Рішення № 73734731, 03.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1653/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) 03.04.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку його пенсії;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 06.09.2014 з урахуванням грошового забезпечення, з якого призначається пенсія: матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні основної відпустки, нарахованої в листопаді 2012 року в сумі 6270,20 грн., грошової винагороди, нарахованої у грудні 2012 року в сумі 500,00 грн., грудні 2013 року в сумі 500,00 грн. та у серпні 2014 року в сумі 2000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що його було звільнено з військової служби та ГУПФ України в Чернігівській області призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Однак, відповідачем розрахунок пенсії був здійснений без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення за 2012 рік та грошової винагороди за 2012-2014 роки. Зазначив, шо оскільки з вказаних сум ним було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то вони відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Ухвалою судді від 05.04.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення та грошова винагорода не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії, відносяться до разових платежів і мають характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, тому у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу. Крім того, довідка на яку робить посилання позивач, як на підставу для перерахунку його пенсії, не відповідає встановленій законодавством формі та містить інформативний характер.

Також, відповідач вказує на пропущення ОСОБА_1 строків звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, з 06.09.2014 перебуває на обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 51% грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2018 ОСОБА_1 пенсія перерахована з врахуванням таких складових грошового забезпечення, за нормами чинними станом на 01.01.2016: посадовий оклад – 3600,00 грн.; оклад за військове звання – 2200,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) – 2320,00 грн.; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (15%) – 540,00 грн.; премія (1,03%) – 89,20 грн. Всього: 8749,20 грн. Розмір пенсії становить 4462,00 (8749,20*51%).

Відповідно до заяви ОСОБА_1, Ліквідаційною комісією УМВС України в Чернігівській області було надіслано позивачу довідку про суми матеріальної допомоги на оздоровлення та разової грошової винагороди, нарахованої позивачу за період з 01.09.2012 по 31.08.2014 (а.с. 17).

Ознайомившись з її змістом ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії на підставі долученої до неї вищевказаної довідки, з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні основної відпустки нарахованої в листопаді 2012 року, грошової винагороди, нарахованої у грудні 2012 року, грудні 2013 року та у серпні 2014 року, які, на його думку, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується пенсія.

Листом від 26.03.2018 за № 2032/03/П-12 ГУПФ України в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки законодавством України, що регулює спірне питання, не передбачено обчислення пенсії з розміру вищевказаних виплат. Крім того, вказані виплати не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Також, вони не є обов’язковими щомісячними виплатами, не мають постійний характер, тому не повинні включатись в довідку для обчислення пенсії. Відповідачем зазначено, що пенсія ОСОБА_1 виплачується на виконання рішення суду (а.с. 9-11).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В Рішенні від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»(справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262; у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі – Постанова № 1294; чинною в період служби позивача) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням, одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі – Інструкція; в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служб.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою №1294 та Інструкцією.

Так, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення (п. 2.16.1 Інструкції, підпункт 3 пункту 5 Постанови № 1294).

Відповідно до п. 2.16.3 Інструкції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Тобто, зазначена виплата є видом грошового забезпечення, яке відповідно вимог Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, статтею 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення, нарахована ОСОБА_1 протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а (щодо щомісячної додаткової грошової винагороди), від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 (щодо матеріальних допомог), постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 495/6612/16-а, від 22.03.2018 у справі № 604/319/17, від 28.02.2018 у справі № 522/9660/16-а, від 20.03.2018 у справі № 683/2837/16-а, від 20.02.2018 у справі № 346/2949/17.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача на підставі наданих додаткових документів, відповідно до положень статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В матеріалах справи міститься копія довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області від 13.02.2018 № 880/124/21/01-2018 про суми матеріальної допомоги на оздоровлення та разової грошової винагороди, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.09.2012 по 31.08.2014, тобто за останні 24 місяці перед місяцем звільнення, оригінал якої було надано позивачем до ГУПФ в Чернігівській області під час звернення із заявою для перерахунку пенсії, в якій зазначено про виплату позивачу такого виду грошового забезпечення як матеріальна допомога на оздоровлення (в листопаді 2012 року – 6270,20 грн.), із якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та яка не врахована при розрахунку пенсії позивача (а.с. 17).

Тобто, в даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з доданими до неї документами, що підтверджують розмір фактично отриманих у складі грошового забезпечення сум, які безпідставно не враховані пенсійним органом під час призначення пенсії позивачу.

При цьому, щодо доводів відповідача, що вищевказана довідка не може бути підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1, суд зазначає, що відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Аналогічні норми викладені в пункті 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.04.2014 у справі № 21-484а13.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи відповідача, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду з позовом, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що позивачу початково було призначено пенсію з врахуванням не всіх складових грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний соціальний внесок, про що він дізнався лише в листопаді 2017 року, суд вважає, що ОСОБА_1 строк звернення до суду не є пропущеним.

При цьому, судом враховано, що ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на призначення пенсії за віком у правильному розмірі. Ухиляючись від здійснення перерахунку цієї пенсії, ГУПФ України в Чернігівській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В свою чергу, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про перерахунок пенсії з врахуванням грошових винагород, нарахованих в грудні 2012 року, грудні 2013 року та серпні 2014 року, враховуючи таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вбачається із наданої позивачем довідки, в грудні 2012 року, грудні 2013 року та серпні 2014 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено разові грошові винагороди в сумі 500,00 грн., 500,00 грн. та 2000,00 грн. відповідно, які не мали постійного (щомісячного) характеру.

Тобто, вказана грошова винагорода, яка передбачена наказом № 889, має тимчасовий характер, оскільки її виплата дозволена за наявності наказу начальника УМВС України в Чернігівській області, у межах затвердженого фонду грошового забезпечення, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 15.10.2013 у справі № 21-368а13.

Щодо дати, з якої відповідач повинен провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи пенсію позивачу було призначено 06.09.2014. При цьому, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії 28.02.2018. Враховуючи вищевикладені положення статті 63 Закону № 2262, суд вважає, що позивачу має бути здійснений перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач - ГУПФ України в Чернігівській області не довів суду правомірності своїх дій та рішень. Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. М.Мотори, 21, с. Семенівка, Чернігівська область, 15400) у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 13.02.2018 № 880/124/21/01-2018.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. М.Мотори, 21, с. Семенівка, Чернігівська область, 15400) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2017 року, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого була нарахована пенсія матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 6270,20 грн., відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 13.02.2018 № 880/124/21/01-2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. М.Мотори, 21, с. Семенівка, Чернігівська область, 15400) судові витрати в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна