Постанова № 73732978, 02.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/25764/17

Провадження № 22-ц/772/784/2018

Категорія: 50

Головуючий у суді першої інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Романюк Л.Ф. у м. Вінниці за відсутності учасників справи, повний текст якого складено 12 лютого 2018 року,

у цивільній справі № 127/25764/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є їх з відповідачем спільною дитиною. Син з дня розлучення сторін і по сьогоднішній день проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 липня 2011 року у справі №2-2365/11 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Витрати позивача на забезпечення дитини, а саме: харчування, лікування, одяг, навчання, значно збільшились через девальвацію національної валюти, що ще більш ускладнює її матеріальне становище. Через свою хворобливість, (діагноз - затримка росту конституційного ґенезу та пролакс нюхального клапану) син постійно відвідує поліклініки та потребує регулярних медичних процедур і повноцінного харчування, особливо вживання морепродуктів, що призводить до додаткових витрат.

Крім того, дитина відвідує гімназію №2 та репетиторів з основних шкільних предметів, а це потребує ще більших витрат, які самостійно забезпечити позивач не в змозі.

З урахуванням викладеного, позивач просила збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина до 11 920 грн., оскільки з часу прийняття попереднього рішення суду про стягнення аліментів, матеріальне становище відповідача значно покращилось, він займається підприємницькою діяльністю з перевезення вантажів та загальний дохід відповідача становить 1500 доларів США.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 01.07.2011 року № 2-2365/11.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач відповідно до розміру доходу, який він отримує може надавати допомогу (сплачувати аліменти) в збільшеному розмірі, однак не в такому розмірі, як просить позивач, оскільки розмір аліментів, які вона просить стягувати на неповнолітнього сина є непомірно великим, оскільки нею не доведено факту отримання відповідачем заробітної плати в розмірі 1500 доларів США, про що зазначено в позовній заяві.

Судом взято до уваги, що відповідач по справі отримує нерегулярний дохід, оскільки займається підприємницькою діяльністю поза межами України, та згідно встановлених в судовому засіданні обставин може сплачувати аліменти в розмірі 1000 грн. на дитину, що є максимально наближеним до прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, який складає з 1 січня 2018 року 1860 грн.

Не погодившись із рішенням, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, його прийняття з порушенням норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не погоджується із вказаним рішення в частині прийняття судом рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина в розмірі 1000 грн.

На думку скаржника суд при прийнятті рішення не врахував стан здоров'я їхнього з відповідачем сина, чим порушив норми ст. 182 СК України. Крім того, судом не враховано необхідність здійснення витрат на репетиторів сину, що також потребує значних витрат.

Вважає, що розмір аліментів в сумі 1000 грн. є недостатнім для забезпечення достатнього рівня життя, який необхідний для фізичного розвитку дитини, так як визначений судом розмір аліментів навіть не забезпечить дитині необхідне для нормального розвитку харчування з врахуванням його захворювання, не враховуючи інші необхідні для дитини витрати.

Відповідач ОСОБА_4 відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Згідно відомостей Центру адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради наданих на запит суду першої інстанції, інформація про фізичну особу ОСОБА_4 в реєстрі територіальної громади міста Вінниці відсутня. Рекомендовані поштові повідомлення надіслані судом за останнім відомим місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1, були повернуті відділенням поштового зв'язку за закінчення встановленого строку зберігання. Виклик відповідача до Вінницького міського суду Вінницької області було здійснено через оголошення, розміщене судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176200 грн.), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану ВМУЮ Вінницької області 22 серпня 2005 року, актовий запис №2448 (а.с.4).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 липня 2011 року, справа №2-2365/11 позов ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.7-8).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_4 в розмірі 650 грн. на дитину є недостатнім, оскільки з часу призначення аліментів син сторін подорослішав та потребує більшого матеріального забезпечення, також суд взяв до уваги реальні можливості відповідача і потреби його неповнолітнього сина, і те, що обов'язок утримувати неповнолітніх дітей є обов'язком обох його батьків, тому прийшов до висновку, що сума аліментів в розмірі 1000 грн. буде обґрунтованою та законною.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції й відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з того, що підстави збільшення розміру аліментів до суми 11 920 грн. відсутні, оскільки позивачем не доведено факту отримання відповідачем доходу в розмірі 1500 доларів США внаслідок зайняття підприємницькою діяльністю за межами України. Разом з тим, враховуючи інтереси дитини, засади справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов'язок обох батьків по її утриманню, стягувані судом в даний час аліменти - 650 грн. є недостатньою сумою для утримання дитини, оскільки прожитковий мінімум для дитини становить 1860 грн., суд збільшив розмір аліментів до 1000 грн. щомісяця, до повноліття дитини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу про зміну (поліпшення) матеріального стану відповідача, який на даний час займається підприємницькою діяльністю за межами України та отримує нерегулярний дохід.

Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено можливість сплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітнього сина в сумі 11 920 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував стан здоров'я дитини, а саме що вона потребує регулярних медичних процедур і повноцінного харчування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі витрати є додатковими, викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) та згідно з ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Посилання позивача на те, що суд не звернув уваги на ті обставини, що відповідач тривалий час працює за кордоном, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити працевлаштування відповідача за межами України.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.