Постанова № 73735638, 26.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/1055/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Бітова А.І.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Карасьова І.О. (ордер від 29.03.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Урожай-ІІ» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Урожай-ІІ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Урожай-ІІ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.06.2017 року №0015951201 про застосування штрафу у сумі 157 891,36 грн., №0015961201 про застосування штрафу у сумі 7 309,98 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що перевірка дотримання позивачем строків сплати узгоджених зобов'язань по податку на додану вартість проведена з грубим порушенням чинного законодавства, в тому числі, з порушенням строків контролю платника податків з відповідного питання. Зазначені обставини, а також порушення відповідачем термінів прийняття податкових повідомлень-рішень, свідчать про те, що застосування штрафів за наслідками такої перевірки відбулось не у відповідності до закону, що є безумовною підставою для визнання нечинними рішень суб'єкта владних повноважень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство «Урожай-ІІ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області проведено камеральну перевірку Фермерського господарства «Урожай-ІІ» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за операціями із зерновими та технічними культурами за вересень-жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт №813/21-22-12-01/31332719 (а.с. 10).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФГ «Урожай-ІІ» п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати позивачем самостійного визначеного грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Так, під час перевірки контролюючий орган врахував, що податкова декларація з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9198309199 за вересень 2016 року та розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9198302438 подані позивачем 20.10.2016 року.

Водночас, суму податку у розмірі 868 350,65 грн. позивач перерахував до бюджету 31.10.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 1 день; суму податку у розмірі 59 500 грн. перерахував до бюджету 02.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 3 дні; суму податку у розмірі 211 650 грн. перерахував до бюджету 28.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 29 днів; суму податку у розмірі 36 549,9 грн. перерахував до бюджету 30.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 31 день.

Також, перевіркою встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9223720054 за жовтень 2016 року та розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9223719281 подані позивачем 21.11.2016 року.

Разом з цим, суму податку у розмірі 439 412,9 грн. позивач перерахував до бюджету 15.12.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 15 днів.

На підставі виявлених порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017 року №0015951201, яким за затримку сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість до тридцяти днів у загальному розмірі 1 578 913,55 грн. застосував до позивача штраф у розмірі 157 891,36 грн. (а.с. 12), №0015961201, яким за затримку сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість більше тридцяти днів у загальному розмірі 36 549,9 грн. застосував до позивача штраф у розмірі 7 309,9 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, порядку надсилання акту перевірки та прийняття і надсилання платнику податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про визнання нечинними рішень відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки перевіркою встановлено несвоєчасність перерахування платником самостійно визначених грошових зобов'язань, а незначні недоліки контролюючого органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень не свідчать про безумовну невідповідність рішень відповідача вимогам закону та наявність підстав для визнання їх нечинними, обставини для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз наведених норм показав, що адміністративний суд наділений повноваженнями захисту порушених прав чи інтересів, зокрема, юридичних осіб з боку суб'єкта владних повноважень.

Реалізуючи завдання адміністративного судочинства, суд має перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження за позовом, на їх відповідність вимогам закону, критерію обґрунтованості тощо.

Так, предметом спору у цій справі є протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.06.2017 року №0015951201 про застосування до Фермерського господарства «Урожай-ІІ» штрафу у сумі 157 891,36 грн., №0015961201 про застосування штрафу у сумі 7 309,98 грн.

Проте, під час вирішення спору суд першої інстанції не надав належну правову оцінку вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень та не перевірив ці рішення згідно правил, передбачених у ст. 2 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).

Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 209.2.4 п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Так, згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 49.21 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.

За правилами п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку.

Згідно із ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, оскільки особливості спеціального режиму оподаткування не визначають порядок та строки подання звітності відповідним платником, згідно із ст. 203 Податкового кодексу України правила звітування мають застосовуватись з урахуванням положень Кодексу для подання звітності за звітний місячний термін.

Разом з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно акту перевірки та відомостей картки особового рахунку платника (29-33), 20.10.2016 року Фермерське господарство «Урожай-ІІ» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9198309199 за вересень 2016 року та розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9198302438.

В силу приписів п. 57.1 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України останнім днем строку для перерахування платником податку до Бюджету є 30.10.2016 року (неділя).

Колегія суддів враховує, що наведені правила податкового законодавства не містять застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно пунктом 49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, визначеним у ст. 4 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскільки останній день строку для погашення податкового зобов'язання припадає на вихідний день, цей строк переносить на перший робочий день після вихідного.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 126, 203 Податкового кодексу України, у разі несплати грошового зобов'язання, термін затримки виконання платником податкового зобов'язання має відраховуватись з наступного дня після останнього дня строку сплати податку, тобто з 01.11.2016 року.

Так, суму податку у розмірі 868 350,65 грн. позивач перерахував до бюджету 31.10.2016 року, тобто в межах строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Суму податку у розмірі 59 500 грн. позивач перерахував до бюджету 02.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 2 дні; суму податку у розмірі 211 650 грн. перерахував до бюджету 28.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 28 днів; суму податку у розмірі 36 549,9 грн. перерахував до бюджету 30.11.2016 року, чим порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 30 днів.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивачем допущено затримку до 30 днів у перерахуванні до Бюджету податку згідно поданої декларації з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9198309199 за вересень 2016 року та розрахунку сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9198302438, у сумі 59 500 грн., 211 650 грн., 36 549,9 грн.

Також, згідно акту перевірки та відомостей картки особового рахунку платника (29-33), 21.11.2016 року Фермерське господарство «Урожай-ІІ» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9223720054 за жовтень 2016 року та розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9223719281.

В силу приписів п. 57.1 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України останнім днем строку для перерахування платником податку до Бюджету є 30.11.2016 року.

Отже, перерахувавши суму податку у розмірі 439 412,9 грн. до бюджету 15.12.2016 року, позивач порушив строки погашення самостійно визначеного зобов'язання на 15 днів згідно поданої декларації з податку на додану вартість за кодом 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) №9223720054 за жовтень 2016 року та розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10), №9223719281.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість застосування до позивача штрафу за порушення строків погашення зобов'язання (до тридцяти днів) згідно податкового повідомлення-рішення від 09.06.2017 року №0015951201 лише у сумі 71 056,29 грн. та неправильність нарахувань в іншій частині рішення.

Водночас, безпідставним є застосування до позивача штрафу, виходячи з 20% від грошового зобов'язання у сумі 36 549,9 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.06.2017 року №0015961201.

При цьому, колегія суддів враховує, що визначення розміру санкцій є дискреційним повноваженням суб'єкта владних повноважень і під час розгляду справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень суд має надати оцінку цьому рішенню на предмет його відповідності закону таким чином, щоб не відбулось втручання у виключні функції відповідача.

Суд може вказати суб'єкту владних повноважень на неправильність визначення рівня відповідальності платника, але не визначати замість контролюючого органу розмір зобов'язань, що підлягають до сплати у зв'язку із порушенням норм податкового законодавства.

У зв'язку із чим, оскільки відповідач під час перевірки дійшов помилкового висновку про те, що за порушення позивачем терміну перерахування до бюджету грошового зобов'язання у сумі 36 549,9 грн. до платника має бути застосований штраф, виходячи з 20% від суми цього зобов'язання, а визначення судом належного до сплати штрафу фактично призведе до перебирання функцій контролюючого органу, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 року №0015961201 має бути скасовано у повному обсязі.

Водночас, суд першої інстанції надав правильну оцінку необґрунтованим доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки і прийняття податкових повідомлень-рішень.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано те, що відповідно до п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За таких обставин, оскільки предметом камеральної перевірки позивача були інші питання, ніж зазначені в абз. 1 п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що проведення цієї перевірки протягом 1095 днів, що настали після подання позивачем звітності з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2016 року, у повній мірі відповідає правилам податкового законодавства.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Наведені правила податкового законодавства в частині надсилання акту перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення направлені насамперед на доведення платнику виявлених під час перевірки порушень та його забезпечення можливістю надати відповідні заперечення на акт, їх врахування під час прийняття контролюючим органом рішення щодо наявності підстав для визначення грошового зобов'язання, нарахування штрафу, пені тощо.

Отже, на думку колегії суддів, оскільки позивач був забезпечений можливістю надати відповідні заперечення на акт, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті після сплину десятиденного терміну після вручення платнику акту перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивача про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам закону з наведених підстав.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що під час розгляду справи апеляційний суд встановив порушення судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги та ухвалити рішення з урахуванням встановлених обставин справи.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є висновок суду про неправомірність і скасування рішень суб'єкта владних повноважень, колегія суддів, керуючись ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та ухвалити судове рішення з дотриманням приписів п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС.

При цьому, доводи доповнень до апеляційної скарги апеляційним судом не приймаються до уваги, враховуючи закінчення строку для їх подання та відсутність обґрунтувань для їх прийняття.

Враховуючи викладене, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем строків розрахунку з Бюджетом знайшли своє підтвердження в частині, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позову.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, оскільки судове рішення у цій справі ухвалене на користь Фермерського господарства «Урожай-ІІ» шляхом часткового задоволення позову, колегія суддів вважає, що позивачу мають бути присуджені здійснені ним документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених вимог, що складає 56,99% розміру задоволених вимог, а саме у сумі 4 750,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Урожай-ІІ» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Фермерського господарства «Урожай-ІІ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.06.2017 року №0015961201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.06.2017 року №0015951201 в частині застосування штрафу у сумі 86 835,07 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Урожай-ІІ» (код ЄДРПОУ 31332719) судові витрати у сумі 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 6 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.05.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

А.І. Бітов