Постанова № 73735389, 26.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1248/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Пліша М.А., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (суддя першої інстанції Карпяк О.О., м. Львів, повний текст виготовлено 16.01.2018),

В С Т А Н О В И В :

25 вересня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.08.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2017 року № НОМЕР_1. Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дрогобич, вул. Коцюбинського, 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 640 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилася ГУ ДФС у Львівській області та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що позивач на час проведення фактичної перевірки не мав діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, а отже не мав права зберігати алкогольні напої.

Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Представник апелянта ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі направлень від 25.07.2017 №679 та №680 та наказу №3150 від 25.07.2017 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2) з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95 ВР від 19.12.1995 та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів. В результаті проведеної перевірки складено акт № 13/262/4000/НОМЕР_2 від 27.07.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року. Відповідно до вказаної норми зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання внесено до Єдиного реєстру. Під час перевірки встановлено зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру.

На підставі акта перевірки, 07.08.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0007644001 форми «ПС», яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 36 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі Закон №481/95-ВР) передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно ч. 39 ст. 15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

За приписами абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Статтею 1 цього Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до п. 1.1. Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності повязаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у субєкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру. ФОП ОСОБА_1 не отримував ліцензії на продаж чи виробництво алкогольних напоїв, відтак, в даному випадку внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання не передбачено чинним законодавством, так само як і не можливо застосувати штрафні санкції, оскільки ліцензія не видавалась, відсутній повноважений орган на прийняття такого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 11.04.2018 (справа П/811/474/17).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач зберігав алкогольні напої за місцем здійснення торгівлі, однак станом на час проведення перевірки торгівлю цими алкогольними напоями не здійснював та ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не отримував, то у нього не має підстав для включення вказаного місця до Єдиного реєстру, а рішення відповідача про застосування фінансових санкцій є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О СТ А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 813/3263/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяО.О. Большакова

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 03 травня 2018 року.