Рішення № 73733521, 02.05.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

02.05.2018 227/1521/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Левченка А.М.,

секретаря с/з - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької області в порядку окремого провадження суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заінтересована особа Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, про встановлення факту народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року заявники звернулися до суду із зазначеною заявою, в якій просили встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Донецьк дитини чоловічої статі від батьків: матері - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.09.2009 року, актовий запис №775. ІНФОРМАЦІЯ_3 р. в Комунальній установі «Центральна міська клінічна лікарня №24 міста Донецька» в них народилась дитина чоловічої статті, вагою 2950 грамів. Сина назвали ОСОБА_4.

При зверненні до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області їм було повідомлено, що неможливо зареєструвати народження дитини та письмово відмовлено, оскільки документи, які видані на території, не підконтрольній Україні, не приймаються органами державної влади, у зв'язку з чим, вони змушені звернутись до суду з даною заявою.

Встановлення даного факту необхідно для подальшої державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження за зразками чинного законодавства України.

Заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, та повідомив суд про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 року матір'ю якого є ОСОБА_2, не виявлено.

Суд, розглянувши справу у межах заявлених вимог, дослідивши письмові документальні докази, представлені в обґрунтування заяви, вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, з заявами про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Таким чином, заявники, які є батьками народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 року дитини чоловічої статі, мають право звернутися до суду з відповідною заявою.

На підтвердження факту народження дитини заявниками додано до заяви: копію дублікату медичного свідоцтва про народження №164 від 27.02.2018 року, згідно якого у громадянки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася дитина - хлопчик; копію протоколу ультразвукового дослідження ІІІ триместру 36 неділь, з інформації яких вбачається, що ОСОБА_2 була вагітна, передбачувана дата пологів 20.02.2018 р.

Крім цього, суд бере до уваги додані до матеріалів справи фотокартки, на яких зображені заявник, заявниця та народжена дитина.

До матеріалів справи долучена відмова Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у проведенні державної реєстрації народження дитини № 15.32-1148 від 27.03.2018 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

За приписами ч. 1 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на наведену норму закону, надані заявниками копія дублікату медичного свідоцтва про народження № 164 від 27.02.2018 року, згідно якого у громадянки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася дитина - хлопчик; копія протоколу ультразвукового дослідження ІІІ триместру 36 неділь, з інформації яких вбачається, що ОСОБА_2 була вагітна, передбачувана дата пологів 20.02.2018 р., є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Крім цього, форма даного медичного документу не відповідає формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року №545.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Крім того, факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року у матері - ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3, дитини чоловічої статі підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями, на яких вони зображені разом з дитиною.

З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт народження , приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту народження та з метою захисту прав і свобод заявників, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб отримати свідоцтво про народження, виданого державним органом України.

Суд враховує й те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 15.09.2009 року, року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м.Донецьку Донецької області складено відповідний актовий запис №775 та видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 133 Сімейного кодексу України передбачено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, то слід встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року дитини чоловічої статі у м. Донецьк від батьків: матері -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

При цьому суд звертає увагу заявників на позицію Верховного суду України, викладену в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року, згідно якої рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.

В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

У порядку ч.4 ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 81, 263, 264, 273, 293, 315-319,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заінтересована особа Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Донецьк, Україна, дитини чоловічої статі від батьків: мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_1;

Заявник: ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_5 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2;

Заінтересована особа: Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місце знаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, буд.83, ЄДРПОУ 23356225.

Повний текст рішення складено 02.05.2018 року.

Суддя А.М. Левченко

02.05.2018