Постанова № 73733640, 24.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 р. Справа № 820/1965/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Шаталовій Н.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС ту Харківській області в якому просить суд визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-аналітичного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Харківській області; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1015/Д/20-40-04-02-24 від 07.02.2018 року, оформлене листом про відмову ОСОБА_3 у призначенні на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-аналітичного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Харківській області; зобов'язати ГУ ДФС у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.01.2018 року про призначення його на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-аналітичного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Харківській області з урахуванням того, що до позивача не застосовуються критерії, визначені п.7 ч.1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до позивача не застосовуються критерії, визначені п.7 ч.1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», періоди та посади, які обіймав ОСОБА_3 сукупно не підпадають під вимоги вказаного закону, оскільки центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику є міністерство, тоді як в період з 19.03.2012р. по 18.03.2013р. позивач обіймав посаду в ДПС України, яка не має ознак формування державної політики, а направлено виключно на її реалізацію. Крім того, відповідач відмовляючи ОСОБА_3 в призначенні на посаду не надав доказів вчинення позивачем будь яких протиправних дій, які б були спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

В судовому засідання представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, пославшись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

29 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ ДФС у Харківській області з заявою щодо прийняття на службу до податкової міліції та призначення на посаду старшого оперуповноваженого з ОВС оперативно-аналітичного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області. Одночасно з цим, позивач подав заяву про надання згоди на проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно нього, зазначивши, що заборони, передбачені ч.ч. 3 та 4 ст.1 вказаного закону до нього не застосовуються.

Листом від 07.02.2018р. ГУ ДФС у Харківській області повідомило позивача про результати розгляду його заяви від 29.01.2018р., зазначивши, що в результаті перевірки встановлено, що у період з 19.03.2012р. по 18.03.2013р. позивач обіймав посаду заступника начальника директора Департаменту – начальника управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Департаменту податкового контролю ДПС України, у період з 19.03.2013р. по 18.02.2014р. – заступника директора Департаменту – начальника управління податкового аудиту Департаменту податкового та митного аудиту Міністерства доходів і зборів України. Як наслідок, перебування у зазначений період на вказаних посадах, які підпадають під критерій, визначений п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади», є підставою для відмови у призначенні на посаду, на яку претендував позивач.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про очищення влади» №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (ч.3 ст.1 зазначеного Закону).

Пунктом 6 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

Пунктом 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Судом встановлено, не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_3 у період часу з 19.03.2012р. по 18.03.2013р. обіймав посаду заступника начальника директора Департаменту – начальника управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Департаменту податкового контролю ДПС України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Статтею 16 вказаного Закону визначено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади, серед іншого, є внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність (ст.17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

Пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженим Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011р. визначено, що ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Пунктом 3 зазначеного Положення передбачено, що основними завданнями ДПС України є внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави стверджувати, що Державна податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади, який забезпечував реалізацію єдиної державної податкової політики, в силу завдань, покладених на нього брав участь у забезпеченні формування податкової політики держави, а отже перебування на посаді керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу такого органу підпадає під критерій, визначений п.7 ч.1 ст.3 Закону України №1682-VII.

Оскільки позивач з 19.03.2012р. по 18.03.2013р. обіймав посаду заступника начальника директора Департаменту – начальника управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Департаменту податкового контролю ДПС України, а з 19.03.2013р. по 18.02.2014р. посаду заступника директора Департаменту – начальника управління податкового аудиту Департаменту податкового та митного аудиту Міністерства доходів і зборів України, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_3 застосовуються заборони, визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», а неточність термінології не спростовує наявності підстав для застосування до позивача вказаних заборон.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у призначенні на посаду не надав доказів вчинення позивачем будь яких протиправних дій, які б були спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, суд зазначає, що в силу положень ст.3 Закону України №1682-VII сам факт перебування позивача на певних посадах у певний період часу, визначених частиною 1 вказаної статті є достатньою підставою для застосування до позивача заборон, визначених ст.1 вказаного Закону.

З урахуванням вищезазначеного, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 02 травня 2018 року.

Суддя О.В.Шевченко