Постанова № 73735728, 03.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 755/5862/18 Суддя (судді) першої інстанції: Галаган В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу громадянина Камеруну ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві до громадянина Камеруну ОСОБА_6 про примусове видворення громадянина за межі території України та затримання останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: прийняти рішення про примусове видворення громадянина за межі території України та затримання останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05.03.2018 в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, співробітниками Шевченківського УП НП України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 був виявлений громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив правила перебування іноземців в Україні та працював без відповідного дозволу на працевлаштування в Україні.

При цьому, громадянин Камеруну ОСОБА_6 пояснив, що на територію України прибув в 2011 році з метою навчання, після закінчення якого не виїхав з території України, у зв'язку з відсутністю коштів на придбання квитка.

У результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин Камеруну ОСОБА_6 знаходиться на території України без документів та законних підстав, які б надавали право останньому знаходитись в Україні, тому за порушення правил перебування іноземців в Україні, відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою ст. 203 КУпАП та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

05 березня 2018 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Камеруну ОСОБА_6, відповідно до якого останнього зобов'язано виїхати з України до 24.03.2018, однак вказане рішення громадянином Камеруну ОСОБА_6 в установлений строк не виконано.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року адміністративний позов - задоволено.

Примусово видворено громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.

Затримано громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.

Рішення суду звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що у рішенні про примусове повернення відсутні посилання на положення Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, якою саме детально регламентовано порядок примусового повернення та підстави його здійснення.

Крім того, внаслідок незнання відповідачем положень національного законодавства України останній не зміг обґрунтувати недопустимість прийняття рішення про примусове повернення, при цьому співробітниками ГУ ДМС в м. Києві не було роз'яснено можливість скористатись правовою допомогою.

Разом з тим, оскільки в матеріалах справи наявна копія паспорта відповідача, тому підстави стверджувати про необхідність затримання з метою ідентифікації - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що після з'ясування всіх обставин перебування відповідача на території України та надання ним пояснень - працвниками органу міграційної служби правомірно винесено рішення про його примусове повернення.

Оскільки ОСОБА_6 не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про його примусове повернення, а також факт відсутності документів та законних джерел існування, тому міграційна служба була змушена звернутись до суду з даним позовом.

При цьому, відповідач мав обов'язок і можливість без будь-якого затримання покинути територію України після прийняття рішення про примусове повернення від 05.03.2018, однак цього не зробив.

03 травня 2018 року представником відповідача - адвокатом ОСОБА_7 подано заяву про перенесення слухання справи, оскільки він буде приймати участь в іншому судовому засіданні в Новозаводському районному суді міста Чернігова, тому не може прибути у судове засідання, при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 03.05.2018 не надав.

Однак, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, крім того, згідно статтей 288 та 289 КАС УКраїни суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження, тому колегія суддів відповідно до частини другої статті 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.03.2018 в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, співробітниками Шевченківського УП НП України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 був виявлений громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без документів, які підтверджують його особу та право проживання в Україні.

Згідно письмових пояснень громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній на територію України прибув в 2011 році з метою навчання, після закінчення якого не виїхав з території України, у зв'язку з відсутністю коштів на придбання квитка. Приймаючої сторони, близьких родичів та власного житла в Україні не має. До Державної міграційної служби з питань продовження строку перебування на території України не звертався (а.с. 14).

05 березня 2018 року головним спеціалістом ГУ ДМС України в м. Києві складено протокол №001028 про адміністративне правопорушення за частиною першою ст. 203 КУпАП відносно громадянина Камеруну ОСОБА_6 та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 510 грн за проживання без документів на право проживання в Україні (а.с. 8, 10).

Того ж дня, 05.03.2018 головним спеціалістом ГУ ДМС України в м. Києві прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано останнього покинути територію України до 24.03.2018 (а.с. 11-12).

Однак, як свідчать матеріали справи, вищезазначене рішення громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в установлений строк не виконано.

У подальшому, 17.04.2016 головним спеціалістом ГУ ДМС України в м. Києві складено протокол про адміністративне затримання громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомлено заступника прокурора міста Києва щодо рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, відповідача (а.с. 18-19).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив примусово видворити відповідача за межі території України та затримати останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення та зважаючи на відсутність документів на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України; відсутність у нього бажання повернутись на Батьківщину та звернутися до ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаючи до уваги те, що відповідач не позбавлений можливості звертатися до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, маючи статус особи, яка підлягає видворенню з території України, тому слід примусово видворити за межі території України громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, оскільки підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтувань вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, зважаючи на встановлені обставини справи, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3773-VI дано визначення, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до частини третьої ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

За правилами частини першої-другої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 (справа № 743/432/16-а).

Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2011 року перебуває на території України незаконно без документів на право перебування на території України, крім того документів для виїзду з території України відповідач також не має.

При цьому, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, тому підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону № 3773-VI відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки громадянин Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення від 05 березня 2018 року та зважаючи на відсутність документів на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України, тому позовні вимоги в частині примусового видворення за межі території України громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що у рішенні про примусове повернення відсутні посилання на положення Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказаною Інструкцією лише регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Однак, в даному випадку рішення про примусове повернення від 05.03.2018 прийнято згідно вимог Закону № 3773-VI, яким визначено чіткий перелік підстав для примусового видворення іноземців та осіб без громадянства.

Твердження апелянта про не роз'яснення відповідачу можливості скористатись правовою допомогою колегія суддів вважає помилковими, оскільки з протоколів №001028 від 05.03.2018 та від 17.04.2018 №000843 про адміністративне правопорушення, складених за частиною першою ст. 203 КУпАП відносно громадянина Камеруну ОСОБА_6 вбачається, що відповідачу роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (а.с. 8 зворот, а.с. 18).

Щодо позовних вимог про затримання громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, слід зазначити наступне.

Згідно п. 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі - ПТПІ), документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.

Примусове видворення з України іноземців здійснюється на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова виноситься судом за позовом територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органів СБУ, крім випадків затримання іноземців за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, також підлягають примусовому видворенню, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців відсутній договір про реадмісію.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 № 141 затверджено Інструкцію про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Ця Інструкція регулює порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), та визначає порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів та підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону при розміщенні іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ, їх утриманні, передачі та звільненні з ПТПІ.

Пунктом 12 зазначеної Інструкції встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Таким чином, затримання іноземця або особи без громадянства та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливо для забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України.

Частиною першою ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, позовна заява про затримання щодо іноземця або особи без громадянства подається стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги про затримання громадянина Камеруну ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що оскільки у матеріалах справи наявна копія паспорта відповідача, тому підстави стверджувати про необхідність затримання відповідача з метою ідентифікації відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки статтею 289 КАС України чітко визначено підстави для затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України, що і здійснюється позивачем у даному випадку.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява відповідача до Дніпровського районного управління НП України у місті Києві від 22.08.2017 про здійснення перевірки по факту втрати паспорта відповідача (а.с. 43).

Згідно висновку Дніпровського районного управління НП України у місті Києві про результати розгляду звернення громадянина від 22.08.2017 під час опрацювання заяви ОСОБА_6 відшукати втрачені документи не надалось можливим (а.с. 44).

Щодо посилань апелянта на спілкування з ОСОБА_6 міграційною службою без перекладача, то колегія суддів вказані доводи не приймає до уваги, оскільки з його пояснень від 05.03.2018, які містяться в матеріалах справи, відповідач зазначив, що послуг перекладача не потребує (а.с. 14).

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 271, 272, 288, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу громадянина Камеруну ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: А.Ю. Коротких,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 03 травня 2018 року.