Постанова № 73736015, 25.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12404/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Копанишин Х.В.

позивач: не з’явився

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2017 року (суддя Черніцька І.М., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та просив зобов’язати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13 червня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, другої категорії, приймав безпосередню участь у роботах по ліквідації наслідків аварії, а тому має право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на десять років. Звернувшись 13 червня 2017 року до відповідача із заявою про призначення пенсії, отримав відмову.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Зобов’язано Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 з 13 червня 2017 року пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, вважає дану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно поданих документів позивача для призначення пенсії, а саме довідки військової частини А1494 від 25.04.1995 року зазначено, що ОСОБА_1 знаходився у відрядженні з 06.05.1986 року по 01.08.1986 року у військовій частині 18876 (м. Овруч). З 01.06.1986 року по 25.06.1986 року брав участь в формуванні військової частини 43187 в м. Чорнобиль. Дні виїзду в зону ( на об’єкти, населені пункти) по ліквідації наслідків аварії не вказано. Інших первинних документів, які б підтверджували участь у роботах в зоні відчуження немає. У відповідь на запит до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву міністерства оборони України надійшла архівна довідка від 16.08.2017 року №179-2/1314, де повідомлено, що в наказах командира військової частини 18876 за період з 26 квітня по 15 серпня 1986 року ОСОБА_1 не значиться. Апелянт вважає, що поданих документів є недостатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (друга категорія), що підтверджується посвідченням серії А №500559 виданим 31.05.2005 року, Тернопільською обласною державною адміністрацією.

Згідно довідки військової частини А 1494 за № 116 від 25.04.1995р. встановлено, що гр. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 37242 в період з 06 травня по 1 серпня 1986 року, він був відряджений у військову частину 18876 (м.Овруч). З 01 червня по 25 червня 1986 року ОСОБА_1 брав участь у формуванні військової частини 43187 в м. Чорнобиль.

Згідно довідки Тернопільського об’єднаного міського військового комісаріату за №4/137 від 04.03.1991р., ОСОБА_1 в період з 06 травня по 01 серпня 1986р. приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-ти км. зоні і має пільги на основі Постанови за № 325 від 31.03.1991 року.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НК №5408368 від 13.05.1985 року встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.05.1986 року по 01.08.1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з витягів з наказів командира військової частини 37242 за №87 від 06 травня 1986 р. та №150 від 01 серпня 1986р. встановлено, що рядовий ОСОБА_1, водій військової частини 37242-К, вважається з 06 травня 1986 року таким, що вибув у спецвідрядження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 01 серпня 1986р. ОСОБА_1 прибув із спецвідрядження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до витягу з протоколу за № 6 від 28.04.2005 року засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вбачається, що ОСОБА_1 визначено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії №2, як такому, що виконав службові обов’язки більше одного робочого дня в травні 1986 року в зоні відчуження.

13.06.2017 року ОСОБА_1 подав до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно протоколу засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за №55 від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії комісія виходила з того, що первинних документів, які б підтверджували період роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 не надав.

Не погоджуючись із такою відмовою Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є усі необхідні документи для призначення пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а наявні у справі докази у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що позивач набув право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, (далі - Закон №796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку , встановленого для одержання державних пенсій на 10 років.

Згідно ч.15ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно з положенням п. 7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що затверджений Постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 ( далі Порядок ) , документами, які додаються до заяви про призначення таких пенсій , є: посвідчення про відрядження в зону відчуження та довідка про період (періоди) участі ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122; військовий квиток і довідка командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Зазначений Порядок не встановлює вимогу про надання всіх перелічених документів, а передбачає, що заявник, у разі неможливості надати довідку за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122, вправі надати інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Документи наданні позивачем, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, серії А №500559, довідка військової частини за № 116 від 25.04.1995р., довідка Тернопільського об’єднаного міського військового комісаріату №4/137 від 04.03.1991р., військовий квиток, витяги з наказів командира військової частини 37242 від 06.05.1986р. та від 01.08.1986 р., підтверджують той факт, що ОСОБА_1 у період з 06 травня по 01 серпня 1986р. працював у зоні відчуження та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Наявність у позивача вищезазначеного посвідчення, є достатнім підтвердженням того, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом України у постанові від 21 листопада 2006 року у справі 21-1048во06.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся в установленому порядку із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надав всі необхідні документи, що передбачені Порядком надання та оформлення документів для призначення пенсії, а також те, що надані документи підтверджують особливий статус позивача учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 4 ст.229, ч. 3 ст.243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2017 року у справі №607/14238/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 02.05.2018 року.