Рішення № 73731873, 02.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 р. № 814/5/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про:визнання протиправною та скасування постанови від 07.12.2017 № 009872,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2017 № 009872.

В якості третьої особи позивач зазначив у позовній заяві ОСОБА_2 - особу, яка керувала транспортним засобом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що, в порушення «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (надалі - Порядок взаємодії), за результатами здійснення габаритно-вагового контролю було видано квитанцію, а не довідку встановленої форми; загальна маса транспортного засобу не перевищила 40 т, а при визначенні навантаження на строєну вісь особи, які здійснювали перевірку, не врахували те, що, в силу специфіки вантажу (насіння соняшнику), який переміщується під час руху, достовірно визначити навантаження на осі неможливо; водієві (третій особі) не був наданий акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в цьому акті не зазначено, за допомогою якого обладнання було здійснено зважування транспортного засобу, що, на думку позивача, свідчить про порушення пунктів 12 і 13 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок № 879); при визначенні ваги транспортного засобу, згідно з пунктом 19 Порядку № 879, мала використовуватися відповідна методика, але її відсутність, за твердженнями позивача, унеможливлює отримання вірних результатів зважування, та, відповідно, належних доказів порушення; в порушення пункту 26 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567), позивач не був повідомлений про розгляд справи про порушення.

Ухвалою від 31.01.2018 суд відкрив провадження у справі та, відповідно до статей 79, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив відповідачу строк для подання доказів та заяв по суті справи (відзив на позовну заяву та докази на його підтвердження, належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було винесено постанову; письмові пояснення щодо направлення позивачу запрошення від 15.12.2017 за адресою, що не зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) - 15 днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 07.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 45).

27.03.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву, відзив на адміністративний позов та додатки до нього на 19 аркушах (арк. спр. 53-78).

У відзиві на позовну заяву Управління зазначило на доведеність факту перевищення транспортним засобом, що належить позивачу, нормативних вагових параметрів, на належне оформлення порушення позивачем вимог законодавства, на безпідставність доводів позивача про неповідомлення його про розгляд справи. Також Управління вказало на помилковість тверджень позивача про неможливість проведення зважування за відсутності відповідної методики та на те, що у затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Правилах дорожнього руху» (надалі - ПДР) відсутні виключення (або особливості) щодо ваги транспортних засобів, що перевозять сипучі вантажі.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя); якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частини п'ята).

Як вказано у статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву (частина третя). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина четверта). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п'ята). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що на залежали від неї (частина восьма). Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадків, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, до відзиву на позовну заяву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що відповідач не обґрунтував поважність причин несвоєчасного подання відзиву на позовну заяву та доказів, подання яких було запропоновано судом, не подав суду доказів направлення доказів та відзиву іншим учасникам справи, суд вирішив справу за доказами, що їх подав позивач.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

11.10.2017 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області склали «Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» (надалі - Акт перевірки, арк. спр. 20). Згідно з Актом перевірки, позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон).

Відповідно до цієї норми, до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 38 та 49 цього Закону, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Факт перевезення 11.10.2017 вантажу позивач визнав, проте вказав, що загальна маса транспортного засобу не перевищила нормативну, тобто 40 т.

Згідно з чеком про зважування (арк. спр. 17), «Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів» (надалі - Акт про перевищення, арк. спр. 18), загальна маса транспортного засобу - 39,26 т, навантаження на одиночну вісь - 11,78 т (нормативна - 11 т). Інформація про те, на якому пункті габаритно-вагового контролю проводилося зважування, в Акті про перевищення відсутня.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009872 від 07.12.2017 (надалі - Постанова, арк. спр. 11) Управління наклало на позивача штраф в сумі 1 700 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Твердження позивача про те, що водію транспортного засобу, в порушення пунктів 12 та 13 Порядку № 879, не було надано документів, що підтверджують державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, суд відхилив, оскільки матеріалами справи не підтверджений факт відмови посадових осіб Укртрансбезпеки від надання водію відповідних документів.

Посилання позивача на відсутність затвердженої Мінекономрозвитку методики проведення габаритно-вагового контролю суд до уваги не прийняв, оскільки пункт 19 Порядку № 879 (що передбачав використання методики) було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

В той же час, суд звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів того, що водію транспортного засобу було вручено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, при тому, що пунктом 18 Порядку № 879 такий обов'язок покладений на посадову особу Укртрансбезпеки.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній допустимий доказ перевищення транспортним засобом, що належить позивачу, вагових параметрів.

За твердженнями позивача, відповідач не повідомив його про розгляд справи.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом з повідомленням.

В матеріалах справи відсутні докази того, що запрошення від 15.11.2017 (арк. спр. 22) було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою позивача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач позбавив позивача права на участь у процесі прийняття рішення.

Крім того, на думку суду, недоведеними є висновки Управління про недотримання позивачем статті 48 Закону.

Оскільки загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативну, у позивача не виникло обов'язку для отримання відповідного дозволу на перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, про який йдеться у статтях 48 та 60 Закону.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів факту допущення позивачем вимог Закону та про недотримання Управлінням вимог Порядку № 1567, що є підставою для визнання Постанови протиправною та скасування її.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати винесену 07.12.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009872.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640 грн. сплачений платіжною квитанцією від 26.12.2017 № 45647.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна