Ухвала суду № 73732966, 02.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/8617/18

Провадження №1-в/127/275/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого до засудження у Вінницькій області Шаргородського району с. Пасинки по вул. Жовтневій, буд. 6а, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3,

по даній справі засуджений: 18.05.2015 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2016 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення з 29.12.2014 року по 17.09.2015 року, з розрахунку одинь день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора Озерського Е.Е.,

представника Державної установи «Вінницька установа

виконання покарання (№1)» ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 на підставі ст. 81 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", станом на 10.04.2018 року відбув 1/2 строку покарання, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За час відбування покарання стягнень не мав, чотири рази заохочувався.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 просить клопотання задовольнити та звільнити умовно-достроково від відбування покарання засудженого ОСОБА_2. Пояснила, що наразі засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", станом на 10.04.2018 року відбув 1/2 строку покарання, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За час відбування покарання стягнень не мав, чотири рази заохочувався, був працевлаштований. На даний час він має постійне місце проживання, про що суду надано відповідну довідку про реєстрацію місця проживання засудженого.

Засуджений ОСОБА_2 пояснив, що він відбув 1/2 строку покарання. За час відбування покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" чотири рази заохочувався, стягнень немає, був працевлаштований. Важає, що сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Просить клопотання задовольнити.

Представник Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що засуджений протягом строку відбування покарання в установі був працевлаштований та отримував заробітну плату, відшкодовував завдану шкоду згідно виконавчих листів, за сумлінну поведінку та ставлення до праці 4 рази був заохочений адміністрацією установи, стягнень немає, характеризується позитивно, наявна заборгованність в розмірі 8 000 грн. за виконавчим листом, який надійшов до установи нещодавно. Вважає, що засуджений став на шлях виправлення, а тому не заперечує проти задоволення клопотання. Адміністрацією установи в квітні 2018 року було відмовлено у внесенні подання про умовно-дострокове звільнення в зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження місця проживання після звільнення з місць позбавлення волі, оскільки відповідь на запит установи на час розгляду даного питання не надійшла.

Прокурор Озерський Е.Е. просить відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що засуджений вчинив тяжкий злочин, під час судового розгляду справи свою вину не визнавав, на даний час шкоду відшкодував не в повному обсязі. Вважає, що засуджений не довів своє виправлення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області, згідно якого він засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Вирок набрав законної сили 17.09.2015 року та звернутий до виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2016 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення з 29.12.2014 року по 17.09.2015 року, з розрахунку одинь день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку покарання рахується з 29.12.2014 року, кінець строку покарання 10.04.2022 року.

Станом на 10.04.2018 року засуджений відбув 1/2 частини покарання, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України.

26.04.2018 року комісія установи прийняла рішення про відмову у внесенні подання про умовно-дострокове звільнення в зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження місця проживання після звільнення з місць позбавлення волі, оскільки на час розгляду даного питання відповідь на запит установи з органів поліції не надійшла.

Однак, суд зазначає, що захисником в судовому засіданні було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи від 26.04.2018 року №623, видану виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається із заяви засудженого від 02.02.2018 року, яка міститься в матеріалах особової справи засудженого, саме за цією адресою має намір проживати засуджений у випадку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Частинами 1- 3 статті 81 КК України встановлено, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому таке звільнення може бути застосоване до засуджених після фактичного відбуття ними не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Разом з тим, висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клоаотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Засуджений з 29.12.2014 року по даний час відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Засуджений був працевлаштований в установі на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу відповідно до витягу з наказу № 158 від 09.10.2015 року. Відповідно до витягу з наказу № 116 від 30.06.2016 року переміщено засудженого на посаду столяра.

За сумліну поведінку і ставлення до праці, засудженний був заохочений 21.06.2016 року та 24.01.2017 року.

За виконання покладених обов'язків і додержання правил поведінки, засудженний був заохочений 13.10.2017 року та 11.01.2018 року.

Дисциплінарних стягнень засуджений ОСОБА_2 немає.

Як вбачається з характеристики засудженого від 12.04.2018 року за час відбування покарання в установі засуджений характеризується позитивно, працевлаштований, за сумліну поведінку та ставлення до праці заохочувався адміністрацією установи, порушення режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. Виконує передбаченні законом вимоги персоналу установи. Заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує та робить для себе належні висновки. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення». Підтримує соціально-користні зв'язки з рідними. Згідно рішення суду має три виконавчі листи, з яких два виконавчі листи виконано і шкоду відшкодовано повністю, третій виконавчий лист виконано частково, підлягає стягненню із засудженого 8 000 грн. 28 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Враховуючи встановлені обставини, особу засудженого, суд приходить до переконання, що факт виправлення засудженого через сумлінну поведінку та ставлення до праці відповідає фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про виправлення засудженого, що, в свою чергу, надає йому право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Виходячи з приписів ст. 81 КК України, вирішальним є саме виправлення засудженого, що доводиться сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання у виправній установі.

Суд зазначає, що працевлаштування, а також неодноразові заохочення та відсутність дисциплінарних стягнень, доводять виправлення засудженого в розумінні положень ч. 2 ст. 81 КК України, так як для такого висновку наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення.

Що стосується виконавчого листа на суму 13 591 грн. 38 коп., який відшкодовано на суму 5 097 грн. 10 коп., та згідно якого із засудженого підлягає стягненню 8 000 грн. 28 коп. суд зазначає, що дана обставина не є підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні особи, оскільки у випадку умовно-дострокового звільнення засуджений зможе продовжити виплату коштів згідно виконавчого листа. Крім того, суд зазначає, що два виконавчі листи про стягнення коштів із засудженого на даний час виконано, заборгованностей за виконавчими листами немає.

Як вбачається зі змісту клопотання, в ньому ставиться питання про звільнення умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Шаргородського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 286 КК України, питання про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання не ставиться, тому суд розглядає дане клопотання в межах звільнення умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, згідно положень ч. 3 ст. 55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що встановлені обставини в їх сукупності свідчать про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, тому клопотання слід задовольнити та умовно-достроково звільнити засудженого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Керуючисьст. 81 КК України, ст. ст. 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Шаргородського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 286 КК України, на невідбутий строк 3 роки 11 місяців.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

Суддя