Рішення № 73731806, 02.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 р. № 814/28/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс", вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 00047111406,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу скасувати прийняте 11.12.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00047111406 про застосування на підставі статті 20 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон № 265) фінансових санкцій в сумі 7 554,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність факту порушення позивачем встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів та на неврахування Управлінням, в порушення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, поданих Товариством первинних документів бухгалтерського обліку. Позивач зазначив, що статтею 20 Закону № 265 встановлена відповідальність саме за реалізацію товарів, відносно яких не вівся облік, а не за наявність таких товарів за місцем їх реалізації. Крім того, позивач вказав на відсутність нормативного врегулювання порядку обліку товарних запасів підприємством за місцем їх реалізації.

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 2, арк. 16-17) Управління зазначило, що проведеною перевіркою позивача був встановлений факт порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, що було відображено у підписаній представником позивача Відомості про результати перевірки. За твердженнями відповідача, для застосування відповідальності, що передбачена статтею 20 Закону № 265, не є обов'язковим встановлення факту продажу товарів.

Позивач подав відповідь на відзив (т. спр. 2, арк. 37-39), в якій зазначив, що відповідач безпідставно ототожнив нестачу та надлишок товарів з реалізацією товарів, що не обліковані в установленому порядку.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

04.12.2017 до Управління з Головного управління ДФС в Одеській області « … для прийняття заходів по застосуванню та стягненню фінансових санкцій …» надійшли матеріали фактичної перевірки Товариства: акт перевірки від 27.11.2017 № 905/15-32-40-03/36881089 (надалі - Акт), бухгалтерська довідка, відомість, розрахунок фінансових санкцій (т. спр. 2, арк. 20-28).

Податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2017 № 00047111406 (надалі - Рішення, т. спр. 2, арк. 10-11) Управління, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 20 Закону № 265, застосувало до Товариства фінансові санкції в сумі 7 554,08 грн.

Відповідач надав додатки до Акта:

1. Бухгалтерську довідку (залишки товарів структурного підрозділу Товариства в м. Одеса станом на 15.11.2017, 16-30 год.)

2. Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) на 15 листопада 2017 року (дата початку перевірки)

3. Опис товару

4. Оборотно-сальдову відомість за рахунком 36.1 за 01.04.2017-31.10.2017.

Згідно з Актом, в порушення пункт 12 статті 3 Закону № 265, на складі було встановлено надлишок товарів на суму 3 721,06 грн. та нестачу товарів на суму 55,98 грн. Ця інформація відображена у Відомості про результати перевірки …, яка не була підписана ані представниками контролюючого органу, ані представником Товариства.

Відповідно до розрахунку, відповідач визначив суму штрафної санкції як подвійну вартість не облікованих товарів: (3 721,06+55,98)х2.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

До позовної заяви Товариство додало копії товарно-транспортних накладних, інформація з яких, на думку позивача, спростовує викладені контролюючим органом в Акті обставини.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Товариство не надало доказів того, що додані до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних були вручені посадовим особам контролюючого органу, в зв'язку з чим суд визнав безпідставними доводи позивача про неврахування контролюючим органом відповідних документів.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до статті 20 Закону № 265, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контролюючий орган факт продажу позивачем не облікованих в порядку, встановленому законодавством, товарів на суму 3 777,04 грн. не довів, що свідчить про безпідставність застосування фінансової санкції.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" (вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 36881089) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.12.2017 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 393942777) податкове повідомлення-рішення № 00047111406.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" (вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 36881089) судовий збір у сумі 1762 грн. сплачений платіжними дорученнями від 19.12.2017 № 473 і від 05.01.2018 № 587.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна