Постанова № 73735597, 25.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ПАТ «Миколаївобленерго» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0006045701, яким до позивача застосований штраф за затримку реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

В обґрунтування позову було зазначено, що в рамках камеральної перевірки протиправно перевіряти питання строків подання на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних. Крім того, період, який був охоплений камеральною перевіркою, раніше неодноразово перевірявся відповідачем і ним не було виявлено жодних порушень, а тому повторна перевірка платника податків за один і той самий період суперечить приписам Податкового кодексу України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2017 року відповідач склав акт №246/28-10-49-06/23399393 про результати камеральної перевірки позивача з питань дотримання граничного терміну реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних за період виписки з 01 до 31.10.2015 року, з 01 до 31.01.2016 року та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у звітних періодах в грудні 2015 року і березні 2016 року (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки, позивачем було порушено ст.201 п.201.10 ПК України, що виявилось у несвоєчасній реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 6407,53 грн..

На підставі акту перевірки відповідач 08.08.2017 року прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0006045701, яким до позивача були застосовані штрафи:

- за затримку реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму 6407,46 грн. застосований штраф в розмірі 1281,44 грн.;

- за затримку реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму 0,07 грн. застосований штраф в розмірі 0,02 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач в рамках камеральної перевірки правомірно перевіряв часові межі подання позивачем розрахунків коригування до податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує несвоєчасність реєстрації ним розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а обґрунтовує свої вимоги лише відсутністю у відповідача повноважень на перевірку своєчасності такої реєстрації під час камеральної перевірки. Також позивач зазначає, що раніше проведені перевірки не виявили порушень з його боку, а тому відповідач не може повторно перевіряти одній й ті ж самі обставини.

Такі ж доводи наведені і в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.75.1.1 ст.75 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII до наведеної норми були внесені зміни і вона була викладена в наступній редакції: камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Також наведену норму було доповнено абзацом другим такого змісту: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, з 01.01.2017 року предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів перевірку позивача в липні 2017 року, тобто вже після внесення змін до ст.75 п.75.1 пп.75.1.1 ПК України, а тому правомірно та обґрунтовано перевіряв часові межі подання позивачем розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи позивача про протиправність перевірки відповідачем строків подання на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних в рамках камеральної перевірки, є безпідставними.

Щодо посилання позивача на повторну перевірку відповідачем періоду, який раніше вже неодноразово перевірявся, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та поданих відповідачем письмових доказів, зокрема актів попередніх перевірок позивача та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, питання своєчасності подання позивачем розрахунків коригування за жовтень 2015 року та січень 2016 року не досліджувалось, штрафні (фінансові) санкції до позивача за такі порушення не застосовувались.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень в діях відповідача під час проведення камеральної перевірки.

Оскільки порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи судом першої інстанції допущено не було, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26 квітня 2018 року.