Рішення № 73732123, 27.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1012/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату /надалі - відповідач, Полтавський ОВК/ про:

- визнання протиправною та скасування відмови у складанні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України (від 23 березня 2018 року вих.№12/555);

- зобов'язання скласти висновок про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що в період з травня 1987 року по лютий 1989 року він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії. При виконанні службового завдання у 1987 році він отримав осколкові поранення голови, лівої ноги та контузію та з 26 січня 2017 року йому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Звернувшись до Полтавського ОВК із заявою та доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, йому листом від 23 березня 2018 року вих.№12/555 відмовлено у складанні висновку та направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України через те, що ІІ група інвалідності йому встановлена після спливу трьох місяців після звільнення з військової служби та ним не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранень, зокрема про те, що відповідні поранення не пов’язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження /а.с. 4-11/.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, так як інвалідність йому встановлена після закінчення тримісячного строку з часу звільнення його зі строкової військової служби та що позивачем не подано копію документа про причини та обставини поранень (контузії), зокрема про те, що відповідні поранення не пов’язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідачем висновок щодо можливості виплати йому такої допомоги до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не направлявся /а.с. 32-34/.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим та з огляду на приписи частини 4 статті 229 цього Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 05 травня 1987 році по 30 січня 1989 року перебував на строковій військовій службі у складі військової частини в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан /а.с. 40/.

Зі змісту висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 02 грудня 2015 року №2386/ж встановлено, що позивач має рубці в лобній та міжбрівній ділянках голови, на шкірі нижньої губи, по внутрішній поверхні лівої гомілки, які є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1987 році /а.с. 38/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2627 від 13 червня 2016 року) зазначено, що мінно-вибухова травма, осколкові поранення голови та лівої нижньої кінцівки старшого сержанта у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідки яких – контузія головного мозку та рубці в зазначених анатомічних областях, підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро СМЕ №2386/ж від 02 грудня 2015 року, які у подальшому призвели до розвитку: "хронічної дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст. змішаного генезу: післятравматичної (на фоні ЗЧМ (контузія головного мозку, 1987 рік), судинної на фоні гіпертонічної хвороби зі стійким цефалгічним, помірно вираженим вестибуло-атактичним, вираженим астено-невротичним синдромами, помірними когнітивними ,мнестичними розладами. ІХС: Дифузного кардіосклерозу. СН І ст. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ступінь 1, ризик 2. Облітеруючого атеросклерозу судин обох нижніх кінцівок ІІ ст ХАН І ст.", що підтверджується медичними документами, - травма (контузія), поранення, захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с.37/.

Позивачу з 26 січня 2017 року встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з травмою (контузією), пораненням, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563201 /а.с. 36/.

06 березня 2018 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою, у якій просив надіслати його документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. До заяви додав копії: паспорта, військового квитка, картки платника податків, довідки до акта МСЕК, акта огляду фахівцем судово-медичної експертизи, витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії /а.с. 35/.

Листом від 23 березня 2018 року № 12/555 відповідач повідомив позивачу, що він не має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений – 09 лютого 1989 року, а інвалідність встановлена – 26 січня 2017 року), та що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. А оскільки копію такого документа позивачем не надано, матеріали щодо нього не можуть бути поданими на розгляд розпоряднику бюджетних коштів /а.с. 45/.

Не погодившись з такою відповіддю Полтавського ОВК, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за статтею 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За визначенням частини 1 статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 частини 2 цієї статті /у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

За змістом підпунктів 1 та 2 пункту 1 статті 3 названого Закону дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

З системного аналізу наведених норм слідує, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає у разі, коли інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного при виконанні обов'язків військової служби, та у разі, коли інвалідність настала впродовж трьох місяців після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

З огляду на те, що у позивача друга група інвалідності настала внаслідок поранень (контузії), а не внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України на дату встановлення інвалідності.

Наведеним суд відхиляє довід відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки позивачу встановлена інвалідність по закінченню трьох місяців після звільнення зі строкової військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Відмовляючи у направленні наданих позивачем документів до Комісії Міністерства оборони України, відповідач також посилався на відсутність документа, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, про те, що відповідні поранення (контузії, травми, каліцтва) не пов’язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінюючи наведене твердження відповідача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено форму відповідного документа, а тому зазначені обставини можуть бути підтверджені будь-якими документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

За приписом підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.7 названого Положення постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Пунктом 21.8 цього Положення визначено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Проаналізувавши зазначені норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що наведений у пункті 21.8 цього Положення перелік документів є примірним, а обставини отриманих позивачем травм (поранень, контузії) можуть бути підтверджені будь-якими документами, що міститимуть достовірні відомості.

У цій справі документом, який свідчить про причини та обставини травм (поранень, контузії), зокрема, про те, що вони не пов'язані з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2386/ж від 02 грудня 2015 року, оскільки такий висновок містить конкретну вказівку на першопричину отриманих позивачем травм (поранень, контузії) /а.с. 38/.

На підставі вказаного висновку ЦВЛК складений протокол засідання по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2627 від 13 червня 2016 року, в якому зазначено, що травма (контузія), поранення, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, надані відповідачу разом із заявою від 06 березня 2018 року копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2386/ж від 02 грудня 2015 року та витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК № 2627 від 13 червня 2016 року містять інформацію про наявність поранень та причину їх виникнення, які пов’язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 37/.

Наявність цих документів виключає можливість отримання позивачем відповідних поранень внаслідок вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Інших підстав для відмови у складенні висновку (у тому числі використання позивачем свого права на отримання одноразової грошової допомоги) відповідач не наводив.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачем разом із заявою від 06 березня 2018 року надано Полтавському ОВК усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку.

Відтак, відмова відповідача у направленні таких документів до Комісії Міністерства оборони України, викладена у листі від 23 березня 2018 року вих.№ 12/555, є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені у законі.

Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

За змістом пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, а розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача, а прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги – компетенцією Міністерства оборони України.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення по суті поданої заяви, а має лише скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови Полтавського ОВК у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, викладеної у листі від 23 березня 2018 року вих.№ 12/555, та зобов’язання відповідача скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити такий висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Полтавського обласного військового комісаріату (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.78А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною викладену у листі від 23 березня 2018 року вих.№ 12/555 відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити такий висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_2