Рішення № 73731819, 27.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/543/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305, посилаючись на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не має достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується Акт фактичної перевірки від 04.12.2017року №1782/15-32-13-05/НОМЕР_1, та відповідні спірні рішення. Зокрема, позивач наголошує, що дійсно певний час, на підставі договору суборенди №8-1719 від 10 жовтня 2017року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Дитячі розважальні комплекси", займалась підприємницькою діяльністю за адресою: місто Одеса, просп.Маршала Жукова,2 дитячий розважальний комплекс "Ігроленд". Однак, скориставшись своїм правом, розірвала вищезазначений договір суборенди №8-1719 від 10 жовтня 2017року, та передала нежитлове приміщення площею 694кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, просп.Маршала Жукова,2, а ТОВ "Дитячі розважальні комплекси" в особі генерального директора ОСОБА_3 прийнято означений об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим під час проведення перевідки ФОП ОСОБА_1 не здійснювала господарську діяльність за адресою: м.Одеса, просп.Маршала Жукова,2. Також, позивач наголошує, що ОСОБА_4 працює за трудовим договором №4/2016 , укладеним 27.09.2016року з ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6 працює за трудовим договором №4/2016, укладеним 19.03 2016року з ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8 працює за трудовим договором №4/2017, укладеним 01.11 2017року з ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10 працює за трудовим договором №2/2017, укладеним 01.11.2017р. з ФОП ОСОБА_9, та відповідно вказані особи не були найманими працівниками ФОП ОСОБА_1

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 07.03.2018р. вхід.№6472/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305, оскільки у ФОП ОСОБА_1 працюють чотири особи, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, а саме: ОСОБА_8 - старший зміни, працює у ФОП ОСОБА_1 з квітня 2017р.; ОСОБА_10 - шеф-кухар, працює у ФОП ОСОБА_1 з 01 листопада 2017р.; ОСОБА_6 - адміністратор ігрового майданчика, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 3 роки; ОСОБА_11 - техничний працівник, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 6 років. У зв'язку з чим, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164, ст.167, ст.168, ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування підприємцю податку з доходів фізичних осіб з доходів громадян за період січень 2011року - жовтень 2017року у розмірі 69444грн. Також, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено порушення п.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок за період січень 2011року - жовтень 2017року на загальну суму 144352,48грн. Крім того, контролюючий орган стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не проведено нарахування та сплату військового збору з доходів за період серпень 2014року - жовтень 2017року, що є порушенням п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX, п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, внаслідок чого суб'єкту господарювання донараховано військовий збір у розмірі 4059грн. До того ж, повідомлення подається до органів ДФС України до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Однак, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ФОП ОСОБА_1 своєчасно не повідомлено територіальні органи ДФС за місцем обліку про найманих працівників.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/543/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305.

Ухвалою суду від 16.03.2018р. закрито підготовче провадження, та призначено справу №815/543/18 до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 24.04.2018р. не з»явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 24.11.2017р., терміном 10 діб, фахівцями контролюючого органу, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75. п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 12.07.2017р. №2718 «Про проведення фактичної перевірки», проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, яким установлено випробування.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт «Про результати фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)» від 04.12.2017р. №1782/15-32-13-05/НОМЕР_1, у якому зазначено, що у ФОП ОСОБА_1 працюють чотири особи, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, а саме: ОСОБА_8 - старший зміни, працює у ФОП ОСОБА_1 з квітня 2017р.; ОСОБА_10 - шеф-кухар, працює у ФОП ОСОБА_1 з 01 листопада 2017р.; ОСОБА_6 - адміністратор ігрового майданчика, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 3 роки; ОСОБА_11 - техничний працівник, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 6 років. У зв'язку з чим, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164, ст.167, ст.168, ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування підприємцю податку з доходів фізичних осіб з доходів громадян за період січень 2011року - жовтень 2017року у розмірі 69444грн. Також, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено порушення п.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок за період січень 2011року - жовтень 2017року на загальну суму 144352,48грн. Крім того, контролюючий орган стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не проведено нарахування та сплату військового збору з доходів за період серпень 2014року - жовтень 2017року, що є порушенням п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX, п.163.1 ст.163, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, внаслідок чого суб'єкту господарювання донараховано військового збору у розмірі 4059грн. До того ж, повідомлення подається до органів ДФС України до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Однак, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ФОП ОСОБА_1 своєчасно не повідомлено територіальні органи ДФС за місцем обліку про найманих працівників.

На підставі складеного Акта перевірки від 04.12.2017р. №1782/15-32-13-05/НОМЕР_1, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 09.08.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис №25560000000060864, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №439023.

Судом з'ясовано, що під час проведення перевірки за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2, встановлено (із наданих пояснень працівників), що у ФОП ОСОБА_1 працюють чотири особи, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, а саме: ОСОБА_8 - старший зміни, працює у ФОП ОСОБА_1 з квітня 2017р.; ОСОБА_10 - шеф-кухар, працює у ФОП ОСОБА_1 з 01 листопада 2017р.; ОСОБА_6 - адміністратор ігрового майданчика, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 3 роки; ОСОБА_11 - техничний персонал, працює у ФОП ОСОБА_1 понад 6 років.

Водночас, суд не погоджується із вказаною позицією Головного управління ДФС в Одеській області, з урахуванням наступного.

Так, судом встановлено, що 10.10.2017р. між ФОП ОСОБА_1 (Сторона Б) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі розважальні комплекси» (Сторона А) укладено Договір суборенди приміщення №8-1719, за умовами якого Стороною А надано Стороні Б в суборенду нежитлове приміщення, що описується нижче та субрендується Стороною А на підставі договору суборенди №14/03-1 від 14.03.2012р., на визначених у даному договорі умовах. Приміщення, що обслуговується згідно з даним договором, розташоване в будинку за наступною адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2. Суборендоване приміщення має площу 694кв.м.

10.10.2017р., на виконання умов Договору суборенди приміщення №8-1719 від 10.10.2017р. між ФОП ОСОБА_1 (Сторона Б) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі розважальні комплекси» (Сторона А) підписано Акт приймання-здачі в суборенду приміщення до договору №8-1719 від 10.10.2017р., відповідно до якого Сторона А передала, а Сторона Б прийняла в суборенду нежитлове приміщення площею 694кв.м. в задовільному технічному та санітарному стані за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 Договору суборенди приміщення №8-1719 від 10.10.2017р., цей договір, якщо він не буде розірваний згідно його положень, закінчується через 35 місяців починаючи з ОСОБА_12 («Дати Закінчення»). Сторони мають право розірвати або продовжити цей договір за сільною письмовою згодою або згідно з положеннями п.2.4 Статті 2 та Статті 6 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2017р. між ФОП ОСОБА_1 (Сторона Б) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі розважальні комплекси» (Сторона А) підписано Акт приймання-здачі в суборенду приміщення до договору №8-1719 від 10.10.2017р., згідно з яким Сторони розірвали договір суборенди приміщення, та Сторона Б передала, а Сторона А прийняла нежитлове приміщення площею 694кв.м. в задовільному технічному та санітарному стані за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2.

Таким чином, з урахуванням вищеозначеного судом встановлено, що на момент проведення фахівцями контролюючого органу фактичної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у тому числі з тими, яким установлено випробування, за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2 (дитячий розважальний комплекс «Ігроленд»), нежитловим приміщенням, площею 694кв.м., розташованим за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2, позивач не користувався.

Також, судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої Заяви від 07.12.2017р. №584 ОСОБА_4 з 27 вересня 2016р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на посаді прибиральника. До того ж, у вказаній нотаріально посвідченій Заяві від 07.12.2017р. №584 ОСОБА_4 наголошено, що на умовах неповного робочого часу, а також за сумісництвом вона більше ніде не працює.

З матеріалів також справи вбачається, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями письмових пояснень ОСОБА_4П, трудової книжки серії АТ-ІІІ 2630195, Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №ШСО00000010-0000000008 від 26.09.2016р., трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №4/2016 від 27.09.2016р.

Також, як з»ясовано судом, відповідно до наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої Заяви від 07.12.2017р. №586 ОСОБА_8 з 01 листопада 2017р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 на посаді касира. До того ж, у даній нотаріально посвідченій Заяві від 07.12.2017р. №586 ОСОБА_8 наголошено, що на умовах неповного робочого часу, а також за сумісництвом він більше ніде не працює.

