Вирок № 73735273, 03.05.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1792/18

кримінальне провадження

№1-кп/489/430/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта з угодою про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1, 1981 року 09 місяця 23 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України,

за участю:

прокурора Докторович Т.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

встановив:

ОСОБА_1 за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, у невстановленому місці та час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою не менш ніж 8,535 г (у висушеному стані 8,535 г) та особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований (в перерахунку на суху речовину), вагою не менш ніж 0,0261 г, які у подальшому перевіз до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, де став незаконно зберігати їх для власного вживання без мети збуту.

14.03.2018 під час проведення санкціонованого обшуку за вказаним місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою 8,535 г (у висушеному стані) та особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований (в перерахунку на суху речовину), вагою 0,0261 г, які він незаконно придбав, перевіз і зберігав за місцем свого проживання без мети збуту для власного вживання.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_1, за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, у невстановленому місці та час незаконно придбав прекурсор – ангідрид оцтової кислоти, вагою не менш ніж 1,252 г, який він незаконно придбав, перевіз та став зберігати за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою подальшого використання для виготовлення наркотичних засобів.

14.03.2018 за місцем проживання ОСОБА_1 проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено прекурсор – ангідрид оцтової кислоти, вагою 1,252 г.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 311 КК України, а саме незаконне придбання, перевезення та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

Також, 14.03.2018 (точний час у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, надав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщення кухні своєї квартири для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого, який вказані особи довели до вживання шляхом підігріву та вжили його шляхом внутрішньовенних ін’єкцій.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 317 КК України, а саме надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєних кримінальних правопорушеннях визнав повністю та розкаявся у вчиненому.

Між обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, та прокурором Докторович Т.В. 30.03.2018 у кримінальному провадженні № 12018150040000991 укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до умов угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України.

ОСОБА_1 беззастережно визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 311 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, за ч. 1 ст. 317 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 повністю визнав провину у скоєних кримінальних правопорушеннях, щиро розкаявся, не судимий, сторонами угоди узгоджено звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст.ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2 та прокурор Докторович Т.В. просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, злочини у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину, відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений в присутності захисника та прокурор повністю усвідомлюють зміст угоди про визнання винуватості, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочинів, які вчинив ОСОБА_1

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості на підставі якої обвинуваченого ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 374, 376, 469-475 КПК України, суд -

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 30 березня 2018 року між прокурором Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України і призначити йому, узгоджене сторонами угоди наступне покарання:

за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 311 КК України у вигляді 1 року обмеження волі;

за ч. 1 ст. 317 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази згідно постанови Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області від 27.03.2018, винесеної старшим слідчим капітаном поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12018150040000991 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 2288 грн. на користь держави в особі ГУ ДКСУ в Миколаївській області (р/р № 31118115700005, відкритий в УК у м. Миколаєві/Ленінський район, МФО 826013, код ЗКПО 37992781, КБК 24060300).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Суддя І.В. Коваленко