Постанова № 73736940, 24.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3190/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (ухвалену 07 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" пені з податку на прибуток в сумі 19552,30 грн. та з податку на додану вартість в сумі 81106,89 грн. Скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №1385-17 від 12.10.2017, визнавши її протиправною.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не в повному обсязі виконано податковий обов'язок щодо обчислення, декларування та сплати сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк, тому у відповідності до норм ПК України за результатами податкової перевірки позивачу правомірно було нараховано пеню у сумі 100659,10 грн. (ПДВ - 81106,89 грн, податок на прибуток - 19552,30 грн) та, у звязку з наявністю податкового боргу в сумі 95204,07 грн правомірно сформовано податкову вимогу від 12 жовтня 2017 року № 1385-17.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Позивач також зазначає, що він сплатив нараховану податковим органом суму грошового зобов'язання у межам строку, передбаченого ст. 57 ПК України, а до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми ст.129 ПК України в редакції, яка діє з 01.01.2017.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 24 квітня 2018 року о 13:45.

В ході проведення відеоконференції 24 квітня 2018 року виникли технічні проблеми у зв'язку із чим представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки № 1317/22-01-14-10/03576798 від 17.07.2017 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 року: №0006701410, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 131332,75 грн, в т.ч. 110774 грн за податковими зобов'язаннями та 20558,75 грн за штрафними санкціями; №0006721410, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 207593,75 грн, в т.ч. 166075 грн за податковими зобов'язаннями та 41518,75 грн за штрафними санкціями.

Податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0006701410 та №0006721410 отримані позивачем 12.09.2017.

Позивач у повному обсязі сплатив грошові зобов'язання, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, в десятиденний строк з дня отримання цих рішень, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.09.2017 за №235 на суму 131332,75 грн, від 19.09.2017 за №241 на суму 137593,75 грн та від 19.09.2017 за №1840 на суму 70000 грн.

22.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19552,3 грн, що підтверджується карткою особового рахунку позивача. Згідно розрахунку пені, така була нарахована за період з 11.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов'язання за звітний період.

Також 22.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 81106,89 грн., що підтверджується карткою особового рахунку позивача. Згідно розрахунку пені, така була нарахована за період з 02.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов'язання за звітний період.

12.10.2017 відповідачем була виставлена ТОВ "Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" податкова вимога від року № 1385-17 на суму податкового боргу (пеня) в розмірі 95204,07 грн.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо формування вказаної податкової вимоги та вважає таку вимогу протиправною, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено погашення визначених у отриманих ним податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов'язань протягом строку, встановленого статтею 57 ПК України 10-денного строку погашення нарахованої суми грошового зобов'язання. При цьому, ст.129 ПК України не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження грошових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Отже, ні п.п.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України (в редакції до 01.01.2017), ні п.п. 129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України (в редакції на час нарахування пені та формування податкової вимоги) не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені, тому такі дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, а також свідчать про протиправність оскаржуваної податкової вимоги, оскільки податковий борг, згідно такої вимоги (у сумі 95204,07 грн) у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені в розмірі 100659,19 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначено обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Частиною 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54,3.1. 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи, позивачем узгоджені суми грошового зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2017 року №0006701410 та №0006721410, сплачені протягом строку, встановленого Податковим кодексом України.

Тобто, в даному випадку, судова колегія не вбачає підстав піддавати сумніву факт дотримання позивачем встановленого статтею 57 ПК України 10-денного строку погашення нарахованої податковим органом суму грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01.01.2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

Водночас, положення статті 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об'єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення ПК України кореспондуються з вищенаведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

Враховуючи, що грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сплачені позивачем у встановлені законодавством строки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність нараховування податковим органом пені, що знайшло своє відображення у спірній податковій вимозі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3