13 грн.

Загальний розмір заробітної плати позивачки за листопад грудень 2016 року складає: 2893.13 грн., + 3178.13 грн = 6071 грн. 26 коп. Дана сума розділяється на два місяці і складає 3035.63 грн., яка в свою чергу розділяється на робочі дні (44 робочі дні) у вказаному періоді і складатиме 68 грн. 94 коп. середньоденна заробітна плата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За період з 09 вересня 2017 року по 23 квітня 2018 року згідно офіційних даних число робочих днів складає 163 дн.

Загальна сума середньоденного заробітку позивача: 68 грн. 99 коп. Х 163 днів = 11245 грн 37 коп.грн.

Відповідно загальна сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2017 року по 23.04.2018 року складає 11245 грн.37 корп. Дана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача заробітку за період лікування з 18.05.2017 року по 01.09.2017 року та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку на думку суду задоволенню не підлягають, так як позивачем дані позовні вимоги не обґрунтовані ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи. Та будь-яких доказів про затримку розрахунку та неоплату перебування позивачки на лікуванні суду не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат. суд у відповідності до ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, та враховуючи, що за позовними вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звільнена від сплати судного збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір за даними вимогами в сумі 1762 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

За позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу про притягання позивача до дисциплінарної відповідальності, позивачем сплачений судовий збір в сумі 640.00 грн., враховуючи, що позовні вимоги в цій частині задоволені, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 640.00грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» № 60 від 07 червня 2017 року « Про винесення догани сестрі –господарці ОСОБА_1»

Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 на посаді молодшої медичної сестри сестри-господарки комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» з 02 вересня 2017 року

Стягнути з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» ( 51600 вул. Упорна, 1а м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області код ЄДРПОУ № 03188234) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11245 (одинадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн.. 37 коп. за період з 02.09.2017 року по 23.04.2018 року

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» ( 51600 вул. Упорна, 1а м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області код ЄДРПОУ № 03188234) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 судовий збір на користь держави в сумі 1762 грн.

Стягнути з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» ( 51600 вул. Упорна, 1а м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області код ЄДРПОУ № 03188234) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 - 640 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.05.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 03.05.2018

Оприлюднене: 03.05.2018

Дата набрання законної сили 05.06.2018