Перебування ОСОБА_8 у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями письмових пояснень ОСОБА_8 від 03.12.2017р., трудової книжки серії АХ №502535 від 21.12.2015р., Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №УЛ000000002-0000000002 від 31.10.2017р., трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №4/2017 від 01.11.2017р.

Окрім того, згідно з наявною у матеріалах справи нотаріально посвідченою Заявою від 07.12.2017р. №580 ОСОБА_6 з 19 березня 2016р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на посаді адміністратора залу. У вищеозначеній нотаріально посвідченій Заяві від 07.12.2017р. №580 ОСОБА_6 також зазначено, що на умовах неповного робочого часу, а також за сумісництвом більше ніде не працює.

На підтвердження того, що ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, позивачем до справи, у тому числі, надано належним чином засвідчені копії письмових пояснень ОСОБА_6 від 03.12.2017р., трудової книжки серії АЕ №983234 від 01.04.2011р., трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №4/2016 від 19.03.2016р.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до нотаріально посвідченої Заяви від 07.12.2017р. №582 ОСОБА_10 з 01 листопада 2017р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 на посаді шеф-кухара. У вказаній нотаріально посвідченій Заяві від 07.12.2017р. №582 ОСОБА_10 також наголошено, що на умовах неповного робочого часу, а також за сумісництвом більше ніде не працює.

Перебування ОСОБА_10 у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями письмових пояснень ОСОБА_10, трудової книжки серії АК №2647554, Вкладиша до трудової книжки серії АА №273266 від 18.05.2017р., Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №УЛ000000005-0000000005 від 31.10.2017р., трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №2/2017 від 01.11.2017р.

Також, відповідно до наявного у матеріалах справи Листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 09.01.2018р. №15/01-33-0247, за підписом першого заступника начальника управління ОСОБА_14, надісланого на ім'я заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_15, при організації проведення контрольного заходу фахівцями Головного управління здійснено вихід за адресою провадження ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності (м.Одеса, пр-кт Маршала Жукова,2), в результаті чого з'ясувалось, що ФОП ОСОБА_1 не використовує найману працю. Водночас, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 перебувають у трудових відносинах з іншими фізичноми особами-підприємцями.

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься в статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами на виконання певної роботи (договору підряду) предметом якого є надання певного результату праці. Відповідно до такого виду договору не виникають трудові відносини, на яке поширюється трудове законодавство.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п.«є» п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно з п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з п.п.14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що опитані фахівцями контролюючого органу під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, яким установлено випробування, за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова,2, особи - ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_4, не є працівниками ФОП ОСОБА_1

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що встановлення контролюючим органом факту вищеокоеслених порушень лише на підставі пояснень ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_4, окремо від інших документальних відомостей, не може слугувати належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом №58 від 29.07.1993р., трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Як встановлено судом, та зазначено вище, ОСОБА_4 з 27 вересня 2016р. перебуває у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5; ОСОБА_8 з 01 листопада 2017р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13; ОСОБА_6 з 19 березня 2016р. перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_7; ОСОБА_10 з 01 листопада 2017р. працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_13, що, серед іншого, підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями трудових книжок означених осіб.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням наявності письмових доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 знаходилась в інших трудових відносинах, суд дійшов висновку, що факти зафіксовані фахівцями контролюючого органу в акті перевірки від 04.12.2017р. №1782/15-32-13-05/НОМЕР_1 не відповідають дійсним обставинам справи, та у порушення п.80.6 ст.80 Податкового кодексу України, не підтверджені належними доказами.

Відповідно до п.12 ч.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Таким чином, оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що у своїй сукупності такі докази дають змогу дійти висновку, що відповідачем не доведено факту порушень ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства під час оформлення трудових відносин з найманими працівниками, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_4

Окрім того, порушення, котрі зафіксовано перевіряючими в акті перевірки від 04.12.2017р. №1782/15-32-13-05/НОМЕР_1 підтверджено лише письмовими поясненнями, між тим, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та відповідно рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 1422,95грн. Інша частина судового збору, з урахуванням ст.7 Закону України «Про судовий збір», може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22.12.2017р. №0205001305, №0205031305, №0205011305,

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2017р. №0205061305.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1422(одна тисяча чотириста двадцять дві)грн. 95коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.